Рішення

від 05.12.2016 по справі 915/1155/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 915/1155/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» , вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05410263)

до відповідача ОСОБА_2 державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області, вул. Новозаводська, 1-Б, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08806381)

про стягнення заборгованості в сумі 107 887, 29 грн., у тому числі: 27 489, 35 грн. - основного боргу, 4 465, 84 грн. - 3 % річних, 75 932, 10 грн. - інфляції.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №04/1274 від 01.09.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №9/231 від 30.11 .2016 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області про стягнення заборгованості в сумі 27 489, 35 грн., 3 % річних в сумі 4 465, 84 грн., суми, яка перевищує суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 75 932, 10 грн., всього 107 887, 29 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.11.2016 року.

В судовому засіданні 30.11.2016 року судом оголошувалась перерва до 05.12.2016 року.

В судовому засіданні 05.12.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

01.12.2016 року до господарського суду Миколаївської області від позивача ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вх. № 20111/16, в якій позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 27 489, 32 грн., 3 % річних в розмірі 4 465, 84 грн., суми, яка перевищує суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 75 932, 09 грн., всього 107 887, 24 грн. (арк. 57).

Керуючись ст. 22 ГПК України, судом встановлено, що подана заява підписана повноважним представником позивача, відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права. Враховуючи вищевикладене, заява прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

11.04.2014 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» та ОСОБА_2 державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області було укладено договір № тп-б-2011114-мг на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання, які є кінцевими споживачами).

На виконання умов договору позивач за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року поставив відповідачу природний газ у кількості 63,746 тис. куб. м на загальну суму 482 712,10 грн.

В свою чергу відповідач зобов'язання за договором виконав частково, прийнятий природний газ оплатив не в повному обсязі. Оплата проведена в розмірі 455 222, 75 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 489, 32 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляцію.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11,509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 173, 174, 193ГК України та умовами договору.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково в частині суми основного боргу. В решті позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат просив суд відмовити повністю , оскільки відповідач фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Письмові пояснення зазначені у відзиві на позовну заяву (арк. 44-45).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

11.04.2014 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (постачальник) та ОСОБА_2 державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області (споживач) було укладено договір № ТП-Б-2011114-мгна постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів), відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 Договору) (арк. 14-15).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і поширює свою дію на відносини, які склалися між сторонами починаючи з 01.04.2014 року та укладається строком до 31 грудня 2014 року.

Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

До договору сторонами підписано додатки, якими визначено перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання, договірні обсяги постачання природного газу, ціну газу, розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі (арк. 16-24).

Договір та додатки підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано. Доказів припинення дії договору сторонами також не подано.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2.6 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу та актом виконаних робіт, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 2.7 Договору постачальник до 3-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу та акта виконаних робіт за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Відповідно до п. 2.8 Договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 2.9 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 4.4 Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 цього розділу, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 4.5 Договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8.00 години першого дня місяця до 8.00 години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3договору.

Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачеві.

Позивачем на виконання умов договору передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 482 712, 10 грн. в квітні 2014 року та за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року включно, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (арк. 25-30), а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 року на суму 6 070, 62 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 року на суму 16 284, 73 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 року на суму 67 303, 28 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 року на суму 191 814, 18 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року на суму 112 223, 82 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року на суму 89 015, 47 грн.

За період з 18.07.2014 року по 27.02.2015 року відповідачем проведено оплату за поставлений природний газ в сумі 332 438, 57 грн., що підтверджується реєстром руху грошових коштів по банку (арк. 13).

Судом також встановлено, що листом від 27.07.2015 року № 9/101 відповідач просив позивача переплату по іншому договору № ТП-б-2011114-мг від 03.03.2015 року в розмірі 205 812, 38 грн. зарахувати на договір № ТП-б-2011114-мг від 11.04.2014 року (арк. 31).

Крім того, листами від 27.08.2014 року № 9/248 та від 29.08.2014 року № 9/429 відповідач просив позивача кошти, перераховані згідно договору № ТП-б-2011114-мг від 11.04.2014 року в сумі 63 814, 50 грн., зарахувати як погашення заборгованості по іншому договору № БД/2012-РГ-0-13 від 01.07.2012 та кошти, перераховані згідно договору № ТП-б-2011114-мг від 11.04.2014 року в сумі 19 213, 77 грн., зарахувати як погашення заборгованості по іншому № ТП-б-2011114-мг від 25.03.2013 року (арк. 32-33).

Зазначені операції з перерахування коштів проведено позивачем ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» . Здійснення вищевказаних зарахувань по договорам не заперечується сторонами.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого природного газу виконав частково в розмірі 455 222, 78 грн. (332 438, 57 грн. + 205 812, 38 грн. - 63 814, 50 грн. - 19 213, 77 грн. = 455 222, 78 грн.), що також підтверджується поданим суду розрахунком суми основного боргу (арк. 59).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.9 Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем поточними платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом місяця постачання газу періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді.

У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Відповідно до п. 4.7 Договору оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3.3 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Таким чином, умовами договору сторони погодили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем поточними платежами, а у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період строк остаточних розрахунків за поставлений газ здійснюється не пізніше 5-го числа місця, наступного за розрахунковим.

Однак, відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання щодо оплати за поставлений газ.

09.02.2016 року позивачем направлялась на адресу відповідача претензія № 4 з вимогою перерахувати грошові кошти (арк. 34). Факт направлення претензії підтверджується копією фіскального чеку (арк. 35). Претензія залишена відповідачем без відповіді.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений газ становить 27 489, 32 грн. (482 712, 10 грн. - 455 222, 78 грн. = 27 489, 32 грн.). Суду не подано доказів сплати заборгованості в розмірі 27 489, 32 грн., як і не спростованого факту наявності вказаної заборгованості. Сума основного боргу також визнається відповідачем, про що зазначено у письмовому відзиві на позов.

Отже, позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 27 489, 32 грн. є підставною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Позивачем нараховано відповідачу 4 465, 84 грн. - 3 % річних за період з 06.05.2014 року по 23.10.2016 року.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3 % річних арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства. Детальний розрахунок розміру 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. 60). Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 4 465, 84 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 75 932, 09 грн. - індексу інфляції за прострочення оплати за спожитий природний газ за період з травня 2014 року по вересень 2015 року.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції , визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 року згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця . Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця .

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р В«Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування індексу інфляції на загальну суму 75 932, 09 грн. При цьому, позивачем нараховано індекс інфляції на заборгованість, яка тривала менше місяця. Так, наприклад, позивачем нараховано індекс інфляції на заборгованість за поставку природного газу в жовтні 2014 року в сумі 16 284, 73 грн. При цьому, індекс розраховано, виходячи, що дана заборгованість існувала протягом місяця. Натомість, вказана заборгованість тривала з 06.11.2014 року по 28.11.2014 року, оскільки 28.11.2014 року була відповідна оплата (арк. 13). По нарахуванню за прострочку платежу за поставлений газ в листопаді 2014 року алгоритм аналогічний (арк. 9, 13, 60).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця для можливості застосування визначення державою середньомісячного індексу інфляції. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця (існування певної незмінної суми боргу протягом місяця).

При стягненні інфляційних втрат за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується .

По решті місяців нарахування позивача арифметично правильні та відповідають вимогам законодавства.

Таким чином, розмір інфляційних втрат за вищевказаний період становить 75 377, 45 грн. Отже, інфляційні втрати у вказаному розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В решті інфляційних втрат в сумі 554, 64 грн. слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області, вул. Новозаводська, 1-Б, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08806381) на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» , вул. Погранична, 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05410263):

- 27 489, 32грн. (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять грн. 32 коп.) - основного боргу за договором № ТП-б-2011114-мгвід 11.04.2014 року;

- 4 465, 84грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят п'ять грн. 84 коп.) - трьох відсотків річних;

- 75 377, 45 грн. (сімдесят п'ять тисяч триста сімдесят сім грн. 45 коп.) - інфляційних нарахувань;

- 1 609, 99 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 99коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в решті позову в частині стягнення 554, 64 грн. (п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 64 коп.) - інфляційних нарахувань.

Судовий збір в розмірі 8, 32 грн. (вісім грн. 32 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 12.12.2016 року

Суддя Е.М.Олейняш