Ухвала

від 12.12.2016 по справі 906/739/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" грудня 2016 р. Справа № 906/739/15.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Гансецького В.П.

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

До: Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (м.Малин Житомирської області)

про стягнення 476178,07 грн.

(скарга на дії ДВС)

за участю представників сторін:

від стягувача (скаржника): не з'явився

від боржника: не з'явився

від ДВС: ОСОБА_1, дов. від 31.12.15р. № 1251

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.06.15р. у справі №906/739/15 стягнуто з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 89405,20 грн. пені, 84625,90 грн. штрафу, 65434,67 грн. 3% річних, 236712,30 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 12/848-ТЕ-10 від 28.08.12р. та 9523,56 грн. судового збору.

На виконання рішення суду видано наказ № 906/739/15 від 16.07.15р.

09.11.16р. на адресу господарського суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 07.11.16р. № 14/5-9127В про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо винесення 04.10.16р. постанови ЄДРВП № 48716270 про повернення виконавчого документа стягувачу та про визнання недійсною даної постанови.

В обґрунтування поданої скарги стягувач, зокрема, зазначив, що дії державного виконавця є незаконними, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.16р. ВП № 48716270 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області від 16.07.15р. № 906/739/15 на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" є недійсною, оскільки вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

Стягувач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не було надано належне тлумачення ст.30, ст.47-49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки при системному тлумаченні цих положень вбачається, що якщо у боржника наявні грошові кошти чи майно, за рахунок яких можливо виконання рішення суду в повному обсязі, або ж частково, державний виконавець зобов'язаний продовжувати здійснювати виконавчі дії навіть після спливу наданого шестимісячного строку.

Стягувач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином (а.с.103).

Боржник відзиву по суті поданої скарги не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином (а.с.104).

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у відзиві від 12.12.16р. № 1065/14/3.3-02 на скаргу та в судовому засіданні проти вимог скарги заперечила та просила відмовити у її задоволенні, посилаючись, зокрема, на правомірність дій державного виконавця (а.с.107-109).

Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши представника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч.1 ст.116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно даних позивача, наказ господарського суду Житомирської області №906/739/15 від 16.07.15р., виданий на виконання рішення від 30.06.15р. у справі № 906/739/15 перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с.80).

28.10.16р. на адресу стягувача від органу ДВС надійшла постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.16р. ВП № 48716270 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області від 16.07.15р. № 906/739/15 (а.с.89).

Згідно п.7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.16р. № 1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Так як оскаржувані дії мали місце до 05.10.16, судом при розгляді даної скарги застосовується Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як судові накази.

Відповідно до ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

04.10.16. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання, посилаючись на те, що коштів, які стягуються з боржника недостатньо для задоволення вимог стягувачів, а також на те, що виконавчі документи про стягнення з боржника КП "Малинтеплоенерго" на користь юридичних осіб перебувають на виконанні тривалий період, а саме понад шість місяців (а.с.89).

Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, статтею 47 встановлений вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, з якого не вбачається винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа у разі, якщо коштів, які стягуються з боржника недостатньо для задоволення вимог стягувачів, або на підставі перебування виконавчого документа на виконанні тривалий час, а саме понад шість місяців.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Таким чином, вказана стаття передбачає обов'язок державного виконавця здійснити виконавчі дії з виконання рішення протягом певного строку (шести місяців), а не право повернути виконавчий документ стягувачу на підставі тривалого перебування виконавчого документа на виконанні.

Згідно п.2 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З вищенаведеного вбачається, що ні Законом України "Про виконавче провадження", ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено винесення державним виконавцем постанови про повернення у разі, якщо коштів, які стягуються з боржника, недостатньо для задоволення вимог стягувачів, чи на підставі перебування виконавчого документа на виконанні тривалий період, а саме понад шість місяців.

В матеріалах справи відсутні відомості з приводу того, що боржник - КП "Малинтеплоенерго" припинений, або перебуває в процесі припинення, тому є всі підстави вважати, що він продовжує здійснювати свою господарську діяльність і отримувати прибуток та, відповідно, володіти майном, на яке може бути звернено стягнення в примусовому порядку.

У зв'язку з цим, господарський суд вважає, що державний виконавець повинен був надалі продовжувати здійснювати заходи примусового характеру до повного фактичного виконання рішення суду, а не виносити постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Таким чином, вимоги скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99р. №606-XIV, ст.ст.86, 121-2 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 07.11.16р. № 14/5-9127В на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.16р. ВП № 48716270 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області від 16.07.15р. № 906/739/15.

3. Визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 від 04.10.16р. ВП № 48716270 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суддя ОСОБА_2

Друк: 4 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек..),

4 - відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській

області (рек.).