Рішення

від 01.12.2016 по справі 910/20196/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016Справа №910/20196/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/20196/16

за позовом державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів»;

до Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою»;

про стягнення 21 883,72 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шутов В.В., довіреність № 02/531 від 17.02.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (надалі - позивач) з позовом до Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» (надалі - відповідач) про стягнення 21 883,72 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди № 7117 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.04.2015р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати та відшкодування ПДВ в розмірі 3415,82 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 746,75 грн., 102,47 грн. - штраф, 3% річних - 102,84 грн. та інфляційні втрати в розмірі 256,26 грн., а також компенсацію витрат позивача на утримання орендованого майна в розмірі 17 259,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016р. порушено провадження у справі № 910/20196/16, розгляд справи призначений на 01.12.2016р.

23.11.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано витребувані судом документи.

Присутнім у судовому засіданні 01.12.2016р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.11.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 07.11.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2015 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір оренди № 7117 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зобов'язалось передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 17,20 кв.м. по вул. Дегтярівській, 38-44, що перебуває на балансі Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.10.2014р. і становить 182 677,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання-передачі майна.

29.04.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування орендоване державне майно.

Відповідно до п.3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2015 року 576,58 грн. Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2015 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2 договору).

За умовами п.3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6 договору).

Умовами п.5.11 договору передбачено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Як зазначив позивач, на виконання умов п.5.11 договору, 28.05.2015р. відповідачу було направлено для підписання проект договору про відшкодування вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг до Договору оренди нерухомого майна, проте відповідач такий договір не підписав.

Згідно з п.10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців, що діє з 29.04.2015 до 29.03.2018 включно. Сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар систематично (більше трьох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення (п.10.7.3 договору).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. по справі № 910/8952/16 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньової економікою», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно, позовні вимоги задоволено повністю, Оскільки судом встановлений факт невиконання відповідачем, як орендарем, зобов'язань за договором щодо сплати орендних платежів.

Розірвано договір оренди №7117 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.04.2015; зобов'язано Міжнародну громадську організацію «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву державне нерухоме майно площею 17,20 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, що перебуває на балансі Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна" по виготовленню цінних паперів».

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не сплатив орендну плату, за період з 29 квітня 2015 року по 01 березня 2016 року на суму 2459,41 грн., а також відшкодування ПДВ 70% згідно з п.3.6. договору в сумі 956,41 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за сплату 30% орендної плати та компенсації ПДВ 70% розміру орендної плати становить 3415,82 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором по сплаті оренди та інших платежів, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором сумі 3415,82 грн. за період з 29.04.2015р. по 01.03.2016р.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті оренди та інших платежів за користування об'єктом оренди в сумі 9275,56 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Аналогічні норми закріплені також у Законі України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним нормативним актом, що регулює порядок передачі в оренду саме державного та комунального майна.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата є істотною умовою договору оренди та підлягає внесенню орендарем своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт несплати за користування об'єктом оренди за період з 29.04.2015р. по 01.03.2016р., та не надано доказів оплати належних платежів, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті оренди в сумі 2459,41 грн. та витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна в сумі 17 259,58 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Що ж до заявленої до стягнення компенсації податку на додану вартість з 70% орендної плати, що відповідно до п. 3.6. договору піддягає сплаті до державного бюджету, суд відзначає, що відповідно до п. 3.2. договору, нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Варто відзначити, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву не є платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» сплачує податок на додану вартість до Державного бюджету України з повної суми орендної плати та, відповідно, Міжнародна громадська організація «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» має сплачувати на користь позивача податок на доданку вартість з 70 % орендної плати.

Аналогічна позиція викладена, окремо, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 р. у справі № 51/269, а також закріплена у листі Державної податкової адміністрації України в листі № 6514/7/16-1201 від 12.05.2000 р.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення компенсації податку на додану вартість з 70% орендної плати у розмірі 956,41 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості з орендної плати та відшкодування ПДВ загалом у сумі 3415,82 грн. та 17 259,58 грн. - витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 746,75 грн., 102,47 грн. - штраф, 3% річних - 102,84 грн. та інфляційні втрати в розмірі 256,26 грн., розраховані окремо за кожний місяць користування об'єктом оренди, в якому виникла заборгованість.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п. 3.8. договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 746,75 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення п.3.8. договору не суперечать нормам законодавства, так як її зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості товару, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 102,47 грн., суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 102,84 грн. та інфляційних втрат у сумі 256,26 грн., підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 31, офіс 314, код ЄДРПОУ 36845351) на користь державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44; код ЄДРПОУ 16286441) заборгованість у розмірі 3415 грн. 82 коп. та компенсацію витрат на утримання орендованого майна в розмірі 17 259 грн. 58 коп., пеню - 746 грн. 75 коп., 102 грн. 47 коп. - штраф, 3% річних - 102 грн. 84 коп., 256 грн. 26 коп. - інфляційних втрат та 1378 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.12.2016р.

Суддя А.І. Привалов