Постанова

від 11.04.2007 по справі 15/72-07-1292а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/72-07-1292А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "11" квітня 2007 р. Справа  № 15/72-07-1292А

    15 год. 42 хв.                                                                               м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді                        Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –      Радлінська-Кушнір О.С.;

         від відповідача –  Дабіжа В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрЗв'язокГідроБуд” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „УкрЗв'язокГідроБуд” звернулось до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом та уточненнями до нього про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 18.01.2007 р. № 0000022300/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 474 663 грн. та штрафних санкцій в розмірі 237 331 грн., від 18.01.2007 р. № 0000032300/0 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6 927,00 грн., посилаючись на те, що вказані повідомлення-рішення винесені податковим органом з порушенням норм діючого законодавства у зв'язку з відсутністю порушень п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 лютого 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/72-07-1292А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01 березня 2007 р. у справі № 15/72-07-1292А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 142-143), посилаючись при цьому на правомірність прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 18.01.2007 р. у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрЗв'язокГідроБуд”.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

На підставі службового посвідчення серії УОД від 15.04.2003 р. № 135678 старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у м. Іллічівську Кулябіною О.Є. відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрЗв'язокГідроБуд” (код ЄДРПОУ 30439338) з питань взаємовідносин з ПП „Альвона” за період травень-грудень 2003 року.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у м. Іллічівську складений акт № 3361/23-101/7 від 18.12.2006 р., на підставі якого 18.01.2007 р. ДПІ у м. Іллічівську прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000022300/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 474 663 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 237 331 грн. за порушення позивачем, на думку відповідача, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”;

- № 0000032300/0 щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6 927,00 грн. та визначення позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 6 927,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 463,00 грн. за порушення позивачем, на думку відповідача, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.    

Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ТОВ „УкрЗв'язокГідроБуд” віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, яка виписана ПП „Альвона”, суму податку на додану вартість в розмірі 481 590,33 грн., в результаті чого було завищено податковий кредит на суму 481 590,33 грн. При цьому відповідач посилається на те, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005 року буди визнані недійсними установчі документи ПП „Альвона” з дня їх державної перереєстрації –з 21.05.2002 року та свідоцтво № 22687116 про реєстрацію ПП „Альвона” в якості платника податку на додану вартість з дня його видачі –з 14.06.2002 р. Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість, передбаченому статтею 9 цього-Закону. Але згідно акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 16.01.2006 року № 337/17 „Про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість” ПП „Альвона” виключена з Реєстру платників податку на додану вартість 14 червня 2002 року.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що ТОВ „УкрЗв'язокГідроБуд” були укладені з ПП „Альвона” договори про виконання будівельних та технічних робіт, проведення реконструкцій, а саме: договір № 14/12/03 від 14.12.2003 року, договір № 01/11/03 від 01.11.2003 року, договір № 02/06/03 від 02.06.2003 року, договір № 09/06/03 від 09.06.2003 року, договір № 28/05/03 від 28.05.2003 року, договір № 15/12/03 від 15.12.2003 р., договір № 16/12/03 від 16.12.2003 року, договір № _07.03 від 01.07.2003 року, договір № 16/12/03 від 16.12.2003 року, договір № 05/08/03 від 05.08.2003 року, договір б\н від 05.05.2003 року.

Також, як з'ясовано судом, на підставі вказаних договорів ПП „Альвона” були виконані роботи, про що були складені акти прийняття виконаних робіт. В оплату виконаних робіт були виписані рахунки - фактури. Так, у зв'язку з оплатою вартості виконаних робіт ПП „Альвона” були виписані позивачу податкові накладні (а.с. 74-114), які внесені до книги придбання товарів (робіт, послуг) позивача. Також суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту по деклараціях за відповідні періоди. При цьому слід зазначити, що викладені обставини відповідачем підтверджуються, про що зазначено в акті перевірки від 18.12.2006 р. та у запереченнях відповідача на позов.  

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції до 25 березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону в редакції від 25.03.2005 р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції до 25 березня 2005 року визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датами виникнення податкового кредиту по ПДВ у позивача є дати виписки ПП „Альовона” позивача податкових накладних у відповідні періоди.  

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент виписування ПП „Альвона” позивачу податкових накладених) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В редакції від 25.03.2005 р. п.п. 7.4.5 вказаного Закону було визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).  

Однак, включені позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість підтверджені наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були видані контрагентами з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

До того ж, помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання недійсними рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005 року установчих документів ПП „Альвона” вже після виконання останнім робіт, передбачених умовами укладених з позивачем договорів, а також після видачі ПП „Альвона” податкових накладних у зв'язку з оплатою позивачем вартості цих робіт.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача щодо про те, що на момент здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, ПП „Альвона”  знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно п.п 7.2.4.п. 7.2  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Більш того, як зазначає позивач, у 2003 році для здійснення господарської діяльності ПП „Альвона” було надано позивачу свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (код 31528224) за № 03567960Ю0020909 від 09 липня 2001 року, ліцензію АА№ 320714 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (строк дії ліцензії з 24.05.2002 р. по 24.05.2005 р) з переліком видів робіт провадження будівельної діяльності, свідоцтво № 22687116 від 14.06.2002 року про реєстрацію платника податку на додану вартість, ліцензія АА№599660 Одеської обласної державної адміністрації будівельної діяльності від 09.12.2003 року (строк дії ліцензії з 08.12.2003 року до 08.12.2006 року) та перелік робіт провадження будівельної діяльності до ліцензії.

Адже, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.  Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.  

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.  

До того ж згідно ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. У зв'язку з цим ПП „Альвова”, на думку суду, не є такою юридичною особою, що припинилась, оскільки відомості щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення цього підприємства відсутні.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Таким чином, ТОВ „УкрЗв'язокГідроБуд” мало всі законні підстави на віднесення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість сум, які підтверджуються податковими накладними, що були виписані ПП „Альвона”.  

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем  п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставними.

До того ж суд вважає безпідставним зазначення в оскаржуваних позивачем податкових повідомленнях-рішеннях № 0000032300/0 в якості підстави для його прийняття порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає,  що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 названого Закону у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Однак, чим саме позивач порушив вказані вище норми Закону України „Про податок на додану вартість” відповідач в акті перевірки не вказав, не довів відповідач факт встановлення цих порушень і суду. У зв'язку з цим, на думку суду, відповідач необґрунтовано визначив вищевказані норми Закону підставами для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000032300/0.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відповідач, заперечуючи проти позову,  не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваних позивачем повідомлень-рішень, що передбачено частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 474 663,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 237 331,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000022300/0 від 18.01.2007 р., а також згідно податкового повідомлення-рішення № 0000032300/0 від 18.01.2007 р. неправомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6 927,00 грн. у зв'язку зі зменшенням податкового кредиту позивача та неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 927,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 463,00,00 грн.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрЗв'язокГідроБуд” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрЗв'язокГідроБуд” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2.          Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську № 0000022300/0 від 18.01.2007 р., № 0000032300/0 від 18.01.2007 р. скасувати.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 11.05.2007 р.

                        Суддя