Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/17361/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/17361/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДП ІНЖБУД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "СХІДГАЗБУД" простягнення грошових коштів Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Ус О. О. за довіреністю; від відповідача: Москаленко А. С. за довіреністю. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП ІНЖБУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "СХІДГАЗБУД" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 відкладено розгляд справи на 25.10.2016.

В судових засіданнях 25.10.2016, 15.11.2016 суд оголошував перерву в судовому засіданні на 15.11.2016 та 22.11.2016 відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 розгляд справи було відкладено на 06.12.2016.

Через відділ канцелярії господарського суду 02.12.2016 від позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку заборгованості (вих. б/н від 02.12.2016)

Від відповідача через відділ канцелярії господарського суду надійшов контр розрахунок (вих. б/н від 06.12.2016).

В судове засідання 06.12.2016 представники сторін з'явилися, позивач в судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з врахуванням поданої позивачем 22.11.2016 заяви про зменшення позовних вимог. Відповідач в судовому засіданні заперечив суму заборгованості та просив застосувати до вимог щодо стягнення пені позовну давність.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог (вих. б/н від 15.11.2016, вх. № 06-29.1/16762 від 22.11.2016) позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь основну заборгованість в розмірі 362 658, 32 грн та пеню в розмірі 66 742, 22 грн.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про зменшення позовних вимог суд прийняв її до розгляду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України). В подальшому розгляд позовних вимог здійснюється судом з врахуванням зазначеної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 01-16/06 від 16.06.2014, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач заперечує суму заборгованості та просить застосувати до вимог щодо стягнення пені позовну давність.

У судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 16.06.2014 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № 01-16/06 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в строки та на умовах, викладених в договорі, поставити та передати у власність покупця насоси та шафи керування, згідно додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.2. договору покупець зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити вартість продукції відповідно до умов договору.

Найменування, номенклатура продукції, кількість, комплектність, відповідність, ціна, загальна вартість, інші необхідні характеристики та параметри детально викладені в специфікаціях до договору, які є його додатками та невід'ємними частинами (п. 1.3. договору).

В п. 4.4. договору сторони передбачили, що покупець за порушення своїх зобов'язань сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 1 % від суми порушених зобов'язань, за кожний день прострочення, що не звільняє покупця від виконання умов договору.

Відповідно до п. 10.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014, але в будь - якому випадку до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В п. 1 додатку № 1 від 16.06.2014 до договору поставки (специфікація) сторони погодили, що постачальник постачає наступну продукцію: насос консольний NLG250/355-110/4 3*400В 800 мі/ч, 35 м, 110, 0 кВт - 3 шт загальною вартістю 592 350, 00 грн; шафа керування з частотним перетворювачем QDR (3*110, 0 kWt) - 1 шт вартістю 231 000, 00 грн; насос моноблочний BL 65/170-15/2 3*400 В 90 мі/ч, 40 м; 15, 0 кВт - 2 шт загальною вартістю 53 900, 00 грн; шафа керування QDR 2-а з насосами 15, 0 кВт, 31 А - 1 шт вартістю 16 087, 50 грн; насос циркулярний IPL65/175-5,5/2 3*400В 30 мі/ч, 34 м, 5, 5 кВт - 2 шт загальною вартістю 33 962, 50 грн; шафа керування QDR 2-а з насосами 5, 5 кВт, 11, 9 А - 1 шт вартістю 8 937, 50 грн; насос Helix V 1611 3*400В 20 мі/ч, 90 м, 7, 5 кВт - 1 шт вартістю 26 606, 25 грн; шафа керування QDR 7, 5 кВт, 15А - 1 шт вартістю 8 593, 75 грн. Загальна вартість продукції 1 165 725, 00 грн.

Вартість продукції вказана в гривнях з урахуванням курсу євро (міжбанк +2 %) до гривні на момент укладання додаткової угоди. У разі змінення курсу євро (міжбанк +2 %) до гривні більше ніж на 2 %, вартість несплаченої продукції у гривні підлягає корегуванню на відсоток змінення. Для розрахунку вартості продукції в гривнях з урахуванням курсу євро (міжбанк +2 %) використовується сайт: http://www.mezhbank.org.ua/history/eur (п. 3 додатку № 1 до договору).

Згідно з п. 3 додатку № 1 до договору строк поставки продукції становить - 80 календарних днів після підписання сторонами додатку до договору, за умови своєчасного і повного виконання покупцем вимог п. 3 договору поставки.

Відповідно до п. 4 додатку № 1 до договору покупець зобов'язаний оплатити за продукцію таким чином:

1 - й етап - 20% передплата у розмірі 233 145, 00 грн;

2-й етап - 30 % у розмірі 349 717, 50 грн за фактом наявності на складі у м. Києві продукції, готової до відвантаження, про що повідомляється додатково;

3-й етап - 50 % - 582 862, 50 грн протягом 30 календарних днів з дати відвантаження продукції покупцеві.

