Постанова

від 06.12.2016 по справі 910/2486/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. справа№ 910/2486/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явились

відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця»

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2016 р.

у справі № 910/2486/16 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ Тяжмашкомплект»

про зобов`язання виконати умови договору та стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ Тяжмашкомплект» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача здійснити поставку товару на виконання умов договору № ПР/НХ-141096/НЮ від 20.11.2014 р.; стягнення з відповідача 12 188,16 грн пені за несвоєчасну поставку та 4 636,80 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 днів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.04.2016 р. у справі № 910/2486/16 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 20.04.2016 р., Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідач повинен був здійснити поставку товару не пізніше 10 робочих днів від дня одержання заявки, однак відповідач умов договору, в редакції додаткової угоди, не виконав, товар відповідно до специфікації не поставив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2016 р. у складі колегії суддів: Смірнова Л.Г. (головуюча), Дідиченко М.А., Чорна Л.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.08.2016 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-52/3942/16 від 17.08.2016 р. у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2486/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г. (головуюча), Кропивна Л.В., Чорна Л.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2016 р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та відкладено розгляд справи на 05.10.2016 р.

Судове засідання, призначене на 05.10.2016 р., не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Смірнової Л.Г. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/5611/16 від 19.10.2016 р. у зв'язку з перебуванням головуючої судді Смірнової Л.Г. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2486/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи на 15.11.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. було відкладено розгляд справи до 06.12.2016 р.

В засідання суду, призначене на 06.12.2016 р., представники сторін не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.11.2014 р. між Державним підприємством «Придніпровська залізниця», правонаступником якого є Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКБ Тяжмашкомплект» (далі - постачальник) було укладено договір № ПР/НХ-141096/НЮ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 предметом цього договору є поставка постачальником покупцю запасних частин пасажирських вагонів (далі - товар) згідно зі специфікацією № 1 (додаток № 1). Рік виготовлення 2014.

Згідно з п. 4.1 договору товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 10 робочих днів від дня одержання постачальником заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому товару.

За умовами п. 4.2, 4.3 договору датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної обома сторонами договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленою належним чином. Товар постачається на склад покупця (ВСП «Головний матеріально-технічний склад» ДП «Придніпровська залізниця») на умовах DDP (згідно з ІNCOTERMS 2010) у IV кварталі - 2014 та 1 кварталі 2015 (з урахуванням додаткової угоди до договору).

Як передбачено п. 6.4 договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів від отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання видаткової накладної обома сторонами договору та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином.

Пунктом 9.3.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний забезпечити своєчасну поставку товару в повному обсязі у відповідності до умов даного договору.

Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2014 р. (п. 15.1 договору).

30.12.2014 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою сторони, зокрема, дійшли згоди продовжити дію договору до 31.03.2015 р.

12.03.2015 р. позивач направив на адресу відповідача заявку на поставку запчастин до пасажирських вагонів № НХ-3/581 від 03.03.2015 р., що підтверджується журналом реєстрації вихідної та внутрішньої документації, рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком та списком рекомендованої кореспонденції.

18.03.2015 р. відповідач отримав направлену позивачем заявку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, незважаючи на направлену позивачем заявку з проханням поставити запасні частини до пасажирських вагонів, не виконав умови укладеного договору, товар відповідно до специфікації не поставив, в зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача поставити товар, згідно із специфікацією № 2, та стягнути неустойку.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що невиконання умов договору в частині поставки товару відповідачем виникло у зв'язку з простроченням саме позивачем, тобто кредитором, виконання свого обов'язку своєчасного направлення відповідачу заявки на здійснення поставки, оскільки десятиденний строк (десять робочих днів), погоджений сторонами для здійснення поставки, з урахуванням направленої позивачем заявки та дати її отримання відповідачем, закінчив свій перебіг після закінчення строку дії договору, а саме 01.04.2015 р.

Однак суд апеляційної інстанції з таким висновком місцевого суду не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ст. 664 ЦК України).

Так, у встановлені строки відповідач товар не поставив, посилаючись на те, що відповідач не отримував заявки, вказаної у позовній заяві, а отже у нього не виник обов`язок щодо поставки товару.

За умовами п. 2 додаткової угоди № 1 від 30.12.2014 р. предметом договору є поставка постачальником покупцю запасних частини пасажирських вагонів згідно зі специфікаціями № 1, № 2 (додатки № 1, № 2). Рік виготовлення 2014-2015. Найменування та кількість товару зазначене у специфікаціях № 1, № 2 (додатки № 1, № 2). Товар постачається на склад покупця (ВСП «Головний матеріально-технічний склад». ДП «Придніпровська залізниця») на умовах DDP (згідно з INCOTERMS 2010) у IV кварталі - 2014 р. та І кварталі 2015 року. Загальна сума договору складає 405 720,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 67 620,00 грн. Постачальник передає у власність покупцю товар, а покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях № 1, № 2 (додатки № 1, № 2). Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.03.2015 р.

Як зазначалось вище, 12.03.2015 р. позивачем було направлено відповідачу заявку № НХ-3/581 від 03.03.2015 на поставку запчастин до пасажирських вагонів, що підтверджується журналом реєстрації вихідної та внутрішньої документації АДУ-3 (справа НХС-14), списком рекомендованої кореспонденції від 12.03.2015 р., фіскальним чеком від 12.03.2015 р. та поштовим повідомленням № 4903805918912.

Відповідно до журналу реєстрації вихідної та внутрішньої документації заявка позивача № НХ-3/581, зареєстрована в ньому під номером 152, згідно списку згрупованих рекомендованих повідомлень, лист був направлений на адресу відповідача 12.03.2015 р., про що є відмітка працівників поштового засобу зв`язку та наявний чек про відправлення таких повідомлень.

Вказана заявка була отримана відповідачем 18.03.2015 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи останнього на поштовому повідомленні № 4903805918912.

Таким чином, зобов'язання щодо поставки товару на виконання умов договору виникло саме з 18.03.2015 р., тобто в період дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604-609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постнові Верховного Суду України в справі № 3-192гс15 від 24.06.2015 р.

Враховуючи вищевиклалене, а також наявність у відповідача обов'язку поставити позивачу товар, згідно із специфікацією № 2 (додаток № 2 до договору), а саме: пластини балонів перехідних площадок (суфле пасажирське гумове) 1К.00.51.00, 1К.00.52.00, 1К.00.53.00, ТУ У 600152135.071-99 - 24 шт. підтверджується зазначеними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовано, у зв'язку з чим позовна вимога про виконання відповідачем зобов'язання в натурі - поставити та передати у власність позивача товар, є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання негрошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 12 188,16 грн пені за несоєчасну поставку та 4 636,80 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 днів.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У відповідності з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 10.3 укладеного договору сторони погодили, що постачальник за даним договором несе відповідальність, зокрема, за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 188,16 грн пені та 4 636,80 грн штрафу за період з 02.04.2015 р. по 02.10.2015 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, розмір їх перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Посилання місцевого суду на необґрунтоване нарахування позивачем штрафних санкцій у зв'язку з закінченням строку дії договору колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові № 3-192гс15 від 24.06.2015 р.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 20.04.2016 р. у справі № 910/2486/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повне задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2016 р. у справі № 910/2486/16 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» задовольнити повністю.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АКБ Тяжмашкомплект» (код ЄДРПОУ 36085466; адреса: 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 5А) поставити та передати у власність Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081237; адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) товар згідно специфікації № 2, а саме: пластини балонів перехідних площадок (суфле пасажирське гумове) 1К.00.51.00, 1К.00.52.00, 1К.00.53.00, ТУ У 600152135.071-99 - 24 шт.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ Тяжмашкомплект» (код ЄДРПОУ 36085466; адреса: 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 5А) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081237; адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) 12 188 (дванадцять тисяч сто вісімдесят вісім),16 грн пені за несвоєчасну поставку, 4 636 (чотири тисячі шістсот тридцять шість),80 грн штрафу за прострочення понад 30 днів.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКБ Тяжмашкомплект» (код ЄДРПОУ 36085466; адреса: 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 5А) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081237; адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість),00 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 031(три тисячі тридцять одна),60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

8. Матеріали справи № 910/2486/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

9. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко