Рішення

від 16.04.2007 по справі 5/78-07-1996

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/78-07-1996

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2007 р.Справа  № 5/78-07-1996

За позовом Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”, м. Одеса.  

      До відповідача Відкритого акціонерного товариства „Спортек”, м. Одеса.

про зобов'язання укласти договір

                    Суддя      Могил С. К.

Представники:  

Позивача: Василенко О. О., на підставі довіреності.

Відповідача: Підопригора В. С., на підставі довіреності,

У судовому засіданні 30.03.2007 року була оголошена перерва до 16.04.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Спортек” про зобов'язання відповідача укласти договір № 3272 від 01.11.2006 року про постачання теплової енергії з пунктом 6.3 в редакції позивача.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву від 21.03.2007 року №01-126, в якому відповідач просить суд зобов'язати позивача п. 6.3 договору № 3272 від 01.11.2006 року про постачання теплової енергії укласти в редакції відповідача.

В процесі розгляду справи представниками позивача та відповідача до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були оглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

З метою встановлення між сторонами господарсько –договірних зобов'язань по постачанню теплової енергії, Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” (за договором –Теплопостачальна організація) було направлено разом з додатками для підписання на адресу Відкритого акціонерного товариства „Спортек” (за договором –Споживач) проект договору на постачання теплової енергії. Направлений позивачем проект договору відповідачем був розглянутий та 14.02.2007 року разом з протоколом розбіжностей був повернутий позивачу (отримано позивачем 15.02.2007 року). У своєму протоколі розбіжностей відповідач не погодився з двома пунктами, які були запропоновані позивачем у проекті договору, а саме з п. 3.2.12 та 6.3.

19 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено протокол узгодження розбіжностей до договору №3272 від 01.11.2006 року на постачання теплової енергії відповідно до якого сторони за правочином узгодили п. 3.2.12 в редакції теплопостачальної організації та доповнили пункт словами „в присутності відповідальних осіб споживача”. Щодо пункту 6.3 договору то сторони за правочином не узгодили редакцію цього пункту договору.

Пунктом 7 ст. 181 Господарського кодексу України  встановлено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному  замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона –виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з відповідним позовом, щодо отриманих розбіжностей до запропонованої їм редакції договору про постачання теплової енергії, звернувся до господарського суду Одеської області 05.03.2007 року. Таким чином, судом зроблено висновок про те, що позивачем було дотримано строк який встановлено п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України.

Позивач, запропоновану відповідачем в протоколі розбіжностей пропозиції вважає такими, що не можуть бути прийняти ним оскільки, запропоновані позивачем умови договору повністю відповідають вимогам діючого законодавства України та підлягають включенню у договір саме в редакції позивача, а умови запропоновані відповідачем суперечать вимогам діючого законодавства, а тому не можуть бути включені у договір. З посиланням на ст. 181 Господарського кодексу України позивач просить суд винесенні рішення про зобов'язання відповідача укласти договір № 3272 від 01.11.2006 року про постачання теплової енергії з пунктом 6.3 в редакції позивача.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не засновані на вимогах діючого законодавства України, в зв'язку з чим наполягає на укладанні спірного пункту договору в редакції яка була запропонована ним. З посиланням на ст. 181 Господарського кодексу України відповідач просить суд зобов'язати позивача п. 6.3 договору № 3272 від 01.11.2006 року про постачання теплової енергії укласти в редакції відповідача.

Розглянув позовну заяву та додані до неї документальні докази та приймаючи до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

У відповідності з частинами 1, 3 ст. 179 Господарського кодексу України майново –господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Крім того, частинами 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, іншими нормативно –правовими актами щодо окремих видів договорів.

За положеннями ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладенні зазначеного договору, слід прийняти до уваги вимоги Закону України „Про теплопостачання” та Правила надання послуг з централізованого опалення затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року де визначено що споживач повинен щомісячно повинен здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію відносно до показань засобів обліку або затверджених нормативів споживання теплової енергії на підставі платіжного документа. З огляду на наведені норми та умови, які були запропоновані позивачем та відповідачем у п. 6.3 то суд вважає за необхідне частково прийняти умови які були запропоновані саме Позивачем.

Відповідно до п. 6 ст. 25 закону України „Про теплопостачання” позивачу, як теплопостачальної організації надано саме право, а не обов'язок отримувати від своїх споживачів авансові платежі. На думку суду, при укладанні договору слід враховувати всі обставини та особливості які можуть виникнути при виконанні правочину. Слід звернути увагу і на той факт, що зазначеним законом передбачено і інші розрахунки за спожиту теплову енергію, а саме здійснення платежів за фактично отриману теплову енергію (п. 6 ст. 19 Закону України „Про теплопостачання”) при цьому суб'єктам господарської діяльності у сфері теплопостачання забороняється зловживати монопольним становищем у будь-якій формі (п. 1 ст. 18 Закону України „Про теплопостачання”).

З урахуванням положень Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 де встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються  графи  для  зазначення поточних  і  попередніх  показань  засобів обліку води, теплової енергії,  різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу, суд вважає, що п. 6.3 договору слід викласти в наступній редакції: «Споживач здійснює оплату за спожиту теплову енергію у розрахунковому періоді у п'ятиденний термін після виставлення рахунку Теплопостачальною організацією, який сформовано на підставі звітних даних засобів обліку, щодо кількості спожитої теплової енергії».

При вказаних обставинах слід прийняти до уваги, що ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.           

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи викладені у судових засіданнях доводи сторін, а також надані документальні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.  

Судові витрати віднести на рахунок позивача та відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.              

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство „Спортек”, код 01555214 (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 9) та Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси”, код 34674102 (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) укласти договір № 3272 від 01.11.2006 року на постачання теплової енергії з пунктом 6.3 викладеними в наступній редакції: «Споживач здійснює оплату за спожиту теплову енергію у розрахунковому періоді у п'ятиденний термін після виставлення рахунку Теплопостачальною організацією, який сформовано на підставі звітних даних засобів обліку, щодо кількості спожитої теплової енергії».

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Спортек”, код 01555214 (м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 9) на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”, код 34674102 (м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. держмита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат за ІТЗ судового процесу.

4.          Датою укладання договору, вважати день набрання чинності рішення суду.

Накази видати згідно статті 116 ГПК України.

Рішення підписано 24.04.2006 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя