Постанова

від 13.04.2007 по справі 15/48-07-812а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/48-07-812А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "13" квітня 2007 р.Справа  № 15/48-07-812А

16 год. 10 хв.                                                                                     м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                     Петрова В.С.

При секретарі -                             Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –          Коваль О.М., Бріг В.М.;

від відповідача –      Кондраков В.В., Любарчік І.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Іллічівський маслоекстракційний завод” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Іллічівський маслоекстракційний завод” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 22.02.2006 р. № 0002902301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 196 232,00 грн. в частині зменшення на суму 2 122 999,00 грн., посилаючись на неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю порушень позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, а також на правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 2 122 999 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/48-07-812А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2007 р. у справі № 15/48-07-812А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує та вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 101-105 т. 1), стверджуючи про правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 29.08.2005 року по 30.09.2005 року (з перервою в роботі з 30.08.2005 р. по 09.09.2005 р.) на підставі направлення № 01-045/690 від 29.08.2005 р.  з урахуванням вимог п. 9 ч. 6  ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. та наказу ДПА України № 196 від 24.04.2003 року „Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість” працівниками Державної податкової інспекції у м. Іллічівську проведено позапланову документальну перевірку ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод” з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за лютий-квітень 2005 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у м. Іллічівську було складено акт № 1992/23-101/5 від 07.10.2005 р., на підставі якого 17.10.2005 р. ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002902301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2 781 007,00 грн.  

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод” звернулось до відповідача зі скаргою на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську № 0002902301/0 від 17.10.2005 р. Рішенням ДПІ у м. Іллічівську про результати розгляду скарги від 13.12.2005 р. № 17376/23-205 скаргу ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод” задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0002902301/0 від 17.10.2005 р. скасовано в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 33 270,00 грн. На підставі цього рішення відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення № 0002902301/1 від 14.12.2005 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  на суму 2 747737 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2005 р. ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод” звернулось з повторною скаргою до ДПА в Одеській області вих. № 759 від 23.11.2005 р. Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду повторної скарги № 2862/25-0007 від 17.02.2006 р. скаргу ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод” задоволено частково, а саме: позивачу зменшено бюджетне відшкодування на суму 561 734 грн. та донараховано 10 230 грн. На підставі рішення ДПА в Одеській області від 17.02.2006 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2006 р. № 0002902301/2 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на суму 2 196 232 грн.

Так, вказане податкове повідомлення-рішення від 22.02.2006 р. № 0002902301/2 оскаржується позивачем лише в частині суми 2 122 999 грн. Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем у вказаній частині податкове повідомлення-рішення від 22.02.2006 р. № 0002902301/2 прийняте Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську правомірно, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2 196 232 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0002902301/2 стало порушення позивачем п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.4. пункту 7.4, п.п. 7.2.1. пункту 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: позивачем до податкового кредиту включені суми ПДВ по придбаним товарам (роботам, послугам), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Зокрема, в порушення вимог п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем було включено до податкового кредиту суми ПДВ по витратах на:

- будівельно-монтажні роботи (сума ПДВ 97420 грн.), отримані від ТОВ „Альфа-буд” по договору № 7 від 15.03,04 р. (з додатковими угодами), за умовами якого ТОВ „Альфа-буд” зобов'язалось виконати роботи по демонтажу ангарів "Югослав" та "Німець'' з послідуючим перенесенням їх на територію Іллічівського морського торговельного порту. При цьому слід зазначити, що, як встановлено судом, ангари не є власністю позивача та будівельно-монтажні роботи проведені на території, яка не знаходиться у користуванні позивача. Так, у зв'язку з перенесенням ангарів на територію Іллічівського морського торговельного порту вони не могли приймати участь у господарській діяльності ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод”;

- будівельні роботи (сума ПДВ 91857 грн.), отримані від ТОВ "Фортуна" за договором  № 36 від 07.04.2004 р., згідно умов якого ТОВ „Фортуна” зобов'язалось виконати роботи по благоустрою складів на території Іллічівського морського торговельного порту. При цьому слід зазначити, що ці склади не є власністю позивача, і відповідно не могли приймати участь у господарській діяльності ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод”;

- будівельно-монтажні роботи (сума ПДВ 458 266 грн.), отримані від ПП „ЗМВ-Сервіс” по договорам № 1, 3, 4 від 21.03.2004 р., за умовами яких ПП „ЗМВ-Сервіс” зобов'язалось   виконати будівельно-монтажні роботи по підготуванню території будівництва, перенесення мереж водопостачання та електропостачання. Так, як з'ясовано судом, вказані роботи були проведені на території, яка на дату виконання робіт не знаходилась у користуванні позивача не належала йому;

