Рішення

від 12.12.2016 по справі 906/1061/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2016 р. Справа № 906/1061/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників позивача: Семенюк О.М.- дов. № 978/21-15 від 24.12.2015; Цехош А.М., дов. від 09.12.2016 р. № 486/02-16 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Мостобудівельного загону №60

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 37366,44 грн.

ПАТ "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 60 подано позов про стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 37366,44 грн., з яких: 36321,57 грн. - різниця між сумою проплачених коштів та вартістю отриманого палива; 391,08 грн. - 3% річних; 653,79 - збитки від інфляції.

Суд своєю ухвалою від 28.10.2016 порушив провадження у справі та призначив до розгляду на 10.11.2016.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2016 суд відклав розгляд справи на 29.11.2016 (з урахуванням ухвали від 24.11.2016 про виправлення описки).

23.11.2016 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з позивача 18758,86 грн., з яких 18160,80 грн. - основного боргу; 89,56 грн. - 3% річних; 508,50 грн. - збитки від інфляції.

Суд ухвалою від 29.11.2016 вищевказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийняв до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 29.11.2016. не виконав. Ухвали суду від 28.10.2016 про порушення провадження у справі та від 10.11.2016 повернулись на адресу господарського суду Житомирської області з відмітками поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення (а.с. 55-57, 62-64, 78-80,81-84).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала про порушення провадження у справі від 28.10.201. та ухвали про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу на декілька адрес, в тому числі на на адресу - м. Житомир, пров. 1-й Ковальський, буд.9, тобто на адресу зазначену у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таки обставин, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд.-

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Мостобуд» (покупець, позивач) 24.10.2013 було укладено договір купівлі-продажу палива у спрощений спосіб на умовах попередньої оплати.

На виконання усної домовленості відповідачем для оплати паливно-мастильних матеріалів виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000303 від 24.10.2013 на загальну суму 36 814,09 грн.(а.с. 10).

Платіжним дорученням № 268 від 25.10.2013 року позивач перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_3 вказану у рахунку - фактурі суму коштів (а.с. 11).

Згідно видаткової накладної № РН-0001709 від 28.10.2013, підписаної з боку відповідача вбачається, що позивачу мав бути поставлений товар на загальну суму 36814,09 грн.(а.с. 12).

За даними позивача, останнім у відповідача отримано не весь об'єм паливно- мастильних матеріалів, які були оплачені згідно платіжного доручення № 268 від 25.10.2013 та зазначені в видатковій накладній № РН-0001709 від 28.10.2013.

За поясненнями представника позивача, позивачем було отримано від відповідача паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 18653,29грн., що відображено в проекті акту звірки розрахунків по кредиту позивачу станом на 10.11.2016 (а.с. 41). При цьому зазначив, що будь-яких первинних документів, які б підтверджували факт отримання від відповідача палива на суму 18653,29 грн., позивач не має.

Позивач також вказує, що через перебої з постачанням палива ФОП ОСОБА_3 (відповідач) 13.12.2013 року надіслав факсимільним зв'язком позивачу гарантійний лист, датований 29.11.2013, в якому гарантував зберігання дизельного пального в кількості 1932 л. на суму 18160,80 грн. до потреб позивача (а.с.12).

Представник позивача в ході розгляду спору вказав, що договір зберігання ПММ сторонами не укладався. Доказом того, що відповідачем не поставлено пальне у повному обсязі, вважає розписку ФОП ОСОБА_3

Позивач вказує, що неодноразово, а саме 08.06.2016, 06.07.2016 звертався з вимогою до відповідача про поставку палива або повернення різниці проплачених коштів та вартістю поставленого бензину. (а.с. 13,14).

23.09.2016 позивач виставив відповідачу претензію про повернення коштів в сумі 36321,57 грн. (а.с 15-16).

Відповідач вимоги претензії не виконав, коштів не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно довідки позивача, станом на 10.11.2016 відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 18160,80 грн. (а.с. 40).

