Рішення

від 12.12.2016 по справі 670/454/16-ц

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/454/16-ц

Провадження № 2/670/250/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна Громада Свято- Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви», третя особа без самостійних вимог -- виконавчий комітет Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визнання права власності на матеріали, які були використані в процесі будівництва, та за зустрічним позовом Релігійної організації «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог, виконавчий комітет Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Релігійної організації «Релігійна Громада Свято- Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви», третя особа без самостійних вимог -- виконавчий комітет Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визнання права власності на матеріали, які були використані в процесі будівництва, у якому просив визнати за ним право власності на матеріали в кількості 1000 штук цегли, що складають собою частину храму, а саме верхню половину центрального входу у Свято- Воскресенський храм над дзвіницею.

В обґрунтування своїх вимог вказував, що у 2006 році він передав для будівництва храму керамічну цеглу у кількості 1000 штук, яка була використана як будівельний матеріал для дзвіниці. Оскільки на теперішній час будівництво храму ще не завершено, державна реєстрація його не проведена, та є загроза заволодіння храмом інославними громадянами, то ОСОБА_1 вважає за необхідне реалізувати право на захист власності на своє майно через суд.

Релігійна організація «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви» звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати за Релігійною організацією право власності на будівлю Свято-Воскресенського храму, що розташована в смт. Віньківці по вул. Першотравневі, 5.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Рішенням № 7 виконавчого комітету Віньковецької селищної ради народних депутатів від 5.09.1995 року Віньковецькій Свято-Воскресенській Церкві в смт. Віньківці, по АДРЕСА_1 було виділено 0,6 га землі згідно з планом землекористування для культових потреб у постійне користування, та на підставі цього 26.09.1995 року видано Державний акт серія НОМЕР_1 на право постійного користування.

На підставі вказаного Державного акту рішенням про державну реєстрацію речових прав та обтяжень за № 3945002 позивач, який іменувався на той час Громада Української православної церкви, занесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як суб'єкт права користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за реєстраційним 248108168206, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За рішенням сходу релігійної громади влітку 2000 року почалася закладка фундаменту і будівництво Свято-Воскресенського храму на виділеній для цих потреб земельній ділянці.

Згідно даних технічного паспорта на нерухоме майно від 05.02.2016 року, виготовленого КП БТІ Віньковецької районної ради Хмельницької області, площа забудови складає 197,6 м 2 , висота 14 метрів. Також є підвал, площею 78 м 2 . Будівля має вентиляцію, під'єднана до міської центральної каналізації, підведено електро- та водопостачання, є вбудована котельня. Фундамент храму із залізобетонних блоків і каменю. Стіни і перегородки цегляні, оштукатурені, підлога бетонна, покрита керамічною плиткою, покрівля жерстяна, вікна металопластикові.

Відповідно до акту від 20.08.2000 року «Обліку матеріальних цінностей (будівельних матеріалів)» та Акту від 10.05.2006 року «Обліку будівельних матеріалів» фактичне завершення будівництва храму і початок його експлуатації відбувся після 2006 року.

Отже, Свято-Воскресенський храм є завершеною будівництвом будівлею, яка вже 10 років експлуатується, являється культовою спорудою громадського призначення, але як самочинне будівництво не може бути узаконена.

Крім того, враховуючи, що будівля Свято-Воскресенського храму є цілісною річчю і нерухомим майном, а будівельні матеріали складовою частиною речі, то при переході права власності на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Цегла, яку надав для будівництва храму ОСОБА_1 є приналежністю стіни будівлі храму, приналежність слідує за головною річчю, оскільки інше не визначено ні законом, ні договором, і у зв'язку з цим підстав для задоволення позову ОСОБА_1Х немає.

Ухвалою суду від 29.06.2016 року зустрічна позовна заява Релігійної організації «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог, виконавчий комітет Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визнання права власності була прийнята до спільного розгляду із первісним позовом - ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна Громада Свято- Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви», третя особа без самостійних вимог -- виконавчий комітет Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визнання права власності на матеріали, які були використані в процесі будівництва, та первісний і зустрічний позови об'єднані в одне провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав, та водночас не заперечував проти зустрічного позову. В підтримання позову пояснив, що у 2006 році він пожертвував на будівництво храму 1000 штук цегли, з яких побудовано частину дзвіниці. Тому, враховуючи, що в будівлі є його частка, він просить визнати за ним право власності на будівельні матеріали.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав вимоги за зустрічним позовом, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 просив відмовити. Пояснив, що будівництво храму було розпочато громадянами селища без належно затвердженого проекту та дозволу на будівництво за браком коштів. Протягом останніх десяти років будівля храму постійно експлуатується. На теперішній час виникла необхідність узаконити право власності на Свято-Воскресенський храм, однак через відсутність проектної документації та дозвільних документів провести державну реєстрацію неможливо.

Третя особа -- виконавчий комітет Віньковецької селищної ради у судове засідання свого представника не направив, однак до суду надійшла заява за підписом селищного голови Ананчука В.О. про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини, та відповідні їм правовідносини.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Релігійна організація «Релігійна Громада Свято- Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви» зареєстрована 26.03.1992 року під № 26157710.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради від 05.09.1995 року № 7 було видано державний акт на право постійного користування землею Віньковецькій Свято-Воскресенській церкві в смт. Віньківці по вул. Першотравневі, 5, площею 0,60 га для культових потреб.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14988184 від 19.12.2013 року, вищезазначена земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій належить на праві користування Громаді Української православної церкви, код ЄДРПОУ 26157710.

На вказаній земельні ділянці в смт. Віньківці по вул. Першотравневі, 5, збудовано культову будівлю, а саме церкву загальною площею 187,1 кв.м.

Згідно акту від 10.05.2006 року комісії Релігійної громади Української Православної Церкви силами Релігійної громади Української Православної церкви 10.05.2006 року у підвальному приміщенні недобудованого Свято-Воскресенського храму в смт. Віньківці по АДРЕСА_1 були зібрані будівельні матеріали як добровільна пожертва прихожан, та зокрема ОСОБА_1 передав громаді будівельну керамічну цеглу на будівництво храму у кількості 1000 штук.

За висновком судової будівельно - технічної експертизи № 11/16 від 08.11.2016 року, будівельні роботи, які виконувались при будівництві храму Релігійної організації «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви», що розташована по АДРЕСА_1 відповідають вимогам нормативно правових актів будівництва, а саме:

- ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень";

- ДБН В.2.2-9-99 "Громадські будинки та споруди. Основні положення":

- Посібнику з проектування «Культові будинки та споруди різних конфесій» від 2002 року.

Будівля храму Релігійної організації «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви», що розташована по АДРЕСА_1 належить ІІІ класу капітальності, відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 відноситься до класу наслідків (відповідальності) ССІ - незначні наслідки, а за критеріями таблиці А.1 ДСТУ - Н Б В.1.2-16:2013 належить до II категорії складності, відповідно до ДБН В.1.1-7-2002. «Пожежна безпека об'єктів будівництва» належить до III ступеню вогнестійкості.

Технічний стан об'єкта нерухомого майна визначається, як добрий - 0 % зношення, пошкоджень і деформацій немає, є окремі несправності, які не впливають на експлуатацію елементів і ліквідуються за період поточного ремонту.

Об'єкт нерухомого майна, будівля храму Релігійної організації «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви», що розташована по АДРЕСА_1, не являється аварійним.

Положеннями ч. 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК України.

Відповідно до п. 16 цієї ж Постанови позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Згідно з абзацом 6 п. 4 вищевказаної Постанови Пленуму ВСС України, під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 2 п. 8 вищевказаної Постанови Пленуму ВСС України, власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Отже у встановленому законом порядку неможливо здати об'єкт в експлуатацію, оскільки будівництво було здійснено самочинно без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та належно оформленої та затвердженої проектної документації.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як випливає із висновку судової будівельно - технічної експертизи про стан будівельних конструкцій та інженерних мереж культової будівлі - Свято -Воскресенського храму та його відповідність вимогам Державних стандартів, будівельних норм і правил, міцності, стійкості та необхідній довговічності будівля храму є капітальною спорудою та відповідає вимогам нормативно-правових актів будівництва.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Таким чином, в окремих випадках ст. 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

Та з аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

За змістом частини 5 статті ст. 376 Цивільного Кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки самочинно збудоване нерухоме майно позивача за зустрічним позовом за адресою АДРЕСА_1 розташоване на земельні ділянці, яка належать йому на праві постійного користування, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, згідно висновку експерта стан будівлі храму відповідає вимогам Державних стандартів, будівельних норм і правил, заперечень щодо визнання права власності на новостворене майно від власника земельної ділянки - Віньковецької селищної ради до суду не надійшло, позовні вимоги Релігійної організації «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви», підлягають до задоволення.

Що стосується позову ОСОБА_1, то суд зазначає таке.

Статтею 729 ЦК України визначено, що пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 720 цього Кодексу сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

Отже враховуючи наведене та аналізуючи положення вказаних статей Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно за договором пожертви виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення цих договорів та отримання пожертви.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження укладення між ним та Релігійною організацією «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви», договору пожертви суду не надав, а тому правові підстави для задоволення його позовних вимог відсутні.

Керуючись Законом України «Про основи містобудування», ст. 1, ст. 2, ст. 316, ст. 331, ст. 335, ст. 375, ст. 376, ст. 392, ст. 729 ЦК України, ст. 8, ст. 10, ст. 60, ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна Громада Свято- Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви», третя особа без самостійних вимог -- виконавчий комітет Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визнання права власності на матеріали, які були використані в процесі будівництва, відмовити.

Зустрічний позов Релігійної організації «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви» до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог, виконавчий комітет Віньковецької селищної ради Хмельницької області про визнання права власності задоволити.

Визнати за Релігійною організацією «Релігійна Громада Свято-Воскресенського храму смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької єпархії Української православної церкви» право власності на будівлю Свято-Воскресенського храму, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів після отримання копії цього рішення через Віньковецький районний суд до Апеляційного суду Хмельницької області.

Суддя О.М. Волкова