Рішення

від 01.12.2016 по справі 911/3223/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа № 911/3223/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «ТСЦ-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг»

про стягнення 135 095,29 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 02.11.2016);

ОСОБА_2 (дов. б/н від 02.11.2016);

від відповідача ОСОБА_3 (дов. №02 від 15.11.2016).

Обставини справи:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «ТСЦ-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» (далі - відповідач) про стягнення 135 095,29 грн заборгованості, з яких: 66 720,47 грн основного боргу, 63 181,80 грн пені та 5 193,02 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору №23 від 01.04.2012 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2016 порушено провадження у справі № 911/3223/16, розгляд справи призначено на 10.11.2016.

10.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання від 10.11.2016 (вх. №23290/16 від 10.11.2016), згідно якого просив долучити до матеріалів справи документи.

У судовому засіданні 10.11.2016 суд оголосив перерву до 01.12.2016.

Після судового засідання, 10.11.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 10.11.2016 (вх. №23261/16), в якому позивач просить суд провести судове засідання, призначене на 01.12.2016 в режимі відеоконференції, яка має відбутися на базі господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2016 задоволено клопотання позивача, ухвалено провести в режимі відеоконференції судове засідання у справі №911/3223/16 призначене на 01.12.2016.

17.11.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №23821/16 від 17.11.2016).

01.12.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача адвоката ОСОБА_4 надійшли клопотання від 30.11.2016 (вх. №24929/16 та №24964/16), згідно яких просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні 01.12.2016.

Розглянувши у судовому засіданні 01.12.2016 зазначене клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене та те, що в судовому засіданні 01.12.2016 інтереси відповідача представляв представник за довіреністю ОСОБА_3, суд дійшов висновку про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засідання 01.12.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2012 між Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «ТСЦ-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» (покупець) було укладено договір постачання товару №23, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 3.1, 3.3 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у специфікаціях та (або) рахунках-фактурах. На кожну окрему партію товару, що постачається, складається окрема специфікація.

Оплата товару здійснюється покупцем згідно рахунка-фактури, шляхом переказу передплати в розмірі 100% від вартості товару на поточний рахунок постачальника. В разі ненадходження оплати постачальник має право затримати відвантаження товару і, в такому разі, нарахування пені, передбаченої п. 4.2 договору не здійснюється.

Згідно п. 8.1 договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом (одного) року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їхнього закінчення.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 89 158,87 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи специфікаціями №25 від 04.02.2014, №26 від 17.02.2014, рахунком-фактурою №СФ-000016 від 04.02.2014, №СФ-000025 від 17.02.2014, видатковими накладними №РН-0000011 від 04.02.2014 на суму 68 438,40 грн та №РН-0000020 від 17.02.2014 на суму 20 720,47 грн, товарно-транспортними накладним до них, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Всупереч вимогам договору, відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, сплативши при цьому 22 438,40 грн, в зв'язку з чим у відповідача, станом на дату розгляду справи, виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 66 720,47 грн.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення 66 720,47 грн основного боргу, 63 181,80 грн пені та 5 193,02 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 66 720,47 грн основного боргу за поставлений згідно договору №23 від 01.04.2012, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно договору постачання товару №23 від 01.04.2012, позивач просить суд за період з 06.02.2014 по 13.09.2016 стягнути з відповідача 63 181,80 грн пені, зокрема 43 746,00 грн пені за період з 06.02.2014 по 13.09.2016 на суму боргу 46 000,00 грн та 19 435,80 грн пені за період з 19.02.2014 по 13.09.2016 на суму боргу 20 720,47 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору за порушення строку розрахунків, визначеного в п. 3.3 договору, покупець сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що строк оплати за накладною №РН-0000011 від 04.02.2014 настав 05.02.2014, відтак прострочення оплати почалось з 06.02.2014.

Строк оплати за накладною №РН-0000020 від 17.02.2014 настав 18.02.2016, відтак прострочення оплати почалось з 19.02.2014

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, суд обмежує період нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та визначає його з 06.02.2014 по 06.08.2014 за накладною №РН-0000011 від 04.02.2014 на суму боргу 46 000,00 грн та з 19.02.2014 по 19.08.2014 за накладною №РН-0000020 від 17.02.2014 на суму боргу 20 720,47 грн.

Крім того суд обмежує розмір пені та визначає його на рівні двох облікових ставок НБУ відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» .

Враховуючи вищевикладене, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 06.02.2014 по 19.08.2014 становить загалом 5 894,15 грн, зокрема 4 002,63 грн пені за період з 06.02.2014 по 06.08.2014 на суму боргу 46 000,00 грн згідно накладної №РН-0000011 від 04.02.2014 та 1 891,52 грн пені за період з 19.02.2014 по 19.08.2014 на суму боргу 20 720,47 грн згідно видаткової накладної №РН-0000020 від 17.02.2014.

Отже, вимога про стягнення 63 181,80 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 894,15 грн..

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару згідно з договором постачання товару №23 від 01.04.2012, позивачем за період з 06.02.2014 по 13.09.2016 нараховано 5 193,02 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку 3 % річних, арифметично вірний розрахунок 3 % річних за період з 06.02.2014 по 13.09.2016 складає 5 193,02 грн 3 % річних. Відтак, вимога позивача про стягнення 5 193,02 грн 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 66 720,47 грн основного боргу, 63 181,80 грн пені та 5 193,02 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 66 720,47 грн основного боргу, 5 894,15 грн пені та 5 193,02 грн 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерготрейдінг» 09600, Київська обл., Рокитнянський район, смт Рокитне, вул. Окружна, буд. 4; ідентифікаційний код 37160891) на користь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «ТСЦ-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ» (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 32082634) 66 720 (шістдесят шість тисяч сімсот двадцять гривень) 47 коп. основного боргу, 5 894 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири гривні) 15 коп. пені, 5 193 (п'ять тисяч сто дев'яносто три гривні) 02 коп. 3 % річних та 1 167 (одну тисячу сто шістдесят сім гривень) 12 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 13.12.2016

Суддя В.М. Антонова