Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/17770/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/17770/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" До Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОВІР'Я" Простягнення 15 307,62 грн.

Суддя О.М. Ярмак За участю представників:

від позивачаМойсієнко О.В. (представник за довіреністю від 18.03.2016) від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОВІР'Я" про стягнення 15 307,62 грн заборгованості за договором № БС-254 про виготовлення та поставку товару від 30.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/17770/16 та призначено розгляд справи на 01.11.2016.

Ухвалою від 01.11.2016 розгляд справи відкладено судом на 15.11.2016.

15.11.2016 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.

У зв'язку з виходом судді Ярмак О.М. з лікарняного, ухвалою від 21.11.2016 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2016.

В судове засідання 06.12.2016 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Оскільки відповідач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, з метою уникнення порушення процесуального строку розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за відсутності його відзиву на позов за наявними матеріалами справи відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Сервіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАГОВІР'Я" (замовник) було укладено Договір № БС-254 про виготовлення та поставку товару (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити замовнику замовлений товар (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа виконавця, далі - товар), по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках замовниках (в яких вказується: дата поставки, номенклатура товару, кількість товару, точна адреса доставки, при необхідності погодинний графік поставок), рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних та видаткових). Загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Пунктами 3.1 та 3.3 Договору передбачено, що загальна сума цього Договору складає сумарну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних виконавця. У випадку зміни ціни на товар, що поставляється виконавцем, згідно з цим Договором, відповідно змінюється сума Договору.

Згідно з п.п. 7.1, 7.7 Договору відпуск товару здійснюється за вільними цінами згідно ст. 190 Господарського кодексу України. Ціна товару, що постачається згідно цього Договору, вказується виконавцем у накладних на відпуск товару та/або рахунках-фактурах. Замовник зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок виконавця за кожну партію товару, що постачається протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури виконавцем.

Умовами п. 7.11 Договору передбачено, що в порядку виключення, виконавець має право надати замовнику відстрочку оплати за товар на термін до 5 банківських днів. Замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов розділу 5 та 6.1 даного Договору.

За твердженнями позивача, на виконання своїх договірних зобов'язань ним було здійснено поставку товару на суму 9807,53 грн, за яку відповідач не розрахувався у повному обсязі.

На підтвердження своїх доводів позивачем подано накладні № 6246 від 10.07.2015 на суму 6 536,69 грн та № 6304 від 11.07.2015 на суму 3 275,64 грн, підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками, а також акти звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (ГК України) однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За наслідками дослідження поданих доказів, враховуючи відсутність заперечень від відповідача, судом встановлено, що відповідач дійсно не оплатив поставлений позивачем товар на суму 9 807,53 грн., строк поставки якого відповідно до п. 7.11 Договору настав.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 9 807,53 грн підлягають задоволенню.

У п. п. 8.2 Договору сторони погодили, що за прострочення платежу замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

У зв'язку з простроченням відповідача, на підставі вказаного положення Договору позивачем було заявлено до стягнення поряд із сумою основного боргу суму пені розміром 2 431,31 грн. за період з 20.07.2015 по 20.01.2016.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, здійснений у період прострочення відповідача, суд вважає його арифметично правильним та таким, що співвідноситься з нормами чинного законодавства та умовами договору поставки, тому вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 431,31 грн підлягають задоволенню.

Крім того, пунктом 8.4 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строку платежу, встановленого п. 7.11 цього Договору, більше ніж на 20 двадцять календарних днів, замовник зобов'язаний сплатити, крім пені, штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи те, що відповідачем було порушено зобов'язання по оплаті поставленого товару в строк більше ніж 20 днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 962,45 грн, розрахованого вірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Поряд з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь також інфляційні втрати в розмірі 771,64 грн та 3% річних в розмірі 334,69 грн за період з 20.07.2015 по 06.09.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи цивільного законодавства, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, на підставі викладеного вище, зважаючи на відсутність доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОВІР'Я" (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 12; ідентифікаційний код 39361328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон сервіс" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код: 32375528) 9 807 (дев'ять тисяч вісімсот сім) грн. 53 коп. боргу, 2 431 (дві тисячі чотириста тридцять одну) грн. 31 коп. пені, 1 962 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят дві) грн. 45 коп. штрафу, 771 (сімсот сімдесят одну) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 334 (триста тридцять чотири) грн. 69 коп. 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.12.2016

Суддя О.М. Ярмак