Рішення

від 05.12.2016 по справі 910/14792/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016№910/14792/16

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостандарт»

про стягнення 218 133,75 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 06.07.2016 р.;

від відповідача: Король М.І. за довіреністю від 30.05.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостандарт» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 218 133,75 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/14792/16, її розгляд призначено на 12.09.2016 р.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, що знаходиться в приміщенні, яке відповідач використовував на підставі Договору оренди № 07/07 від 31.07.2015 р. за адресою: АДРЕСА_2, а також інше майно відповідача, що належить йому на праві власності, зокрема банківські рахунки та автомобіль "Nissan Murano", 2014 року випуску, дата реєстрації 13.11.2015р., об'єм двигуна 3498 см.куб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/14792/16, її розгляд призначено на 12.09.2016р.

31.08.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.09.2016р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що між ним та позивачем було укладено Договір оренди приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2, яке в подальшому відповідач передав в суборенду ПП Фірма «Антарес» на підставі Договору № 07/07-1 від 31.07.2015 р. Відповідач у період з лютого по квітень 2016р. здійснив оплату за спірним Договором комісії, а починаючи з 29.03.2016 р. ПП Фірма «Антарес» припинило виробничу діяльність і 14.04.2016р. Договір суборенди було розірвано. Таким чином, з 29.03.2016р. по сьогоднішній день будь-яка виробнича діяльність у спірному приміщенні була припинена, а електроенергія використовувалась виключно для роботи камер відеонагляду, а з травня 2016 р. відповідач взагалі не має доступу до спірного приміщення. Крім того, відповідач зазначає, що приміщення орендується декількома орендарями, проте на всю будівлю встановлений лише один лічильник, а тому визначити яким чином позивач розраховує спожиту електроенергію саме відповідачем неможливо.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 28.09.2016 р.

В судовому засіданні 28.09.2016 р. представник позивача підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, а відповідач - заперечив проти її задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2016р. було відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, розгляд справи № 910/14792/16 відкладено на 12.10.16 р., вирішено в порядку ст. 38 ГПК України звернутись із судовим запитом до Вишгородського районного підрозділу ПАТ "Київобленерго" про надання необхідних для вирішення спору по суті документів.

07.10.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2016р. в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/14792/16, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 26.10.2016р.

19.10.2016р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи

В судовому засіданні 26.10.2016р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.11.2016 р.

В судовому засіданні 02.11.2016р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.11.2016 р.

В судовому засіданні 09.11.2016р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.11.2016 р.

08.11.2016 р. та 11.11.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ПАТ «Київобленерго» надійшли витребувані судом документи. Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2016 р. в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України викликано для участі у судовому процесі начальника Вишгородського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» Фороща С.М., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 30.11.2016 р.

29.11.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про витребування в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України додаткових доказів у справі, а саме від Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві інформації про перелік податкових агентів (суб'єктів господарювання), які у період з січня по травень 2016 року (включно) утримують податок з доходів фізичних осіб за ОСОБА_1, а також повідомити про вид доходу ОСОБА_1, за який сплачується податок.

Також, 29.11.2016 р. відповідачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про витребування від позивача належним чином завірених копій правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні 30.11.2016р. судом було відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача, оскільки відповідачем не обґрунтовано яким саме чином інформація про перелік податкових агентів (суб'єктів господарювання), які у період з січня по травень 2016 року (включно) утримують податок з доходів фізичних осіб за ОСОБА_1, а також повідомити про вид доходу ОСОБА_1, за який сплачується податок, підтвердить чи спростує факт укладання позивачем договорів оренди саме у спірному приміщенні з іншими орендарями.

В судовому засіданні 30.11.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.12.2016 р.

В судовому засіданні 05.12.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2015 р. проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 05.12.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2015 р. між позивачем (комісіонер) та відповідачем (комітент) було укладено Договір комісії № 07/2015 (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого комісіонер за дорученням комітента зобов'язується за дорученням та відповідно до вказівок комітента вчинювати за рахунок останнього від свого імені правочини з укладення або підтримання у чинному стані договору про користування (постачання) електричною енергією з енергопостачальником (далі - енергопостачальник) з метою забезпечення господарської діяльності комітента електроенергією у спосіб та у межах, встановлених цим Договором (далі - Угода), а також приймати участь у виконанні такої Угоди, а комітент, в свою чергу, зобов'язується сплачувати комісіонеру комісійну плату відповідно до умов, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору електроенергією за цим Договором буде забезпечуватись нежитлове приміщення, загальною площею 650 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що комісіонер приймає участь у виконанні укладеної Угоди, а саме приймає участь у розрахунках з енергопостачальником: отримує від останнього рахунки для оплати електроенергії та оплачує їх за рахунок комітента.

Відповідно до п. 1.6. Договору грошові кошти, отримані комісіонером від комітента для оплати електроенергії, не переходять у власність комісіонера, а залишаються власністю комітента, і повинні бути використані виключно на оплату рахунків за електроенергію, виставлені енергопостачальником.

За умовами п. 3.1. Договору комітент зобов'язується: відшкодовувати комісіонеру фактичні витрати, понесені ним для виконання доручення, відповідно до наданих останнім підтверджуючи такі витрати документів, у десятиденний строк з моменту надання комісіонером щомісячного звіту та всіх необхідних документів, і його затвердження комітентом; без зволікання приймати все виконане комісіонером відповідно до цього Договору, приймати звіти комісіонера, розглядати та затверджувати їх протягом 5 робочих днів з дня їх надання; сплачувати комісіонеру комісійну плату відповідно до умов цього Договору.

За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду (комісійну плату) в розмірі 200,00 грн. за місяць. Підставою для отримання щомісячної комісійної плати комісіонером є повне та з належним документальним оформленням щомісячне виконання доручення комітента: укладення та/або підтримання чинною угоди з енергопостачальником, отримання від комітента грошових коштів для оплати електроенергії та подальше перерахування їх на користь енергопостачальника, отримання від енергопостачальника рахунків для оплати електроенергії, інших відповідних документів, що оформлюються під час виконання Угоди, передавання таких документів комітенту разом з належно оформленим щомісячним звітом комісіонера та засвідченими копіями оформлених належним чином документів на електроенергію (щомісячний рахунок енергопостачальника та платіжний документ, що підтверджує перерахування грошових коштів на банківський рахунок енергопостачальника) (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору комісійна плата комісіонеру виплачується комітентом щомісяця до десятого числа місяця, що йде за оплачуваним, після подання комітенту щомісячного звіту комісіонера - шляхом перерахування суми комісійної плати комісіонеру на його банківський рахунок.

Згідно з п. 4.4. Договору грошові кошти, що отримані комісіонером від комітента та належні останньому, перераховуються комісіонером на банківський рахунок енергопстачальника не пізніше двох банківських днів з моменту їх надходження на банківський рахунок комісіонера від комітента.

Витрати комісіонера відшкодовуються після прийняття комітентом звіту комісіонера - у десятиденний строк з моменту надання комісіонером звіту та всіх необхідних документів і його затвердження комітентом - шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комісіонера в банку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов Договору були складені Акти про фактично спожиту та сплачену відповідачем електроенергію, а саме від 31.08.2015 р. на суму 58 306, 43 грн., від 30.09.2015 р. на суму 64 518, 50 грн., від 31.10.2015 р. на суму 58 107, 38 грн., від 30.11.2015 р. на суму 63 532, 07 грн., від 31.12.2015 р. на суму 69 110, 84 грн., від 31.01.2016 р. на суму 108 849, 67 грн., від 31.03.2016 р. на суму 43 399, 77 грн., від 29.02.2016 р. на суму 134 487, 88 грн., від 30.04.2016 р. на суму 123 498, 51 грн., від 31.05.2016 р. на суму 50 842, 95 грн.

Означені Акти позивач направив відповідачу для підписання 26.09.2016 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення від 26.09.2016 р.

Проте, відповідач акти від 30.09.2015 р. на суму 64 518,50 грн., від 31.10.2015 р. на суму 58 107,38 грн., від 30.11.2015 р. на суму 63 532,07 грн., від 31.12.2015 р. на суму 69 110,84 грн., від 31.01.2016 р. на суму 108 849,67 грн., від 31.03.2016 р. на суму 43 399,77 грн., від 29.02.2016 р. на суму 134 487,88 грн., від 30.04.2016 р. на суму 123 498,51 грн., від 31.05.2016 р. на суму 50 842,95 грн. не підписав, а тому вони не можуть бути прийняти судом як належні докази споживання відповідачем електроенергії в обсягах, які вказані в цих актах.

Разом з тим, між позивачем та енергопостачальником - ПАТ «Київобленерго» були підписані Акти прийняття-передавання електричної енергії № А-8121217155 за серпень 2015 р. на суму 58 306,43 грн., № А-8026024821 від 30.09.2015 р. на суму 64 169,42 грн., № А-8220073483 від 31.10.2015 р. на суму 57 798,94 грн., № А-8028564642 від 30.11.2015 р. на суму 63 190,38 грн., № А-8029405993 від 31.12.2015 р. на суму 68 817,43 грн., № А-8126219925 від 31.01.2016 р. на суму 108 564,18 грн., № А-8127508078 від 29.02.2016 р. на суму 133 836,98 грн., № А-8224574254 від 31.03.2016 р. на суму 43 147,46 грн., № А-8177210013 від 30.04.2016 р. на суму 122 923,72 грн.

Крім того, слід зазначити, що складені позивачем акти про розмір понесених ним витрат на виконання умов спірного Договору містять в собі також пеню, що за твердженнями представника позивача нарахована за несвоєчасне відшкодування відповідачем вартості наданих послуг.

Позивачем не доведено суду підстав покладення на відповідача обов'язку з відшкодування нарахованої ПАТ «Київобленерго» пені, в тому числі по рахунку № 8226345489 від 11.05.2015 р. в сумі 2 284,78 грн., оскільки з наявних в матеріалах справи документів не уявляється можливим встановити періоди її нарахування, а також те, що причиною для нарахування спірної суми пені було факт порушення грошового зобов'язання саме відповідачем.

Таким чином, документально підтверджуються витрати позивача для виконання доручення за спірним Договором у розмірі 720 754,94 грн.

При цьому, суд критично ставиться до відомостей, вказаних в Акті № А-8226345489 прийняття-передавання електричної енергії за травень 2016 року від 31.05.2016 р. щодо обсягу спожитої електроенергії у травні 2016 року, оскільки відповідно до наданого енергопостачальником Звіту про покази лічильників за травень 2016 р., складеного позивачем, споживання електроенергії у вказаному періоді не було. Окрім того, з 06.05.2016 р. постачання електроенергії було припинено, що також підтверджується позивачем у письмових поясненнях від 26.09.2016 р.

Суд критично ставиться до наданого відповідачем до заяви від 28.11.2016 р. розрахунку, оскільки вказані в ньому відомості щодо обсягу та вартості спожитої ним електроенергії, розрахованих шляхом додавання спожитої електроенергії за кожен робочий день, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а відтак, перевірити правомірність вказаних в означеному розрахунку обсягу та вартості спожитої відповідачем електроенергії неможливо.

Посилання відповідача у письмових поясненнях від 12.10.2016 р. та від 29.11.2016 р. на те, що заборгованості за спірним Договором перед позивачем у нього не існує суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи первинним документами, в яких зафіксовані обсяг та вартість спожитої відповідачем електроенергії, які не спростовані відповідачем.

При цьому, відповідачем всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що спірне приміщення використовувалось декількома орендарями, а на всі приміщення встановлено лише один лічильник, у зв'язку з чим, на його думку, неможливо визначити яким чином позивач розраховує спожиту електроенергію саме відповідачем.

Таким чином, документально підтвердженими є витрати позивача, понесені ним у період з серпня 2015 року по квітень 2016 року включно для виконання доручення за спірним Договором комісії у розмірі 720 754, 94 грн., з яких відповідачем на підставі наявних в матеріалах справи платіжних доручень та банківських виписок оплачено 518 824,71 грн., внаслідок чого станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем склала 201 930,23 грн.

Крім того, відповідно до умов Розділу 4 Договору, у відповідача виник обов'язок зі сплати винагороди (комісійної плати) за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року в сумі 1 800,00 грн.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач комісійну винагороду оплатив лише частково в сумі 200,00 грн., внаслідок чого його заборгованість перед позивачем за надані комісійні послуги у період з серпня 2015 року по квітень 2016 року складає 1 600,00 грн.

Разом з цим, суд вважає безпідставними заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення комісійної винагороди за травень 2016 року в сумі 200,00 грн., оскільки, як було встановлено під час розгляду справи, у цей період електроенергія відповідачем не споживалась.

Таким чином, за висновком суду, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 203 530,23 грн.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 статті 1013 Цивільного кодексу України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за фактичні витрати, понесені позивачем для виконання доручення за спірним Договором підлягають частковому задоволенню в сумі 201 930,23 грн., а заборгованість по сплаті винагороди (комісійної плати) - в сумі 1 600,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостандарт» (04655, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 18/14; код ЄДРПОУ 31990310) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04213, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість в сумі 203 530 (двісті три тисячі п'ятсот тридцять) грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 052 (три тисячі п'ятдесят дві) грн. 95 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2016 р.

Суддя М.Є. Літвінова