Рішення

від 30.11.2016 по справі 264/3619/16-ц

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/3619/16-ц

2/264/1762/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Харитонової Г. Л. , при секретарі Родіній Н.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року позивачка звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого вказала, що вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем на підставі цивільно-правового договору №5 від 04.03.2014 року, який 10.09.2014 року закінчився, при цьому, починаючи з травня 2014 року заробітна плата їй не сплачувалась. Середня заробітна плата позивачки складала 3000 грн., що підтверджується договором. За період роботи з травня 2014 року їй була нарахована, але не сплачена у повному обсязі заробітна плата, у звязку з чим виникла заборгованість з виплати заробітної плати у травні 2014 року в сумі 1267,40 грн., у червні 2014 року 2483,70 грн., у липні 2014 року 2483,70 грн., у серпні 2014 року 2483,70 грн., у вересні 2014 року з урахуванням компенсації за відпустку 8179,38 грн., а всього 16852,88 грн. В звязку з невиплатою відповідачем заробітної плати та порушенням її права на отримання заробітної плати позивачці була спричинена моральна шкода, розмір якої вона оцінює у 5000 грн. На підставі викладеного, позивач просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 16852,88 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2, який діє на підставі угоди про надання правової допомоги до судового засідання не з'явились , надали заяву, якою підтримали позовні вимоги та просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 16852,88 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., просили розглянути справу у їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те,що позивачка не працював на їх підприємстві, ними довідка про заборгованість по заробітній платі йому не надавалась, та ОСОБА_4,, за підписом якої надана довідка, заперечує,що цей підпис виконаний нею. За фактом підробки підпису у довідці про заборгованість по заробітній платі саном на 10.09..2014 року на суму 16852,88 грн.. за № 01/41 від 10.09..2014 р. вони зверталися до правоохоронних органів та 22.07.2016 р. порушено кримінальне провадження № 12016050770002692 за ознаками злочину , передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Крім того, позивачкою наданий цивільно-правовий договір, який відрізняється від трудового та потребує складання актів виконаної роботи, які позивачкою не надані. В зв'язку з чим вважав,що позов не підлягає задоволенню та просив зупинити провадження по справі до вирішення питання по кримінальному провадженню № 12016050770002692 .

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частини 1 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод», що підтверджується цивільно-правовим договором №5 від 04.03.2014 року.

Згідно із цивільно-правовим договором №5 від 04.03.2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» позивачка 04.03.2014 року по 10.09.2014 року була прийнята на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення. За виконану роботу, передбачену даним договором, ТОВ «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» сплачує ОСОБА_1 винагороду у розмірі 3000 грн. за відпрацьований місяць за домовленістю.

За період роботи позивачки їй нараховувалась заробітна платня.

Згідно довідки, виданої 10.09.2014 року директором ТОВ «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» за вихідним номером 01/41 заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 у травні 2014 року склала 1267,40 грн., у червні 2014 року 2483,70 грн., у липні 2014 року 2483,70 грн., у серпні 2014 року 2483,70 грн., у вересні 2014 року з урахуванням компенсації за відпустку 8179,38 грн., а всього 16852.88 грн. Середньомісячна заробітна плата складала 3000 грн.

Згідно вимог ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст. 115 КЗпП України встановлено обовязок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у період з 04.03.2014 року по 10.09.2014 року перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» на підставі цивільно-правового договору. Доказів того, що даний договір було розірвано та його дія була припинена представником відповідача до суду не надано.

Крім того, відповідачем в порушення вимог закону заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася, що підтверджується довідкою ТОВ «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод», виданою 10.09.2014 року за вихідним номером 01/41, внаслідок цього по сьогоднішній день існує заборгованість по заробітній платі в сумі 16852,88 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Доводи представника позивача про те,що довідку товариства від 10.09.2014 року про заборгованість по заробітній платі, є підробленою, та за фактом підробки довідки порушено кримінальне провадження, суд вважає безпідставними, оскільки дана довідка за своїм змістом відповідає інформації, наведеній в помісячних розрахункових листках по заробітній платі ОСОБА_5 та у виписці УПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу. ( а.с. 37-38) . Довідка підписана від імені директора товариства, тобто, від імені повноважної особи товариства, скріплена печаткою товариства, має реєстраційний номер вихідної кореспонденції, дату видачі та у встановленому законом порядку недійсною не визнана. Будь-яких доказів, що у довідці наявна інформація, яка не відповідає дійсності, представником відповідача не надано . Кримінальне провадження у справі за зверненням ТОВ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», порушене за ч.1 ст.358 КК України, не закінчене, обвинувальний вирок у справі не постановлений, проти чого не заперечував представник відповідача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачці заробітної плати та остаточного розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачкою у 5000,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворилася, істотність вимушених змін у її житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, приходить до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за позовні вимоги майнового характеру у сумі 551,20 грн. та за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 115, 237-1 КЗпП України, п.п. 9, 13 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , ст. 21 Закону України «Про оплату праці», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» (ЄДРПОУ 38673631) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 16852,88 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві), моральну шкоду в сумі 500 грн. (п'ятсот гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський Дослідно-експериментальний завод» (ЄДРПОУ 38673631) на користь держави судовий збір в сумі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Г. Л. Харитонова