Крім того, в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, за порушення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 89,56 грн. 3 % річних та 508,50 грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей щодо поставки товару - паливно-мастильних матеріалів, відповідачем позивачу було виставлено рахунок-фактуру на оплату № СФ-0000303 від 24.10.2013 на суму 36814,09 грн. (а.с.10).

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем вказаний рахунок було оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №268 від 25.10.2013.

При цьому, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обставина, яка пов'язана із виставленням відповідачем рахунку на оплату та фактом оплати його позивачем, свідчить про укладення між сторонами спору договору у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором поставки, укладеного на умовах попередньої оплати.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріалами справи підтверджено факт виконання покупцем (позивачем ) свого зобов'язання щодо оплати товару в сумі 36814,09 грн. Отже, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок щодо поставки останнього.

Проте, як зазначає сам позивач, відповідач відпустив паливно-мастильних матеріалів лише на суму 18653,29 грн., хоча і виписав видаткову накладну № РН-0001709 від 28.10.2013 на поставку товару на суму 36814,09 грн.

Дослідивши видаткову накладну № РН-0001709 від 28.10.2013 на її відповідність нормам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що накладна не відповідає вимогам, передбаченим для первинних документів, що встановлені в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Так, відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній га момент виписання видаткової накладної № РН-0001709 від 28.10.2013),підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

Тобто, факт здійснення господарської операції, а саме, поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, видаткова накладна №РН-0001709 від 28.10.2013 мала б підтверджувати факт отримання позивачем від відповідача товару на загальну суму 36814,09 грн.

Враховуючи, що позивач заперечує факт отримання товару згідно видаткової накладної №РН-0001709 від 28.10.2013 на суму 36814,09 грн., суд дослідив її на відповідність вимогам до первинного документа та встановив, що остання не відповідає приписам Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Так, в графі "Отримав(ла)" відсутні посада, прізвище та підпис особи відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа з боку ПАТ "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 60 та відтиску печатки ПАТ "Мостобуд" Мостобудівельний загін № 60.

За вказаних обставин, суд вважає, що факт поставки відповідачем товару у кількості та вартості, зазначеній у видатковій накладній №РН-0001709 від 28.10.2013 не підтверджений належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що попередня оплата позивачем проведена, а факт поставки товару відповідачем в повному об'ємі не доведено, відповідно до положень частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.

Позивач скористався своїм правом та звертався до відповідача з претензією № 109 від 23.09.2016 про повернення сплачених за платіжним дорученням №268 від 25.10.2013 коштів в сумі 36321,57 грн. Вказані вимоги позивача щодо повернення передоплати, на яку не було здійснено поставки товару задоволені відповідачем не були, грошові кошти в сумі 18160,80 грн. не повернуто та товару не поставлено, хоча, як стверджує позивач, надав гарантійний лист, датований 29.11.2013, в якому гарантував зберігання дизельного пального в кількості 1932 л. на суму 18160,80 грн. до потреб позивача (а.с.12) .

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд бере до уваги пояснення позивача щодо часткової поставки відповідачем товару на суму 18653,29 грн. Таким чином сума, на яку не здійснено відповідачем поставки паливно-мастильних становить 18160,80 грн.

Доказів поставки паливно-мастильних матеріалів на вказану суму матеріали справи не містять.

Оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару на оплачену позивачем суму в повному обсязі, вимоги позивача щодо стягнення 18160,80грн. вартості непоставленого товару є обгрутованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 89,56 грн. 3% річних та 508,50 грн. інфляційних втрат, то суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. у справі № 3-90гс14.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 89,56 грн. 3% річних та 508,50 грн. інфляційних є необґрунтованими та заявленими без достатньої правової підстави, тому суд відмовляє в цій частині позову.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 18160,80 грн.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10030, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користь Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"(01033, м.Київ, вул. Паньківська,5, код 01386326) в особі відокремленого структурного підрозділу ПАТ "Мостобуд" Мостобудівельного загону № 60 (43006, м.Луцьк, вул. Ківерцівська,7-А, код ЄДРПОУ 05384525)

-18160,80 грн. попередньої оплати;

-1334,07 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.12.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід.)

3- відповідачу (рек. з повід.)