Рішення

від 12.12.2016 по справі 923/1188/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року Справа № 923/1188/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Борхаленко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ТК КРЕДИТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ХЕРСОН ЕНЕРГО", м. Херсон

про стягнення 11199 грн. 16 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк "ТК КРЕДИТ" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ХЕРСОН ЕНЕРГО" (відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 11199 грн. 16 коп., з яких: 4054 грн 18 коп. основного боргу, 292 грн 41 коп. 3 % річних, 3080 грн 10 коп. інфляційних втрат, 3772 грн 47 коп. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 54, 55, 60 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.11.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.11.2016. Ухвалою суду від 22.11.2016 розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Позивач надіслав клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника та повідомив суд, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, але явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ХЕРСОН ЕНЕРГО" не отримує кореспонденцію за своїм місцезнаходженням: 73000, м. Херсон, вул. Червонофлотська, буд. 17, офіс 504, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 22.11.2016), а тому і ухвала від 03.11.2016, яка була надіслана судом на адресу відповідача, повернута до суду без вручення адресату з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» від 02.06.2006 № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.2008, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибувВ» , „адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Неявка представників сторін у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

05.09.2012 між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_1 банк "ТК КРЕДИТ" (надалі - ОСОБА_1, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ХЕРСОН ЕНЕРГО" (надалі - Клієнт) укладено Договір банківського рахунку №7835 з додатками до нього (надалі - Договір).

На виконання умов Договору позивач відкрив відповідачу поточний рахунок та здійснював розрахунково-касове обслуговування відповідача (п.п. 1.1., 2.2., 3.3. Договору).

Згідно з пунктом 3.4.12 Договору Клієнт зобов'язувався своєчасно сплачувати за надані Банком послуги згідно тарифів.

Відповідно до пункту 5.4 Договору Клієнт оплачує надані Банком послуги, у розмірах згідно Тарифів, визначених в додатку № 1 до Договору, чинних на момент надання такої послуги.

Відповідно до пункту 8.3 Договору Клієнт підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з Тарифами Банку.

Надані позивачем послуги не були оплачені відповідачем, внаслідок чого станом на 15.09.2016 утворилася заборгованість на загальну суму 11 199,16 гривень.

З метою спонукання відповідача до виконання зобов'язань за Договором позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 0843 від 15.09.2016 з вимогою сплатити зазначену заборгованість і попередженням щодо стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Незважаючи на звернення позивача відповідач не виконав зобов'язання за Договором - борг не сплатив.

Отже, у відповідача існує заборгованість в сумі 4054 грн 18 коп., яка до цього часу не погашена.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 4054 грн 18 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 292 грн 41 коп. 3% річних та 3080 грн 10 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 292 грн 41 коп. 3% річних та 3080 грн 10 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 4.3 Договору сторонами було обумовлено, що за несплату Клієнтом плати за послуги, що надаються Банком за Договором, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми, що діяла в період, за який сплачується пеня.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати наданих банківських послуг 3772 грн 47 коп. пені за період з 30.09.2013 по 15.09.2016 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ХЕРСОН ЕНЕРГО" (73000, м. Херсон, вул. Червонофлотська, буд. 17, офіс 504, ідентифікаційний код 37840263) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ТК КРЕДИТ" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, ідентифікаційний код 20050951) - 4054 грн 18 коп. основного боргу, 292 грн 41 коп. 3 % річних, 3080 грн 10 коп. інфляційних втрат, 3772 грн 47 коп. пені та 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2016

Суддя Л.М. Немченко