Рішення

від 06.12.2016 по справі 914/2712/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016р. Справа№ 914/2712/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Краєвському І.В.

Позивач: 7 територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Львівська область, м.Львів-Винники,

Відповідач: Львівська обласна громадська організація «Рідне місто», Львівська область, м.Львів,

про стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення.

ціна позову: 3591,41 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 20.01.2016р. №57/01-56);

Відповідача: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом 7 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до Львівської обласної громадської організації «гдне містоВ» про стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення; ціна позову: 3591,41 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 26.10.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.11.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 08.11.2016 року у справі, зокрема у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема щодо подання відзиву на позовну заяву.

Впродовж розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача орендної плати та неустойки за неповернення орендованого майна.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача.

Окрім того, як встановлено судом та вбачається із Безкоштовного запиту в ЄДРЮО та ФОП (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) від та станом на 06.12.2016р., Львівська обласна громадська організація «Рідне місто» знаходиться за адресою: 79066, Львівська область, м.Львів, вул.Ґрунтова, буд.1.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду, однак повернуті на адресу суду відділенням поштового зв'язку із відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, втому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи; ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що в силу вимог ст.69 ГПК України в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

26.07.2012 року між 7 територіальним ордена ОСОБА_2 вузлом урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (надалі - Орендодавець, Позивач) та Львівською обласною громадською організацією «Рідне місто» (надалі - Орендар, Відповідач), укладено Договір оренди нерухомого військового майна, що належить до державної власності № 3 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для здійснення підприємницької діяльності, державне нерухоме військове майно - вбудовані нежитлові приміщення (№№ 1, 2) загальною площею 25,1 м 2 , які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку (позначені літ А-5), за адресою: Львівська область, м. Винники, вул. Кільцева, буд. 3 (надалі за текстом ОСОБА_3), що знаходиться на балансі 7 територіального ордена ОСОБА_2 вузла урядового зв'язку.

Згідно пункту 2.1. ОСОБА_3 Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термі, вказаний у ОСОБА_3, але не раніше дати підписання Сторонами ОСОБА_3 та Акту приймання-передачі ОСОБА_3.

Пунктом 3.1. ОСОБА_3 Сторонами погоджено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 (зі змінами) (надалі - Методика), становить без ПДВ за базовий місяць оренди січень 2012 року 145,25 грн. За результатами конкурсу на право оренди державного нерухомого військового майна (Протокол засідання конкурсної комісії від 07.06.2012 року №2) встановлена орендна плата без ПДВ за базовий місяць оренди січень 2012 року 170,00 грн.

Орендна плата за перший (повний)місяць оренди - липень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди січень 2012 року на індекси інфляції за лютий, березень, квітень, травень, червень, та липень 2012 року.

Згідно пункту 3.3 ОСОБА_3, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6. ОСОБА_3, Орендар зобов'язався перераховувати орендну плату не пізніше 5-го числа поточного місяця оренди в повному обсязі на рахунок Орендодавця.

Пункт 10.10 ОСОБА_3 передбачає, що у разі припинення або розірвання ОСОБА_3, Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. При цьому ОСОБА_3 вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 10.11 ОСОБА_3), а обов'язок щодо складання акту приймання-передачі повернення майна покладається на Орендаря.

На виконання умов укладеного між Сторонами ОСОБА_3 26.07.2012 року Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято ОСОБА_3, що підтверджуються актом приймання-передачі орендованого майна від 26.07.2012 року (додаток до ОСОБА_3 оренди від 26.07.2012 року №3). Відповідно до вказаного акту, ОСОБА_3 передано належним чином, зауважень та претензій чи недоліків з боку Орендаря немає. ОСОБА_4 підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін ОСОБА_3.

З підстав неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань Заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Позивача звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Відповідача про стягнення боргу та зобов'язання звільнити приміщення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 року у справі 3914/4350/15 позовні вимоги Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Позивача задоволено, вирішено стягнути з Львівської обласної громадської організації «Рідне місто» на користь 7 територіального вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України основний борг по орендній платі в розмірі 1700 грн. 87 коп., 699 грн. 72 коп. - пені по орендній платі, 475 грн. 98 коп. - 10% штрафу по орендній платі, 145 грн. 94 коп. - 3% річних по орендній платі, 22820 грн. 48 коп. - основного боргу за спожиту теплову енергію, 3014 грн. 59 коп. - пені, 1936 грн. 03 коп. - неустойки за безпідставне користування нежитловим приміщенням. та зобов'язати Львівську обласну громадську організацію «Рідне місто» звільнити та передати 7 територіальному вузлу урядового зв'язку вбудовані нежитлові приміщення (№№ 1, 2) загальною площею 25,1 м 2 , які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів-Винники, вул. Кільцева, буд. 3.

ОСОБА_4 рішення не оскаржувалось, 26.02.2016 року набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України, та, у відповідності до приписів частини п'ятої статті 124 Конституції України та ч.1 ст.115 ГПК України, є загальнообов'язковим до виконання на всій території України.

26.02.2016 року Господарським судом Львівської області видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2016року у справі №914/4350/15.

Крім того суд зазначає, що вказаним Рішенням стягнуто з Відповідача на користь Позивача неустойку за період з 25.07.2015р. по 31.10.2015р.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, Відповідачем свого обов'язку з повернення об'єкту оренди в добровільному порядку не виконано, і, 20.04.2016р. постановою головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №50880327 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 26.02.016 року про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 року у справі №914/4350/15 про зобов'язання Львівської обласної громадської організації «Рідне місто» звільнити та передати 7 територіальному вузлу урядового зв'язку вбудовані нежитлові приміщення (№№ 1, 2) загальною площею 25,1 м 2 , які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів-Винники, вул. Кільцева, буд. 3.

Постановою головного державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції закінчено виконавче провадження ВП №50880327 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 26.02.016 року про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 року у справі №914/4350/15 про зобов'язання Львівської обласної громадської організації «Рідне місто» звільнити та передати 7 територіальному вузлу урядового зв'язку вбудовані нежитлові приміщення (№№ 1, 2) загальною площею 25,1 м 2 , які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Львів-Винники, вул. Кільцева, буд. 3 з підстав того, що Відповідач актом приймання передачі передав, а Позивач прийняв з оренди нежитлові приміщення, які були Об'єктом оренди за ОСОБА_3.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 3591,41 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» та п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. N01-06/735/2012 «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України», що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Згідно абзацу 1 п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14 для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

В Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року вказано, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі №927/1215/13 та абз.3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення ОСОБА_5 у зв'язку із припиненням дії ОСОБА_3; беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо неповернення Об'єкта оренди згідно умов ОСОБА_3, перевіривши розрахунок стягуваної суми, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки за порушення зобов'язання з повернення орендованого за ОСОБА_3 в підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

06.12.2016 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.12.2016р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід розподілити між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1378,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762, 785, 795 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Львівської обласної громадської організації «Рідне місто» (79066, Львівська область, м.Львів, вул. Ґрунтова, буд.1; ідентифікаційний код 38008006) на користь 7 територіального вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (79495, Львівська область, м. Львів-Винники, вул. Ак. Сахарова, 18; ідентифікаційний код 34814325) 3591,41 грн. суми основного боргу та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.