- електромонтажні роботи (сума ПДВ 427419 грн.), отримані від ТОВ        „Хімреммонтаж” по договору № 8 від 19.04.2004 р., згідно умов якого ТОВ „Хімреммонтаж”  зобов'язалось виконати електромонтажні роботи на мережах Іллічівського РЕМ ВАТ „Одесаобленерго”. Так, ТОВ „Хімреммонтаж” вказані роботи виконувались для Іллічівського РЕМ ВАТ „Одесаобленерго”, а не для подальшого використання у господарській діяльності позивача;

- ремонтно-будівельні роботи (сума ПДВ 682254 грн.), отримані від ТОВ „Містспецпроект” по договору № 19 від 19.04.2004 р., умовами якого передбачено виконання ТОВ „Містспецпроект” загальнобудівельних робіт. Так, як з'ясовано судом, ТОВ „Містспецпроект” були виконані роботи по благоустрою території Іллічівського морського торговельного порту, що на дату виконання робіт також не знаходилась у користуванні  позивача на підставі відповідних правовстановлюючих документів;

-  будівельні роботи (сума ПДВ 355553 грн.), отримані від ТОВ „Ліміт” по договору № 65 від 20.03.2004 р., згідно якого ТОВ „Ліміт” зобов'язалось виконати будівельні роботи по підготуванню території під складування вантажів та стоянки автотранспорту на території,  яка також не знаходилась у користуванні позивача.

Так, рішеннями Іллічівської міської Ради народних депутатів № 271/53-ХХІV від 16.03.2004 р. та № 318/112-XXIV від 22.07.2004 р. ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод” за  адресою:  м.  Іллічівськ,  вул.  Транспортна,  7-А, були  надані  в довгострокову оренду (строком на 49 років) земельні ділянки площею 1,952 га та площею 1,0069 га. Відповідно до цих рішень були оформлені акти встановлення в натурі меж земельної ділянки та оформлені договори оренди землі від 20.05.2004 р. та 20.05.2004 р. Згідно акту „Встановлення в натурі меж земельної ділянки”, відведеної ЗАТ „Іллічівський маслоекстракційний завод” за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 7-А, до її використання Закрите акціонерне товариство „Іллічівський маслоекстракційний завод” має право приступити після одержання документів, що засвідчують право довгострокової оренди земельної ділянки. Документом, що засвідчує право довгострокової оренди земельної ділянки, згідно законодавства є оформлений належним чином  договір оренди землі.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Так, згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Також підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”  визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

 Отже, Закон України „Про податок на додану вартість” передбачає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.

Будь-які інші вимоги щодо включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачені.

Також відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту (різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду), має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з вищевикладеного, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було включено до складу податкового кредиту сплачену суму ПДВ у вартості виконаних робіт, які були направлені на створення основних фондів, а саме: цеха екстракції, виконані (акт прийому датовано травнем 2004 року) пізніше ніж датовано акти виконання робот щодо створення основних фондів (ДП „Спецбуд”, ПП „Промбудсервис” акти виконання робот датовано березнем 2004 року). На   підставі вищевикладеного, на думку суду, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у вартості виконаних вищезазначених робіт, оскільки понесені позивачем витрати на оплату вказаних робот не є валовими витратами відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Таким чином, на думку суду, позивач не має права на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість, сплачену у вартості вказаних вище робіт, у податковому періоді за лютий-квітень 2005 року, оскільки позивач не надав належних доказів подальшого використання в господарській діяльності позивача створених об'єктів, більш того, що вищезазначені роботи були виконані на території, яка на час їх виконання не знаходилась у користуванні позивача на підставі правовстановлюючих документів. При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що географічно територія маслоекстракційного заводу знаходиться безпосередньо поряд з територією Державного підприємства „Іллічівський морський торговий порт", який є суміжним землекористувачем.    

Щодо стосується листа позивача № 749 від 19.12.2005 р. про зміну порядку відшкодування ПДВ за податковими деклараціями за лютий-березень 2005 року в сумі 5000000 грн. шляхом зарахування в рахунок наступних платежів по ПДВ, то, на думку суду, зміна позивачем порядку відшкодування ПДВ не усуває порушень, допущених позивачем при включенні вартості виконаних робіт до валових витрат з подальшим включенням спірних сум до ПДВ до складу податкового кредиту.         

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Таким чином, відсутні підстави для відшкодування позивачу суми податку на додану вартість у податковому періоді за лютий-квітень 2005 року в розмірі 2122999 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушень норм чинного законодавства при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0002902301/2 від 22.02.2006 р. щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий-квітень 2005 року в частині суми 2 122 999 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Іллічівський маслоекстракційний завод” цілком необґрунтовані, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства „Іллічівський маслоекстракційний завод” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про часткове скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 11 травня 2007 р.

                         Суддя