Рішення

від 06.12.2016 по справі 913/1205/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 грудня 2016 року Справа № 913/1205/16

Провадження №26/913/1205/16

За позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м. Київ

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Імперіал м. СтаробільськВ» м. Старобільськ, Луганська область

про стягнення 6918,39 грн

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, головний юрисконсульт відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту за довіреністю №14-137 від 13.05.2014;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №3 від 12.11.2016.

В судовому засіданні 06.12.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

01.11.2016 Публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Імперіал м. СтаробільськВ» про стягнення 6918,39 грн, з яких 875,40 грн - пені, 368,00 грн - 3% річних та 5674,99 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.11.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 14.11.2016, ухвалою від 14.11.2016 розгляд справи відкладено на 06.12.2016.

05.12.2016 відповідач через канцелярію господарського суду Луганської області подав клопотання про звільнення від сплати судового збору та надає контррозрахунок інфляційних витрат, 3% річних та пені.

В судовому засіданні 06.12.2016, представник позивача просив суд позов задовольнити повністю, мотивуючи це тим, що за договором купівлі-продажу природного газу поставив відповідачу газ на загальну суму 21046,69 грн, а відповідач за поставлений газ розрахувався несвоєчасно, у зв'язку з чим позивачем здійснено нарахування пені за порушення грошових зобов'язань, нарахування інфляційних витрат за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Відповідач в судовому засіданні просив суд позов задовольнити частково, у зв'язку з тим, що за розрахунками відповідача пеня складає 50,75 грн, 3% річних - 11,71 грн, інфляційні втрати - 38,78 грн.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

12.12.2013 між позивачем, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем, та відповідачем, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку В«Імперіал м. СтаробільськВ» укладено договір купівлі-продажу природного газу №1296/14-ТЕ-20. Умовами договору сторони погодили, що продавець зобов'язався передати у власність відповідачеві у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість (п.1.1). Продавець передає відповідачеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 34,400 тис.куб.м. (п.2.1.). Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1.). Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3.). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4.). Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1118,974 грн, з урахування збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1118,974 грн, крім того: податок на додану вартість - 17% - 190,226 грн, всього з ПДВ -1309,20 грн (п.5.2). Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.). У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це є наслідком непереборної сили (форс-мажорні обставини) (п.8.1.). Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років (п.9.3.).

16.01.2014 сторонами укладена додаткова угода №1, відповідно до якої: пункт 5.2. ст.5 «Ціна газу» договору з 01.01.2014 викласти у наступній редакції: « 5.2. Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1091,00 грн з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00 грн, ПДВ - 20%- 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу, а саме: б/н від 31 січня 2014 року, обсяг 5,941 тис.куб.м. на суму 7777,95 грн; б/н від 28 лютого 2014 року, обсяг 5,523 тис.куб.м. на суму 7230,71 грн; б/н від 31 березня 2014 року, обсяг 4,612 тис.куб.м. на суму 6038,03 грн, які підписані повноважними представниками сторін та посвідчені печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень, загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем природного газу складає 21046,69 грн.

Відповідно до довідки про сальдо з 01.01.2014 по 31.01.2016 та довідки по операції з 01.01.2014 по 31.01.2016 відповідач розрахувався перед позивачем за поставлений природний газ.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №1296/14-ТЕ-20 від 12.12.2013, як продавцем було поставлено відповідачу, а останнім прийнято природний газ на загальну суму 21046,69 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін, а також скріплені печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи). Відповідач свої зобов'язання по оплаті природного газу, в строк встановлений п.6.1 договору (остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) - не виконав. Оплата була здійсненна повністю, але не своєчасно.

Позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 368,00 грн, та інфляційні витрати в розмірі 5674,99 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п.1.9. постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.3.1. Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1. Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Суд перевірив розрахунки інфляційних витрат, та 3% річних позивача та відповідача, дійшов висновку, що в розрахунках сторін допущенні математичні помилки. Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:

(розрахунок здійснюється з наступного місяця в якому мав бути здійснений платіж, згідно пункту 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013)

Місяць надання послугСтрок оплатиСума боргу, грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції, грн. Лютий 2014До 15.03.2014 4230,70Квітень 2014 103,3 139,61 1230,70Травень 2014-жовтень 2015 163,71769528 784,17 Березень 2014До 15.04.2014 6038,03Травень 2014 - жовтень 2015 163,71769528 3847,29 2268,73Листопад 2015 102,0 45,37 Всього: 4816,44 Так, борг за лютий 2014 року повинен був бути сплачений до 14.03.2014. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на кінець місяця, в якому оплата мала бути здійснена (березень 2014 року) борг складав 4230,70 грн, отже на цю суму слід нараховувати інфляційні витрати, починаючи з квітня 2014 року, а не з березня 2014 року.

Так саме, з порушенням приписів 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 позивачем здійснено розрахунок інфляційних витрат стосовно боргу за спожитий природний газ за березень 2014.

За розрахунками суду розмір інфляційні витрати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4816,44 грн.

Розрахунок 3% річних:

Місяць надання послугСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування 3% річнихКількість днів простроченняСума 3% річних, грн Січень 2014До 15.02.2014 3777,95 15.02.2014-16.02.2014 2 0,62 Лютий 2014До 15.03.2014 4230,70 15.03.2014-15.05.2014 62 21,56 1230,70 16.05.2014-05.11.2015 539 54,52 Березень 2014До 15.04.2014 6038,03 15.04.2014-05.11.2015 570 282,88 2268,73 06.11.2015-14.12.2015 39 7,27 Всього: 366,85 За розрахунками суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 366,85 грн.

Твердження відповідача про те, що 3% річних та інфляційні витрати не нараховуються на платежі за березень 2014 року з огляду на форс-мажорні обставини у зв'язку з проведенням АТО, що передбачено п. 8.1 договору, судом відхиляються, адже 3% річних та інфляційні витрати не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 875,409 грн у відповідності до п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №1296/14-ТЕ-20 від 12.12.2013.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.10 Закону України №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) , що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 8 зазначеного закону, введено мораторій на нарахування пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги. Скасовано пеню за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електро- і теплоенергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство), нараховану громадянам України, які проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Кошти, стягнуті з громадян України у вигляді пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, зараховуються у майбутні платежі за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи вищевикладене, суд частково погоджується з твердженням відповідача про те, що кінцевою датою нарахування пені є 13.04.2014 (включно), а отже за розрахунками суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає - 49,90.

Розрахунок пені:

Місяць надання послугСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування пеніКількість днів простроченняСума пені, грн Січень 2014До 15.02.2014 3777,95 15.02.2014-16.02.2014 2 2,69 Лютий 2014До 15.03.2014 4230,70 15.03.2014-13.04.2014 31 46,71 Всього: 49,90 Твердження відповідача про те, що пеня не нараховується у зв'язку з настанням форс-мажорних обставини, а саме проведення АТО на території Луганської області, та з урахуванням п. 8.1 договору, судом відхиляються, адже відповідно ст. 10 Закону України №1669 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) , є сертифікат Торгово-промислової палати України, який відповідачем надано не було, та станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутній.

Також позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, адже відповідачем не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження необхідності звільнення, а саме не надано доказів скрутного матеріального становища, для визначення майнового стану відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні витрати в розмірі 4816,44 грн, 3% річних у розмірі 366,85 грн, пеня в розмірі 49,90 грн.

У відповідності до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Судовий збір покладається на відповідача в сумі 1042,35 грн .

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Луганської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Імперіал м. СтаробільськВ» (код ЄДРПОУ 38486453, місцезнаходження: вул. 1 травня, буд.18, м. Старобільськ, Луганська область, 92700) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001) 3% річних у розмірі 366 (триста шістдесят шість) 85 коп , інфляційні витрати в розмірі 4816 (чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн 44 коп, пеню в розмірі 49 (сорок дев'ять) грн 90 коп, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1042 (одна тисяча сорок дві) грн 35 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016

Суддя С.В. Масловський