Постанова

від 23.04.2007 по справі 15/82-07-1477а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/82-07-1477А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "23" квітня 2007 р. Справа  № 15/82-07-1477А

     15 год. 04 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                     Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –        Кравець М.К.,

         від відповідача –    Хома А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Вікі-Ко” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Вікі-Ко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0000492301/0 від 19.02.2007 р. на суму 29 140,50 грн., посилаючись на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ „Будівельний світ”, установчі документи якого визнано недійсними рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 р. При цьому позивач зазначає, що Приватне підприємство „Вікі-Ко” не повинно нести відповідальність за допущені ТОВ „Будівельний світ” порушення у господарській діяльності.        

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 лютого 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/82-07-1477А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 березня 2007 р. у справі № 15/82-07-1477А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач з позовними вимогами не згоден та вважає їх безпідставними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 64-65), посилаючись при цьому на правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 29 140,50 грн. у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

На підставі постанови слідчого прокуратури Одеської області від 05.01.2007 р. та направлення від 06.02.2007 р. № 86/33, виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси, працівниками УПМ ДПА в Одеській області та ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства „Вікі-Ко” (код ЄДРПОУ 31851594) з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельний світ” (код ЄДРПОУ 33722448).

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси був  складений акт № 355/23-02/31851594/29 від 13.02.2007 р., на підставі якого 19.02.2007 р. ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492301/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 427,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 713,50 грн., на загальну суму 29 140,50 грн. за порушення позивачем, на думку відповідача, п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ПП „Вікі-Ко” занижено податок на додану вартість на загальну суму 19 427 грн., у т.ч.:

- у листопаді 2005 року на суму 5 532 грн.,

- у грудні 2005 року на суму 6 316 грн.,

- у березні 2006 року на суму  7 579 грн.,

що були включені позивачем до складу податкового кредиту.  

Так, як вбачається з акту перевірки, завищена сума податкового кредиту складається з сум податку на додану вартість, що були сплачені позивачем за ремонтні роботи, проведені ТОВ „Будівельний світ” за наступними договорами підряду:

-          № 34 від 01.10.2005 р. на виконання робіт по ремонту даху та службових приміщень відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб УМВС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 37;

-          № 33 від 01.11.2005 р. на виконання робіт по капітальному ремонту системи центрального опалення та холодного водопостачання житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 9б;

-          № 3 від 01.01.2006 р. на виконання робіт по капітальному ремонту будівель за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 172/1, Люстдорфська дорога, 144/5.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаних договорів ПП „Вікі-Ко” та ТОВ „Будівельний світ” були підписані акти прийму виконаних робіт, а саме: за листопад  2005 р. на суму 37 900,00 грн. (у т.ч. ПДВ 6316,67 грн.), за листопад 2005 р. на суму 33191,62 грн. (у т.ч. ПДВ 5531,94 грн.), за грудень 2005 р. на суму 24500,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4083,40 грн.), за грудень 2005 р. на суму 20972,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3495,40 грн.). У зв'язку з оплатою позивачем вартості виконаних робіт платіжними дорученнями № 196 від 22.12.2005 р. на загальну суму 37 900,00 грн., № 175 від 05.12.2005 р. на загальну суму 33 191,62 грн., № 27 від 05.04.2006 р. на загальну суму 20972,00 грн., № 28 від 05.04.2006 р. на загальну суму 24500,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками АБ „Південний” з рахунку позивача, ТОВ „Будівельний світ” були виписані позивачу податкові накладні:

- № 55 від 30.11.2005 р. на загальну суму 33191,62 грн., в т.ч. ПДВ 5531,94 грн.;

- № 134 від 22.12.2005 р. на загальну суму 37900,00 грн., в т.ч. ПДВ 6316,67 грн.;

- № 3059 від 31.03.2006 р. на загальну суму 20972,00 грн., в т.ч. ПДВ 3495,40 грн.;

- № 3058 від 31.03.2006 р. на загальну суму 24500,00 грн., в т.ч. ПДВ 4083,40 грн.

Як встановлено судом, суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2005 року в сумі 5532 грн., у грудні 2005 року в сумі 6316 грн., у березні 2006 року в сумі 7579 грн.   

Так, згідно акту перевірки підставою для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача за вищезазначеними податковими накладними, виписаними ТОВ „Будівельний світ”, відповідачем визначено той факт, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-6959/06 від 19.12.2006 р. було визнано недійсними статут ТОВ „Будівельний світ” (код ЄДРПОУ 33722448) з моменту реєстрації виконавчим комітетом Одеської міської ради –з 12.09.2005 р. та свідоцтва  про реєстрацію ТОВ „Будівельний світ” в якості платника податку на додану вартість з моменту його видачі –з 07.10.2005 року. При цьому відповідач посилається на п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. З таких підстав, на думку відповідача, виписані позивачу ТОВ „Будівельний світ” податкові накладні фактично є недійсними, тому ПП „Вікі-Ко” не має права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладеними.  

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датами виникнення податкового кредиту по ПДВ у позивача є дати виписки ТОВ „Будівельний світ” позивачу податкових накладних у відповідні періоди.  

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент виписування ТОВ „Будівельний світ” позивачу податкових накладних) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).  

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Однак, включені позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість підтверджені наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були видані ТОВ „Будівельний світ” з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання недійсними рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року установчих документів ТОВ „Будівельний світ” та свідоцтва про реєстрацію ТОВ „Будівельний світ” в якості платника податку на додану вартість вже після виконання останнім робіт, передбачених умовами укладених з позивачем договорів, а також після видачі ТОВ „Будівельний світ” податкових накладних у зв'язку з оплатою позивачем вартості цих робіт.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача щодо про те, що на момент здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, ТОВ „Будівельний світ” знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.  При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що вказаним вище рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року у справі № 2-6959/06 встановлено, що Волянський В.А. реєструючи на себе установчі документи ТОВ „Будівельний світ” робив це на прохання знайомих Зайцева А.С. та Крука Б.Ю., а також, являючись підставною особою, фінансово-господарську діяльність не здійснював, ніяких фінансово-бухгалтерських документів не підписував, ніяких угод від імені підприємства не укладав, податкові декларації не подавав і не мав на це наміру, у зв'язку з чим районний суд дійшов висновку, що підписана документація від імені директора Волянського В.А, наділеного виключно правом на складання та підписання документів, з реквізитами ТОВ „Будівельний світ” є недійсною з моменту їх вчинення. Адже, предметом доказування по справі № 2-6959/06 була правомірність реєстрації установчих документів ТОВ „Будівельний світ”, а не правомірність укладених з позивачем договорів.   

До того ж, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.  Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.  

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.  

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

До того ж згідно ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. У зв'язку з цим ТОВ „Будівельний світ”, на думку суду, не є такою юридичною особою, що припинилась, оскільки відомості щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення цього підприємства відсутні.

Таким чином, ПП „Вікі-Ко” мало всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, що були виписані ТОВ „Будівельний світ”.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем  п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставними.

Крім того, суд вважає безпідставним зазначення в оскаржуваному позивачем податковому повідомленні-рішенні в якості підстави для його прийняття порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Так, п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає,  що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Однак, чим саме позивач порушив наведену вище норму Закону України „Про податок на додану вартість” відповідач в акті перевірки не вказав, не довів відповідач факт встановлення цього порушення і суду. У зв'язку з цим, на думку суду, відповідач необґрунтовано визначив вищевказану норму Закону підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відповідач, заперечуючи проти позову,  не довів суду правомірність прийняття ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, що передбачено частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 427 грн. та штрафні санкції в розмірі 9 713,50 грн.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Вікі-Ко” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Приватного підприємства „Вікі-Ко” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2.          Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0000492301/0 від 19.02.2007 р. скасувати.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 14.05.2007 р.

                    Суддя