Відповідачем на виконання умов договору 26.06.2014 було сплачено 233 145, 00 грн, 17.07.2014 було сплачено 31 650, 50 грн.

За видатковою накладною № РН - 0210701 від 21.07.2014 позивач поставив, а відповідач прийняв насос моноблочний BL 65/170-15/2 3*400 В 90 мі/ч, 40 м; 15, 0 кВт - 2 шт загальною вартістю 53 900, 00 грн та насос циркулярний IPL65/175-5,5/2 3*400В 30 мі/ч, 34 м, 5, 5 кВт - 2 шт загальною вартістю 33 962, 50 грн.

Відповідачем на виконання умов договору 11.09.2014 було сплачено 310 000, 00 грн.

За видатковою накладною № РН - 0210702 від 15.09.2014 позивач поставив, а відповідач прийняв насос консольний NLG250/355-110/4 3*400В 800 мі/ч, 35 м, 110, 0 кВт - 3 шт загальною вартістю 614 645, 10 грн та насос Helix V 1611 3*400В 20 мі/ч, 90 м, 7, 5 кВт - 1 шт вартістю 27 607, 67 грн.

Відповідачем на виконання умов договору 08.10.2014 було сплачено 95 262, 76 грн.

За видатковою накладною № РН - 0210705 від 13.10.2014 позивач поставив, а відповідач прийняв шафу керування з частотним перетворювачем QDR (3*110, 0 kWt) - 1 шт вартістю 231 000, 00 грн, шафу керування QDR 2-а з насосами 15, 0 кВт, 31 А - 1 шт вартістю 16 087, 50 грн, шафу керування QDR 2-а з насосами 5, 5 кВт, 11, 9 А - 1 шт вартістю 8 937, 50 грн та шафу керування QDR 7, 5 кВт, 15А - 1 шт вартістю 8 593, 75 грн.

В подальшому відповідачем були здійснені наступні часткові оплати по договору: 02.02.2015 - 50 000, 00 грн; 16.02.2015 - 50 000, 00 грн; 25.02.2015 - 50 000, 00 грн; 19.03.2015 - 50 000, 00 грн; 30.04.2015 - 50 000, 00 грн.

Загалом по видатковим накладним № РН - 0210701 від 21.07.2014, № РН - 0210702 від 15.09.2014 та № РН - 0210705 від 13.10.2014 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 193 680, 82 грн, яка була оплачена відповідачем частково в сумі 920 058, 26 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію за договором становить 362 658, 32 грн.

За розрахунком відповідача його заборгованість перед позивачем за договором складає 184 412, 28 грн.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 362 658, 32 грн основної заборгованості за договором та 66 742, 22 грн пені нарахованої за період прострочення з 13.11.2014 по 30.04.2015.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідачу був поставлений товар обумовлений договором, проте відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару в повному обсязі, у строк встановлений договором, не виконав (продукція оплачена частково на суму 920 058, 26 грн), при цьому доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже з боку відповідача було допущено порушення умов договору, відповідно постачальник набув право вимагати оплати товару.

Судом ураховано, що поставлений позивачем відповідачу товар на загальну суму 1 193 680, 82 грн був прийнятий відповідачем без претензій щодо його якості, об'ємів, комплектності і вартості, що свідчить про виникнення обов'язку у відповідача щодо його оплати в повному обсязі.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основного боргу обґрунтовані в сумі 273 622, 56 грн, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягають задоволенню в цій частині.

Доводи позивача стосовно того, що сума боргу відповідача за договором становить 362 658, 32 грн, з урахуванням зміненого курсу відхиляються судом з тих підстав, що товар був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем за видатковими накладними за цінами визначеними в гривні, що свідчить про зміну сторонами своїми діями умов договору, в частині ціни поставленої продукції.

Доводи відповідача стосовно того, що сума його боргу за договором складає 184 412, 28 грн, відхиляються судом з тих підстав, що відповідачем при розрахунку боргу були помилково включені оплати по іншим поставкам, здійсненим в рамках договору, ніж щодо яких заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи викладені норми, позивач звернувся до суду для захисту свого порушено права з вимогою про стягнення пені з пропуском спеціальної позовної давності в один рік, адже остання часткова оплата була здійснена відповідачем 30.04.2015, відповідно строк позовної давності сплив 30.04.2016, а позов подано до суду 20.09.2016.

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем у справі заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, при цьому позивачем не наведено суду жодних поважних причин пропуску строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові у відповідній частині.

Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки судом встановлено сплив строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені, і відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення пені у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "СХІДГАЗБУД" (01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 23-А; ідентифікаційний код 32727885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП ІНЖБУД" (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, буд. 3, оф.174; ідентифікаційний код 37266830) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу у розмірі 273 622 (двісті сімдесят три тисячі шістсот двадцять дві) грн 56 коп. та суму судових витрат у розмірі 4 104 (чотири тисячі сто чотири) грн 34 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016.

Суддя О. М. Дупляк