Ухвала

від 30.11.2016 по справі 362/4484/13-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Завгородньої І.М., Коротуна В.М. розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області до публічного акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес», ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку , за касаційною заступника прокурора Київської області Стося Сергія Петровича на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Дзвінківської сільської ради Васильківського району із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 24 липня 2008 року між Дзвінківською сільською радою Васильківського району та відкритим акціонерним товариством «Промислово-будівельна група «Антарес» (далі - ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес») було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,18 га, розташованої на території АДРЕСА_1, цільове призначення - для громадської та житлової забудови, для розміщення лікувально-оздоровчого комплексу «Лісова казка», який був посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. за № НОМЕР_1. На підставі вказаного договору, 28 жовтня 2008 року ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес» отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

07 листопада 2008 року між ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес» та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області

Бобковим О.В. за № 6937, про що зроблено на державному акті право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 відповідну відмітку про перехід права власності на дану земельну ділянку.

Згідно з постановою Бородянського районного суду Київської області від 09 липня 2010 року у справі № 1-222/10 за обвинуваченням Ткаченка І.Ф. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України , останній одноособово склав завідомо неправдивий документ, а саме - рішення Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області без номеру від 10 серпня 2005 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою про передачу в оренду ВАТ «Васильківський завод холодильників» земельної ділянки в межах Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області під лікувально-оздоровчий комплекс «Лісова казка», який засвідчив власним підписом та гербовою печаткою Дзвінківської сільської ради і видав заступнику голови правління товариства ОСОБА_7 На підставі вказаного завідомо неправдивого рішення 07 жовтня 2005 року між Дзвінківською сільською радою та ВАТ «Васильківський завод холодильників» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. В подальшому, продовжуючи злочинні дії, сільський голова Ткаченко І.Ф. одноособово склав завідомо неправдивий документ, а саме - рішення Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області № 230-а від 17 липня 2008 року «Про викуп земельної ділянки ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес». На підставі зазначеного завідомо неправдивого рішення 24 липня 2008 року між Дзвінківською сільською радою Васильківського району та ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес» було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, на яку товариство згодом отримало спірний державний акт.

Беручи до уваги зазначене, прокурор просив суд визнати недійним державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на спірну земельну ділянку площею 3,18 га, виданий ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес», з відповідною відміткою приватного нотаріуса про перехід права власності до ОСОБА_4; витребувати спірну ділянку від ОСОБА_4 на користь Дзвінківської сільської ради та визнати на неї право власності за сільською радою.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області Стось С.П. , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних у кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що перехід права власності від сільської ради до ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес» було здійснено не на підставі підробленого рішення сільради, а на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. При цьому державний акт, відповідно до положень ст. 126 ЗК України, є лише похідним документом, що посвідчує (констатує) наявність права власності, в той час як правовстановлюючим документом (документом, що породжує виникнення права) в даному випадку виступає вищезгаданий договір. Позовної вимоги про визнання такого договору недійсним прокурор не заявляв, відтак на підставі положень ст. 11 ЦПК України суд не мав можливості визнати його недійсним.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 липня 2008 року між Дзвінківською сільською радою Васильківського району та ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,18 га розташованої на території

АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3), цільове призначення для громадської та житлової забудови, для розміщення лікувально-оздоровчого комплексу «Лісова казка», посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. та зареєстрований в реєстрі за № НОМЕР_1.

На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, 28 жовтня

2008 року управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області було видано ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес» державник акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2.

07 листопада 2008 року ВАТ «Промислово-будівельна група «Анттарес», згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 6937, продало, а ОСОБА_4 придбала земельну ділянку загальною площею 3,180 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення: для громадської та житлової забудови, для розміщення лікувально-оздоровчого комплексу «Лісова казка».

Того ж дня приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В. на державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 зроблено відповідну відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_4

Згідно з постановою Бородянського районного суду Київської області від 09 липня 2010 року у справі № 1-222/10 за обвинуваченням Ткаченка І.Ф. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України , останній одноособово склав завідомо неправдивий документ, а саме - рішення Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області без номеру від 10 серпня 2005 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою про передачу в оренду ВАТ «Васильківський завод холодильників» земельної ділянки в межах Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області під лікувально-оздоровчий комплекс «Лісова казка», який засвідчив власним підписом та гербовою печаткою Дзвінківської сільської ради і видав заступнику голови правління товариства ОСОБА_7 На підставі вказаного завідомо неправдивого рішення 07 жовтня 2005 року між Дзвінківською сільською радою та ВАТ «Васильківський завод холодильників» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. В подальшому, продовжуючи злочинні дії, сільський голова Ткаченко І.Ф. одноособово склав завідомо неправдивий документ, а саме - рішення Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області № 230-а від 17 липня 2008 року «Про викуп земельної ділянки ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес». На підставі зазначеного завідомо неправдивого рішення 24 липня 2008 року між Дзвінківською сільською радою Васильківського району та ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес» було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, на яку товариство згодом отримало спірний державний акт.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82, ст. 131 ЗК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки в тому числі на підставі придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 126 ЗК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Оскільки зазначені норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим одержанням її власником державного акта на право власності, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що визнання державного акту на право власності на землю недійсним є можливим лише у випадку визнання недійсним договору, на підставі якого ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес» набуло право власності.

Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують.

При цьому посилання заступника прокурора Київської області

Стося С.П. на те, що постановою Бородянського районного суду Київської області від 09 липня 2010 року за обвинуваченням Дзвінківського сільського голови Ткаченка І.Ф. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, встановлено факт підроблення рішення Дзвінківської сільської ради Васильківського району Київської області про передачу та викуп спірної земельної ділянки ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес», а тому оспорюваний державний акт є недійсним, є безпідставними з огляду на те, що право власності на спірну земельну ділянку до ВАТ ««Промислово-будівельна група «Антарес» перейшло на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2008 року, яке в судовому порядку не визнано недійсним та щодо визнання недійсним якого позовної вимоги не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 2 ст. 335 ЦПК України касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Докази та обставини, на які посилається заступник прокурора Київської області Стось С.П. у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області Стося Сергія Петровича відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від

24 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від

31 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Попович

І.М. Завгородня

В.М.Коротун