Постанова

від 01.12.2016 по справі 911/4696/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа№ 911/4696/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Горова К. - представник за довіреністю від 23.08.2016

Селіванов М. - представник за довіреністю від 23.08.2016

від відповідача: Антипенко Д.О. - представник за довіреністю № 58/1503/16 від 15.03.2016

Руденко В.В. - представник за довіреністю № 2-1/3105-2016 від 31.05.2016

від інших учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd

на рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2016

у справі № 911/4696/15 (суддя Христенко О.О)

за позовом Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Товариство з береженою відповідальністю «Фарконт»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарконт Транспорт Солюшн»

про стягнення 28 663 545,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 1 267 778 доларів США, що еквівалентно 28 663 545,24 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, та складається з заборгованості по оплаті перевезення вантажу (фрахту) в сумі 78 560 доларів США та заборгованості за простій (детеншен/демередж) контейнерів в сумі 1 189 218 доларів США.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.06.2016, повний текст якого складений 01.07.2016, у справі № 911/4696/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення суми фрахту, суд першої інстанції виходив з того, що:

- умовами спірних коносаментів не передбачений розмір фрахту, що підлягає сплаті, та порядок його оплати, в той час як надані позивачем в якості доведення погодження сторонами розміру фрахту та порядку його оплати роздруківки під назвами: «експортні рахунки», «формат замовлення вантажу», «вантажні маніфести» також не можуть вважатися належними доказами на підтвердження факту погодження сторонами суми фрахту, а в гарантійних листах від 23.12.2014 та 10.04.2015 відповідач в односторонньому порядку також не визнав конкретних сум фрахту та інших платежів, що підлягають сплаті за перевезення вантажу;

- водночас на виконання укладеного між відповідачем як клієнтом та третьою особою 2 як експедитором договором транспортного експедирування № 17 від 01.03.2014, саме третя особа 2 організувала перевезення вантажу, та, відповідно, взяла на себе зобов'язання з транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажу (насамперед, щодо сплати всіх платежів), який перевозився у відповідності до коносаментів, які містяться в матеріалах справи, а відповідачем всі виставлені третьою особою 2 за вказаним договором рахунки були оплачені своєчасно та у повному обсязі, а відтак, з огляду на відсутність визначення в коносаментах умов про розмір фрахту (провізної плати), відповідач в спосіб, встановлений законом, сплатив розумну суму фрахту експедитору - третій особі 2, який мав право на підставі договору і закону на отримання цього відшкодування, та який на підставі договору і закону знайшов перевізника - позивача, та був уповноважений погодити з ним умови перевезення вантажу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простій (детеншен/демередж) контейнерів, суд першої інстанції послався на те, що:

- відповідно до ст. 149 КТМ України угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач);

- за відсутності угоди сторін, передбаченої ч. 1 цієї статті, тривалість контрсталійного часу і розмір плати перевізнику за простій, а також розмір винагороди відправнику або фрахтувальнику за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) визначаються відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту. За відсутності зазначених ставок розмір плати за простій визначається витратами на утримання судна та екіпажу, а винагорода за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) обчислюється у половинному розмірі плати за простій;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт простою судна протягом контрасталійного часу, що може бути підставою для сплати перевізнику демереджу.

Не погоджуючись з рішенням, Компанія Sarjak Container Lines Pvt. Ltd звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2016 по справі № 911/4696/15 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованими та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права України.

В обґрунтування вказаних обставин позивач послався на те, що:

- не є зрозумілим, на підставі яких саме обставин та доказів, що їх підтверджують, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оплата, здійснена відповідачем третій особі 2 за договором транспортного експедирування № 17 від 01.03.2014, є розумною сумою фрахту. Для з'ясування розумної суми фрахту суд першої інстанції мав призначити судову експертизу з метою визначення середньої ринкової вартості послуг;

- з наданих відповідачем платіжних доручень слідує, що з спірних 10 коносаментів останнім було перераховано третій особі 2 фрахт лише за двома коносаментами, а саме MAA ODS 2015935031 від 23.06.2014 та № NSA ODS 2035635209 від 09.07.2014, в той час як докази оплати решти восьми в матеріалах справи відсутні;

- кошти, перераховані відповідачем третій особі 2 в рахунок оплати фрахту за двома вищевказаними коносаментами, є більшою платою, ніж вартість фрахту, яка визначена позивачем;

- висновок суду першої інстанції про те, що грошове зобов'язання, встановлене договором перевезення вантажів морським транспортом з оплати фрахту за всіма 10 контейнерами, припинилось повністю внаслідок сплати відповідачем третій особі 2, а не позивачу суми фрахту, не ґрунтується на приписах чинного законодавства, оскільки умовами перевезення вантажів морським транспортом, укладення якого посвідчується 10 вказаними коносаментами (їх умовами), визначено, що сплата фрахту має бути здійснена на користь позивача вантажовідправником або вантажоодержувачем (відповідачем), а відтак, лише платіж саме на користь позивача є свідченням того, що таке грошове зобов'язання є виконаним належним чином, а участь третіх осіб, які діють від імені відповідача на підставі укладених між ними угод, не дає підстав для перекладення обов'язку виконати грошове зобов'язання з оплати фрахту з відповідача на таких осіб;

- сума демереджу, яка заявлена до стягнення позивачем, становить не оплату простою судна протягом контрасталійного часу, а оплату понаднормового використання контейнерів («контейнерний демедж»), вартість якої погоджена у спірних коносаментах, обов'язок оплатити яку відповідач визнав та підтвердив у гарантійних листах.

Ухвалою від 25.07.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1, судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. відновлено Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd. строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 № 09-52/4816/16, у зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) у справі ОСОБА_1 та відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/4696/15.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2016 справу № 911/4696/15 призначено судді-доповідачу Калатай Н.Ф.

Ухвалою від 20.09.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd. прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 05.10.2016.

Розпорядженням № 09-52/5344/16 від 04.10.2016, у зв`язку з припиненням повноважень суддів Ропій Л.М. та Рябухи В.І., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/4696/15.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.10.2016 апеляційна скарга Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd. у справі № 911/4696/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою від 05.10.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. апеляційну скаргу Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd. прийнято до свого провадження.

Ухвалою від 02.11.2016 розгляд справи відкладено до 01.12.2016.

Розпорядженням № 09-52/6293/16 від 30.11.2016, у зв`язку з виходом судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), та судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1424/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.11.2016 апеляційна скарга Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd у справі № 911/4696/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою від 30.11.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Жук Г.А. апеляційну скаргу Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd.прийнято до свого провадження.

Треті особи представників в жодне судове засідання не направили, про причини неявки представників не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

19.09.2016 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення якої позивач просить поставити питання:

1. Яка ринкова вартість послуг (розмір плати) за перевезення морським транспортом вантажів:

- (складові частини парової турбіни) загальною вагою нетто 23 763 кілограм та брутто 29 740 кілограм у двох 40-футових контейнерах стандарту ISO типу «Hard Тор» та одному 20-футовому контейнері стандарту ISO типу «Flat Raсk» з порту відправлення Нхава Шева (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період з 09.07.2014 по 03.08.2014?

- (котли на біопаливі) загальною вагою нетто 66 043 кілограм та брутто 66 421 кілограм у чотирьох 40-футових контейнерах стандарту ISO типу «Hard Тор» морським транспортом з порту відправлення Ченнай (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період з 23.06.2014 по 10.08.2014?

- (котли на біопаливі) загальною вагою нетто 26 104 кілограм та брутто 26 850 кілограм у двох 40-футових контейнерах стандарту ISO типу «Hard Тор» морським транспортом з порту відправлення Ченнай (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період з 29.06.2014 по 10.08.2014?

- (котли на біопаливі) загальною вагою нетто 59 960 кілограм та брутто 62 407 кілограм у чотирьох 40-футових контейнерах стандарту ISO типу «Hard Тор» морським транспортом з порту відправлення Ченнай (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період з 07.07.2014 по 16.08.2014?

- (котли на біопаливі) загальною вагою нетто 82 595 кілограм та брутто 82 645 кілограм у чотирьох 40-футових контейнерах стандарту ISO типу «Ореn Тор» морським транспортом з порту відправлення Ченнай (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період (з 30.07.2014 по 06.09.2014 ?

- (котли на біопаливі) загальною вагою брутто 11 030 кілограм у одному 40-футовому контейнері стандарту ISO типу «Hard Тор» та одному 40-футовому контейнері стандарту ISO типу «Flat Raсk» морським транспортом з порту відправлення Нхава Шева (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період з 11.08.2014 по 05.09.2014?

- (котли на біопаливі) загальною вагою брутто 61 182 кілограм у чотирьох 40-футових контейнерах стандарту ISO типу «Ореn Тор» морським транспортом з порту відправлення Ченнай (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період з 12.08.2014 по 20.09.2014 ?

- (котли на біопаливі) загальною вагою брутто 45 301 кілограм у шести 40-футових контейнерах стандарту ISO типу «Ореn Тор» морським транспортом з порту відправлення Ченнай (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період з 19.08.2014 по 26.09.2014?

- (котли на біопаливі) загальною вагою брутто 51 710 кілограм у трьох 40-футових контейнерах стандарту ISO типу «Ореn Тор» морським транспортом з порту відправлення Ченнай (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період з 09.09.2014 по 17.10.2014?

- (котли на біопаливі) загальною вагою брутто 27 553 кілограм у двох 40-футових контейнерах стандарту 150 типу «High Cube» морським транспортом з порту відправлення Ченнай (Індія) до порту призначення Одеса (Україна) за період з 19.09.2014 по 29.10.2014?

Під час розгляду справи представники позивача вказане клопотання підтримали, представник відповідача проти його задоволення заперечив.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про про призначення судової експертизи з підстав, які викладені нижче.

Під час розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач послався на наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті позивачу 1 267 778 доларів США, що еквівалентно 28 663 545,24 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, яке складається з заборгованості по оплаті перевезення вантажу (фрахту) в сумі 78 560 доларів США та заборгованість за простій (детеншен/демередж) контейнерів в сумі 1 189 218 доларів США.

Вказану суму, за твердженням позивача, відповідач повинен йому сплатити з огляду на надання позивачем послуг з перевезення вантажів у контейнерах морським транспортом за маршрутом з портів Ченнай та Нхава Шева (Індія) до Одеського морського торговельного порту.

На підтвердження факту домовленості сторін щодо вказаних перевезень позивач послався на коносаменти (а.с. 34-75 т. 1):

- № MAA ODS 2015935031 від 23.06.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах SJKU5402514 (40 HT), SJKU5402941 (40 HT), SJKU5402957 (40 HT), SJKU5402999 (40 HT) з порту Ченнаї Індія, до порту Одеса Україна;

- № MAA ODS 2021135016 від 29.06.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах SJKU5402263 (40 HT), SJKU5402509 (40 HT) з порту Ченнаї Індія, до порту Одеса Україна;

- № MAA ODS 2040835197 від 07.07.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах SJKU5400933 (40 HT), SJKU5402880 (40 HT), SJKU5402962 (40 HT) з порту Ченнаї Індія, до порту Одеса Україна;

- № NSA ODS 2035635209 від 09.07.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах CRTTU7506011 (20 FR), SJKU5400888 (40 HT), SJKU5402319 (40 HT) з порту Нхава Шева Індія до порту Одеса Україна;

- № MAA ODS 2096535985 від 30.07.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах SJKU4411661 (40 OT), SJKU4416513 (40 OT), SJKU4418286 (40 OT), TEXU1521954 (40 OT) з порту Ченнаї Індія до порту Одеса Україна;

- № NSA ODS 2082335797 від 11.08.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах GAEU7509264 (40 FR), SJKU5400960 (40 HT) з порту Нхава Шева Індія до порту Одеса Україна;

- № MAA ODS 2129236494 від 12.08.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах CPRXU7413600 (40 OT), SJKU4415477 (40 OT), SJKU4417490 (40 OT), TSAU9241227 (40 OT) з порту Ченнаї Індія до порту Одеса Україна.

- № MAA ODS 2148636654 від 19.08.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах CXSU1015200 (40 OT), SEGU7310558 (40 OT), SEGU7310901 (40 OT), SEGU7315478 (40 OT), SJKU4414491 (40 OT), SJKU4418028 (40 OT) з порту Ченнаї Індія до порту Одеса Україна;

- № MAA ODS 2198937260 від 09.09.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах AMFU4991128 (40 OT), TEXU1518945 (40 OT), TSAU9242141 (40 OT) з порту Ченнаї Індія до порту Одеса Україна;

- № MAA ODS 2232937641 від 19.09.2014 на перевезення у міжнародному морському сполученні вантажу, розміщеного у контейнерах ZCSU8575830 (40 HC), ZCSU8972204 (40 HC) з порту Ченнаї Індія до порту Одеса Україна.

23.12.2014 та 10.04.2015 відповідачем було видано два односторонніх гарантійних листи за підписом керівника, який засвідчений печаткою.

Відповідно до п. 5 гарантійного листа від 23.12.2014 та п. 4 гарантійного листа від 10.04.2015 відповідач підтвердив, що є власником оригіналів цих десяти коносаментів.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що позивач надав послуги перевезення за маршрутом з портів Ченнай та Нхава Шева (Індія) до Одеського морського торговельного порту за всіма 10 коносаментами, проте плати за надані послуги не отримав, що і стало причиною його звернення до суду з цим позовом.

В усіх десяти коносаментах перевізником вантажу зазначено позивача, а одержувачем вантажу - відповідача.

Водночас 01.03.2014 відповідач як клієнт та третя особа 2 як експедитор уклали договір транспортного експедирування № 17 (а.с. 201-209 т. 2), в п. 1.1 якого погодили, що третя особа 2 зобов'язується за плату за рахунок відповідача виконати і організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних с організацією та забезпеченням експортно-імпортних та інших перевезень вантажу відповідача, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу.

З наданих позивачем документів, які мають назву «формат замовлення вантажу», наслідком складення яких, як стверджує сам позивач, і було надання послуг за спірними коносаментами, слідує, що стороною-замовником позивачем визначено третю особу 2.

Вказане підтверджує той факт, що організацію спірних перевезень за укладеним з позивачем договором транспортного експедирування № 17 від 01.03.2014 здійснювала саме третя особа 2. Цей факт сторонами не заперечується.

З огляду на вказані документальні докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що між позивачем та відповідачем виникли відносини морського перевезення вантажу, а пошук перевізника, організацію та погодження умов морського перевезення вантажу в інтересах вантажоодержувача (відповідача) здійснив експедитор (третя особа 2) в межах надання послуг транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що сторонами цієї справи заявлено та визнано право України як таке, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, а відтак, на підставі ст. 4 ГПК України суд застосовує право України для вирішення цього спору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМ України), кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Відповідно до ст. 128 КТМ України умови морського перевезення вантажів визначаються договором.

Відповідно до ст. 132 КТМ України перевезення між портами України та іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Статтею 133 КТМ України визначено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Відповідно до ст. 134 КТМ України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в п. 1 цієї статті;

3) інші письмові докази.

Статтею 135 КТМ України встановлено, що правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Відповідно до ст. 138 КТМ України у коносаменті зазначаються:

1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;

2) найменування перевізника;

3) місце приймання або навантаження вантажу;

4) найменування відправника;

5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;

6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або визначення, що коносамент видано «наказу відправника», або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано «наказу одержувача» (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника);

7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;

7-1) для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об'єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини;

8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначення, що фрахт повністю сплачено;

9) час і місце видачі коносамента;

10) кількість складених примірників коносамента;

11) підпис капітана або іншого представника перевізника.

Відповідно до ст. 139 КТМ України перевізник зобов'язаний видати відправнику на його бажання кілька примірників коносамента тотожного змісту, причому в кожному з них відмічається кількість складених примірників коносамента. Після видачі вантажу по одному з примірників коносамента решта примірників втрачає силу.

Зі змісту спірних коносаментів слідує, що:

- перевізник - позивач зобов'язався здійснити міжнародне морське перевезення вантажу відповідача в порт призначення Одеса Україна рейсовим сполученням;

- в коносаментах зазначено номери контейнерів, їх тип, опис пакувань та вантажу, дати завантаження на борт, які відповідають даті видачі цих коносаментів;

- погоджено, що фрахт (провізна плата) сплачується у місці призначення;

- визначено, що фрахт збирається, проте відсутні відомості про розмір фрахту, що підлягає сплаті, чи про тарифи фрахту та не встановлений строк та порядок сплати фрахту, а також відсутнє посилання на будь-який інший документ, в якому могли бути викладені умови про розмір фрахту, що підлягає сплаті та порядок його сплати;

- на зворотній стороні зазначено, що, затверджуючи цей документ мультимодального перевезення, вантажовідправник приймає відповідальність перед перевізником за сплату фрахту.

Отже, за умовами спірних коносаментів позивач має право на отримання плати за перевезення, проте сума такої плати, так само, як і порядок її оплати, погоджений у спірних коносаментах не був.

За правилами ст. 137 КТМ України:

- після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті;

- перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі;

- коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу;

- відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у згаданому документі.

Відповідно до ст. 144 КТМ України відправник повинен своєчасно передати перевізнику всі документи стосовно вантажу, як того вимагають портові, митні, санітарні та інші адміністративні правила. Відправник відповідає перед перевізником за збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасної передачі, неправильності або неповноти цих документів.

Розділом 3 Правил оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.12.2004 № 1098, які поширюються на морські порти України та всіх суб'єктів підприємницької діяльності, що є учасниками процесу транспортування вантажів через ці порти, встановлений порядок оформлення вантажних перевізних документів:

- бланки вантажних перевізних документів повинні виготовлятися на аркушах паперу білого кольору стандартного формату А4 (210 х 297 мм). Допускається виготовляти бланки «Вантажного плану» та «Маніфесту на вантажі» на аркушах паперу формату А3 (297 х 420 мм);

- указані бланки заповнюються чіткими літерами та цифрами із використанням якісних друкованих матеріалів. Виправлення помилки у вантажному перевізному документі здійснюється особою, яка заповнювала його, шляхом закреслювання неправильного тексту та/або цифри та написанням правильного тексту та/або цифри, яке підтверджується підписом цієї особи та завіряється печаткою;

- допускається оформлення вантажних перевізних документів із використанням електронних інформаційних систем та дотриманням вимог законодавства про електронний документообіг. У такому разі паперовий документообіг не здійснюється. Порядок функціонування такої електронної інформаційної системи, формат електронних перевізних документів, а також порядок їх обігу на території морського порту визначаються спільно адміністрацією морського порту та заінтересованими органами виконавчої влади і суб'єктами господарювання, які провадять свою діяльність на території морського порту (за їх згодою).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Наявні в матеріалах справи «вантажні маніфести» не відповідають приписам пунктів 3.1, 3.2 зазначених Правил та позбавлені обов'язкових реквізитів, встановлених додатком 8 до вказаних Правил, та не відповідають правилам щодо електронного підпису документів (Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Крім того, в порушення п. 3.3 вищевказаних Правил, не визначались спільно перевізником, одержувачем вантажу, адміністрацією портів та іншими заінтересованими органами порядок функціонування електронних інформаційних систем, формат електронних перевізних документів, а також порядок їх обігу на території портів, зазначених в коносаментах.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв як доказ погодження розміру фрахту та порядку його оплати надані позивачем «вантажні маніфести».

Так само не можуть вважатися доказом погодження розміру фрахту та порядку його оплати і надані позивачем «експортні рахунки» та «формат замовлення вантажу», які позивач вважає належними дока зима на підтвердження вказаних обставин, оскільки послання на вказані документи у спірних коносаментах відсутнє, такі документи сторонами підписані не були, так само як не була й погоджена умова щодо погодження сторонами електронного документообігу із використанням адрес електронної пошти, заявлених в доданих позивачем роздруківках.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що в гарантійних листах від 23.12.2014 та 10.04.2015 відповідач в односторонньому порядку також не визнав конкретних сум фрахту та інших платежів, що підлягають сплаті за перевезення вантажу.

Отже, з наявних в матеріалах справи документальних доказів слідує, що сума фрахту та порядок його оплати щодо спірних перевезень сторонами погоджений не був.

Водночас у п. 1.1 договору транспортного експедирування № 17 (а.с. 201-209 т. 2), який 01.03.2014 уклали відповідач як клієнт та третя особа 2 як експедитор, сторони цього договору погодили, що третя особа 2 зобов'язується за плату за рахунок відповідача виконати і організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням експортно-імпортних та інших перевезень вантажу відповідача, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу.

В ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що:

- транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

- транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

- експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

- клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

- перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

- учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів:

- забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

- фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;

- здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

- ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

- організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

- організовують експертизу вантажів;

- здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

- надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

- забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

- здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

- забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

- забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

- здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

- надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

- надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право:

- обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування;

- відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування;

- на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта;

- притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування;

- не приступати до виконання обов'язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»:

- у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи, у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта (ч. 6);

- у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування (ч. 9);

- підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (ч. 10);

- перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема коносамент (Bill of Lading) (ч.ч. 11, 12).

Укладеним між відповідачем та третьою особою 2 договором транспортного експедирування № 17 встановлено, що:

- для виконання своїх обов'язків за вказаними договором третій особі 2 надано право заключати договори та угоди з перевізниками, які є резидентами та нерезидентами України (п. 2.1.1);

- до обов'язків третьої особи 2 віднесено обов'язок здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги (п. 2.2.7);

- до обов'язків відповідача віднесено обов'язок оплатити послуги третьої особи 2, а також відшкодувати видатки, витрати, штрафи ті інші платежі, понесені третьою особою 2 в інтересах відповідача на умовах цього договору (п. 2.4.15).

Отже, за умовами укладеного між відповідачем та третьою особою 2 договору саме на останню покладений як обов'язок організувати перевезення, для чого саме ця особа заключає відповідні договори та угоди з перевізниками, які є резидентами та нерезидентами України, так і обов'язок проводити розрахунки за вказаними договорами, в той час як до обов'язків відповідача віднесено проведення розрахунків саме з третьою особою.

Судом при дослідженні документальних доказів встановлено, що з наданих позивачем документів, які мають назву «формат замовлення вантажу», наслідком складення яких, як стверджує сам позивач, було надання послуг за спірними коносаментами, слідує, що стороною-замовником позивачем визначено третю особу 2, що підтверджує той факт, що організацію спірних перевезень здійснювала саме третя особа 2, яка, як свідчать вказані документи, діяла від свого імені та, відповідно, взяла на себе зобов'язання з транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажу (насамперед, щодо сплати всіх платежів), який перевозився відповідно до коносаментів, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, в задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи для з'ясування питання ринкової вартості послуг (розмір плати) за перевезення морським транспортом спірних вантажів колегією суддів відмовляється, оскільки з'ясування вказаних обставин жодним чином не впливає на вирішення спору сторін по суті.

З матеріалів справи слідує, що в рахунок спірних перевезень третя особа 2 виставляла відповідачу відповідні рахунки, які останнім оплачувались (а.с. 22-44 т. 4). Так:

- 09.07.2014 третя особа 2 виставила рахунок № 1407024 на загальну суму 251 700,96 грн., в тому числі 161 282,25 грн. відшкодування витрат на фрахт за коносаментом № MAA ODS 2015935031. Зазначений рахунок в повному обсязі оплачений відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 881 від 18.07.2014 на суму 60 000,00 грн. та № 949 від 30.07.2014 на суму 191 700,96 грн.;

-01.08.2014 третя особа 2 виставила рахунок № 1408003 на загальну суму 223 485,85 грн., в тому числі 149 665,50 грн. відшкодування витрат на фрахт за коносаментом № NSA ODS 2035635209. Зазначений рахунок в повному обсязі на суму 223 485,85 грн. оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 975 від 04.08.2014 (з відмітками банку);

- 13.05.2015 та 10.08.2015 року відповідачем згідно платіжних доручень № 2544, № 2553, № 3039 третій особі 2 сплачено 263 298,10 грн. на підставі рахунків третьої особи 2 № 1504052 від 29.04.2015, № 155006 від 13.05.2015, № 1506004 від 04.06.2015 за коносаментом № MAA ODS 2198937260;

- 17.06.2015 відповідачем третій особі 2 згідно платіжного доручення № 2789 сплачено 86 964,07 грн. на підставі рахунку третьої особи 2 № 1506014 від 17.06.2015 за коносаментом № MAA ODS 2129236494;

- 10.08.2015 та 12.08.2015 відповідачем сплачено третій особі 2 згідно платіжних доручень № 3040 та № 3078 відповідно 227 501,53 грн. на підставі рахунку третьої особи 2 № 1507013 від 15.07.2015 за коносаментом № MAA ODS 2129236494;

- 10.08.2015 третя особа 2 виставила рахунок № 1508007 на суму 40 780,00 грн. за коносаментом № MAA ODS 2021135016. Зазначений рахунок в повному обсязі на суму 40 780,33 грн. оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 3014 від 10.08.2014 (з відмітками банку);

- 12.08.2015 третя особа 2 виставила рахунок № 1508012 від 12.08.2015 на суму 205 788,37 грн. Зазначений рахунок в повному обсязі на суму 205 788,37 грн. оплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 2859 від 12.08.2014 (з відмітками банку);

- 30.09.2015 між третьою особою 2 та відповідачем підписаний акт прийому-здачі наданих послуг по договору № 17 від 01.03.2014, відповідно до якого підтверджений фрахт на суму 182 115,12 грн. за коносаментом № MAA ODS 2096535985 згідно рахунку третьої особи 2 № 1408038 від 19.08.2014. Відповідачем по вказаному акту здійснено передплату на зазначену суму, що підтверджується платіжним дорученням № 1495 від 13.01.2015 (з відмітками банку);

- 12.08.2015 року відповідачем третій особі 2 згідно платіжного доручення № 2860 сплачено 94 211,63 грн. на підставі рахунку третьої особи 2 № 1508011 від 12.08.2015 за коносаментом № NSA ODS 2082335797.

