Рішення

від 08.12.2016 по справі 927/980/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

" 08 " грудня 2016 р. Справа № 927/980/16

Позивач: Державне підприємство "Новгород-Сіверське лісове господарство", код ЄДРПОУ 00993538, вул. К. Маркса, 15-А, м. Новгород-Сіверський, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер Строй Ком", код ЄДРПОУ 38709421, АДРЕСА_1, 14013

Про стягнення заборгованості у розмірі 10906,53 грн.

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 53 від 15.01.2016;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Державним підприємством "Новгород-Сіверське лісове господарство" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Строй Ком» про стягнення заборгованості за поставлену лісопродукцію у загальному розмірі 10906, 53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору, укладеного між сторонами, ТОВ „Сівер Строй КомВ» не було виконано свого зобов'язання по оплаті товару, на неодноразово направлені позивачем претензії щодо наявної заборгованості за постачання лісопродукції відповідач жодних дій стосовно погашення заборгованості не вчинив.

Ухвалою суду від 20.10.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.12.2016.

Ухвалою суду від 01.12.2016 відкладено розгляд справи на 08.12.2016.

У судове засідання 08.12.2016 з'явився представник позивача.

Від представника позивача клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходило.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлені на адресу відповідача: АДРЕСА_1, 14013. Ухвала про порушення провадження повернулась неврученою з відміткою поштового зв'язку В«за закінченням терміну зберіганняВ» , відомості по отримання відповідачем ухвали про відкладення розгляду справи від 01.12.2016 відсутні.

Судом зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що станом на 01.12.2016 місцезнаходженням юридичної особи відповідача є та сама адреса, яка зазначена позивачем при поданні позову, а саме: АДРЕСА_1, 14013.

За приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова №18) передбачено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача у судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноваженого представника відповідача у судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

У своїх доводах представник позивача також зазначає, що уклавши договір № 25/НС на продаж дров'яної деревини для технологічних потреб та дров паливних на загальну суму 299799,00 грн, кожна із сторін взяла на себе зобов'язання, а саме позивач поставити товар, а відповідач оплатити його в порядку та на умовах, визначених договорами та законодавством України. Проте, по закінченню строку платежу на порушення умов договору та ст. 509 ЦК України ТОВ „Сівер Строй КомВ» свого прямого зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10906,53 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 20.07.2015 між сторонами було укладено договір № 25/НС (далі-Договір) та Додаток № 1 до договору № 25/НС від 20.07.2015.

Відповідно до п. 1.1 Договору та додатку до нього Продавець продав, а покупець купив на умовах (франко-верхній склад) Продавця - дров'яна деревина для технологічних потреб (ялина) в асортименті, дрова паливні (ялина) (надалі - Товар).

Згідно п. 3.1 Договору ціна на дров'яну деревину для технологічних потреб та дрова паливні фіксується в гривні і приймається згідно Договору №1, який є невід'ємною частиною даного договору.

З п. 3.2 Договору слідує, що загальна сума договору складає 299799,00 грн, в т.ч. ПДВ.

У відповідності до п. 4.1 Договору 100 % попередня оплата за товар проводиться Покупцем в національній валюті України шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок Продавця та готівкою.

Договором визначено, що оплата за товар проводиться на основі виставлених рахунків (п.4.2 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору оплата за навантаження і доставку проводиться додатково Покупцем на основі виставлених рахунків.

Пунктом 5.1, 5.3 Договору сторони визначили, що термін дії договору з 20.07.2015 по 31.12.2015 з правом продовження за термінами та обсягами. Продавець після відвантаження товару надає Покупцеві такі документи: товарно-транспортну накладку та специфікацію.

Відповідно до п. 5.4 Договору товар відвантажується на протязі 5-ти днів після оплати його Покупцем.

На виконання умов Договору Державним підприємством "Новгород-Сіверське лісове господарство" Товариству з обмеженою відповідальністю "Сівер Строй Ком" було поставлено:

- згідно товарно-транспортної накладної № 002829/1 від 22.07.2015 лісопродукції на суму 7963,22 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної № 002832/1 від 30.07.2015 лісопродукції на суму 14651,27 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної № 002834 від 04.08.2015 лісопродукції на суму 15174,26 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної № 002836/1 від 07.08.2015 лісопродукції на суму 13797,17 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної № 002838/1 від 12.08.2015 лісопродукції на суму 12998,26 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної № 002902/1 від 26.08.2015 лісопродукції на суму 12623,31 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної № 002908/1 від 03.09.2015 лісопродукції на суму 14233,32 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної № 002909/1 від 07.09.2015 лісопродукції на суму 14594,09 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної - ліс серія ЧНА № 590880 від 08.10.2015 було продано лісопродукції на суму 7484,64 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної - ліс серія ЧНА № 590881 від 08.10.2015 було продано лісопродукції на суму 5202,98 грн;

- згідно товарно-транспортної накладної № 002744 від 08.10.2015 було погружено лісопродукції на суму 2591,81 грн.

Усього було поставлено товару на суму 121314,33 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Сівер Строй КомВ» державному підприємству „Новгород-Сіверський лісгоспВ» за відпущену продукцію перераховано згідно платіжних доручень: № 308 від 22.07.2015 кошти у розмірі 7500,00 грн; № 342 від 10.09.2015 кошти у розмірі 80 000,00 грн; № 344 від 10.09.2015 кошти у розмірі 12000,00 грн; № 361 від 09.10.2015 кошти у розмірі 10000,00 грн; № 394 від 30.11.2015 кошти у розмірі 930,00 грн, усього 110430, 00 грн (а.с.28-32).

Оскільки відповідачем було сплачено лише частину грошового зобов'язання за Договором, 20.04.2016 Державним підприємством „Новгород-Сіверське лісове господарствоВ» , було направлено на адресу відповідача претензію № 02 з пропозицією невідкладно перерахувати на рахунок ДП „Новгород-Сіверський лісгоспВ» борг у сумі 10906,53 грн, яка була отримана особисто директором ТОВ „СіверСтройКомВ» ОСОБА_2 01.06.2016, про що свідчить підпис на претензії, однак залишено без задоволення, заборгованість не погашено. (а.с. 27).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк відповідач не виконав, у результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України загальні зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами суд приходить до висновку, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за товарно-транспортними накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За приписами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32-34 та 36 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заперечень та доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання шляхом поставки товару.

Щодо 100 % попередньої оплати за товар Покупця, передбаченою умовою п. 4.1 Договору, слід зазначити, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Наведене свідчить, що поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13.

Стосовно пункту 4.2 Договору, а саме проведення оплати за товар на основі виставлених рахунків суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за поставку товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Відповідач, у свою чергу, зобов'язання щодо оплати поставленого товару своєчасно не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10 906,53 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлено лісопродукцію підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 22, 32-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер Строй Ком" (код ЄДРПОУ 38709421, АДРЕСА_1, 14013) на користь Державного підприємства "Новгород - Сіверське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00993538, вул. К.Маркса, 15-А, м. Новгород-Сіверський, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16000 ) заборгованість за поставлену лісопродукцію у розмірі 10 906,53 грн та 1378,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2016.

Суддя В.В. Шморгун