В наданих суду першої інстанції письмових поясненнях (а.с. 27-28 т. 5) третя особа 2 зазначила, що платежів зі сплати фрахту, демереджу/детеншену, а також інших сум, направлених на оплату послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів у контейнерах за коносаментами, зазначеними у позовній заяві (тобто таких, що стосуються предмету спору), на користь позивача третя особа 2 не здійснювала, проте, як вірно зауважено судом першої інстанції, остання не спростувала та не довела належними та допустимими доказами факту отримання від відповідача коштів за рахунками, виставленими саме третьою особою 2, в які була включена, в тому числі, й оплата фрахту за деякими коносаментами, які є предметом розгляду у цій справі.

Будь-яких неоплачених рахунків, виставлених третьою особою 2 відповідачу за договором транспортного експедирування № 17, матеріали справи не містять, що свідчить про належне виконання останнім умов зазначеного договору в частині оплати як послуг експедитора, так і суми фрахту, щодо якої третьою особою 2 виставлялись відповідні вимоги.

Частиною 1 ст. 916 ЦК України встановлено, що якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Враховуючи, що у спірних коносаментах відсутнє визначення розміру суми фрахту та порядку його сплати, умови укладеного між відповідачем та третьою особою 2 договору транспортного експедирування № 17, докази виконання відповідачем вказаного договору в частині сплати платежів, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що матеріалами справи підтверджується, що відповідач в спосіб, встановлений законом, сплатив розумну суму фрахту експедитору - третій особі 2, який мав право на підставі договору і закону на отримання цього відшкодування, та який на підставі договору і закону знайшов перевізника - позивача, та був уповноважений погодити з ним умови, в тому числі оплату, перевезення вантажу.

Водночас слід врахувати, що згідно з положеннями ст. 137 КТМ України за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у коносаменті, перед перевізником відповідає відправник, а відтак, у випадку завдання збитків позивачу невказананням у коносаменті суми фрахту та порядку його оплати, в тому числі і неотриманням плати за перевезення, позивач не позбавлений права звернутись до вказаної особи з відповідною вимогою, в тому числі і в судовому порядку,а також те, що саме позивачем, з огляду на наявність у спірних коносаментах посилань альтернативного права перевізника на вибір компетентного суду, шляхом звернення до Господарського суду Київської області було вибрано законодавство України для вирішення спору сторін.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що гарантійними листами від 23.12.2014 та від 10.04.2015 відповідач лише підтвердив свої зобов'язання власника вантажу, що можуть виникнути з відносин морського перевезення вантажу, а відтак, за своєю суттю ці гарантійні листи не є й одностороннім правочином, оскільки їх змістом відповідач не створює, не змінює та не припиняє для себе нових цивільних прав та обов'язків (вказаними листами не встановлений розмір сум фрахту та інших платежів, не підтверджено визначення «демередж/детеншен» як грошового зобов'язання чи санкції, що випливає із міжнародного торгового звичаю, та який є відмінним від витрат власника контейнеру, понесених ним внаслідок втрати, пошкодження такого обладнання).

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті перевезення вантажу (фрахту) в сумі 78 560 доларів США. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за простій (детеншен/демередж) контейнерів в сумі 1 189 218 доларів США слід зазначити таке.

Умова щодо сплати детеншену погоджена у спірних коносаментах.

З позовної заяви та наданих позивачем пояснень слідує, що під поняттям демередж/детеншен він має на увазі плату за простій спірних контейнерів, які ним були затримані через неотримання плати за перевезення за спірними коносаментами.

В позовній заяві позивач послався на право притримання вантажу, надане йому ч. 4 ст. 916 ЦК України, ч. 5 ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та ст. 163 КТМ України.

Проте, на правовідносини позивача та відповідача, що виникли з перевезення спірного вантажу, не поширюються норми Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», оскільки між ним та відповідачем не було укладено договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 916 ЦК України перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 163 КТМ України:

- під час прийому вантажу одержувач зобов'язаний відшкодувати витрати, зроблені перевізником за рахунок вантажу, внести плату за простій судна в порту вивантаження, а також сплатити фрахт і плату за простій у порту навантаження, якщо це передбачено в коносаменті або іншому документі, на підставі якого перевозився вантаж, а у випадку загальної аварії - внести аварійний внесок або надати належне забезпечення;

- перевізник може не видавати вантаж до сплати сум або надання забезпечення, зазначених у частині першій цієї статті;

- право притримання вантажу перевізник зберігає у випадку здачі його на склад, що не належить одержувачу, за умови повідомлення власника складу про таке право;

- після видачі вантажу одержувачу перевізник втрачає право вимоги від відправника чи фрахтувальника платежів, не внесених одержувачем, за винятком випадків, коли перевізник не зміг здійснити право притримання вантажу з незалежних від нього причин;

За правилами ст. 614 ЦК України:

- особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом;

- особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання;

- відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання;

- правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Як встановлено судом, неотримання позивачем плати за перевезення (фрахт) не було наслідком поведінки самого відповідача, який своєчасно та у повному обсязі оплачував всі рахунки, виставлені третьою особою 2 як особою, яка організовувала спірне перевезення, замовляла його у позивача та була зобов'язана за укладеним з відповідачем договором транспортного експедирування № 17 проводити розрахунки з перевізником, а відтак, відповідно до положень ст. 614 ЦК України відповідач звільняється від обов'язку оплатити плату за простій контейнерів, що в спірному випадку за свою правовою природою є наслідком застосування позивачем правових наслідків неотримання плати за перевезення у вигляді притримання вантажу.

Слід зазначити і про те, що за умовами, визначеними у спірних коносаментах, відповідальність за усі податки, мита, штрафи, портові збори та/або фрахт, який сплачується за перевезення або повернення вантажу у результаті недотримання умов стандартної торговельної практики та законодавства країни про контейнерне перевезення вантажу (п. 2), несе вантажовідправник, в той час як вантажоодержувач компенсує перевізнику вартість втраченого контейнеру, вартість ремонту, якщо контейнер пошкоджений, знаходячись у вантажоодержувача, та сплачує усі збори/штрафи, заявлені митними органами стосовно втраченого контейнеру (п. 7), а відтак, за умовами, визначеними у спірних коносаментах, обов'язок оплатити як суму фрахту, так і штрафи, покладений саме на вантажовідправника, в той час як відповідач як вантажоодержувач має обов'язок лише оплатити позивачу збитки, які виникають при втраті/пошкодженні контейнера (в матеріалах справи відсутні будь-які докази стосовно втрати або пошкодження контейнерів - примітка суду).

З огляду на вказані обставини, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простій (детеншен/демередж) контейнерів в сумі 1 189 218 доларів США також слід відмовити. Рішення суду першої інстанції в цій частині, незважаючи на підстави його ухвалення, залишається без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення детеншену/демереджу, колегія суддів виходить, крім вказаних вище обставин, з того, що законодавство України не дає визначення поняття «детеншен», а демереджем згідно зі ст. 149 КТМ України є розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу, що відрізняється за змістом від поняття детеншену/демереджу, що його має на увазі позивач.

За приписами ст. 7 ЦК України:

- цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту;

- звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин;

- звичай може бути зафіксований у відповідному документі;

- звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

З аналізу застосування понять демередж та детеншен у господарській діяльності, в тому числі при вирішенні спорів у судах, слідує, що вказані поняття вживаються і як плата за простій судна, і як плата за простій контейнерів.

Проте, посилання апелянта на те, що при вирішення спору щодо стягнення з відповідача плати за понаднормовий простій контейнерів суд першої інстанції, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині, мав застосувати до спірних відносин згідно частини 1 статті 8 ЦК України (аналогія закону) норми частини 1 статті 183 КТМ, якою врегульовані правовідносини у випадку простою судна, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у спірних коносаментах не конкретизовано, за простій судна чи контейнерів сторони дійшли згоди щодо тарифу детеншену, в той час як відповідач заперечує, що обумовлений у коносаментах детеншен стосується простою контейнерів, а інших доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання позивача на судові рішення в інших справах, оскільки відповідно до приписів діючого законодавства преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом., в той час як наведені позивачем судові рішення прийняті у справах, де брали участь інші особи, ніж сторони цього спору, і у цих судових рішеннях встановлені обставини господарських відносин інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2016 у справі № 911/4696/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії Sarjak Container Lines Pvt. Ltd на рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2016 у справі № 911/4696/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.06.2016 у справі № 911/4696/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/4696/15.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук