Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/18675/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа № 910/18675/16 За позовом Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Техно Монтаж Плюс"

про стягнення 29 832,58 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гарнага П.А. (представник за довіреністю №6-ЮВ від 11.01.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Техно Монтаж Плюс" (надалі також - відповідач) суми штрафних санкцій за Договором № 16-0139-2 поставки товару, укладеного на підставі проведення закупівлі № 2-043-16 від 13.05.2016р. в розмірі 29 832,58 грн., з яких 14 294,78 грн. пені та 15 537,80 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку, обумовленого сторонами товару, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції, передбачені умовами договору.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце яких повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 22.11.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016р. розгляд справи відкладено до 06.12.2016р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 06 грудня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2016 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір № 16-0139-2 поставки товару, укладеного на підставі проведення закупівлі № 2-043-16 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставити у встановлені умовами договору строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар, поставка якого є предметом цього договору, і сплатити за нього (організувати виплату) грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно п. 1.2. Договору предметом поставки є товар: "ДК 016-2010, код 26.30.5 Прилади охоронної та пожежної сигналізації й подібна апаратура (Код ДК 021:2015 код 35113000-9 Захисне обладнання - Апаратура 'FMW-3, прилад прийомо-контрольний типу "Дунай 16/32")".

У відповідності до п. 1.3. Договору сторони погодили основні вимоги до товару: його назва, одиниці виміру, вартість, в тому числі за одиницю, строк поставки, вимоги щодо кількості, якості, року (дати) виготовлення, гарантійних зобов'язань Постачальника, терміну придатності, технічні вимоги, тощо - зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

В п. п. 3.1., 3.2. Договору сторони домовились, що планова (гранична) ціна цього Договору становить 155 378,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 25 896,33 грн. Ціна за одиницю товару та загальна вартість за номенклатурою зазначена в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

Згідно п. 3.6. Договору фінансування за цим договором здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Як передбачено в п. 5.1. Договору постачальник повинен поставити товар для приймання покупцем за кількістю та якістю в місце та в строк, вказані у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору). Постачальник повинен попередньо письмово повідомити Покупця про дату та приблизний час доставки товару у встановлене в Специфікації місце, не пізніше ніж за два робочі дні до дати доставки.

Товар вважається переданим постачальником покупцеві для його приймання за кількістю та якістю, якщо він фактично доставлений у місце поставки разом із приналежностями та документами, перелік яких (вимоги до яких) зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору). Обов'язки постачальника щодо строків постачання товару вважаються виконаними, якщо Постачальник забезпечив доставку товару у належній тарі та упаковці, у кількості, у місце та в строк, разом із приналежностями та документами - згідно з вимогами, вказаними у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) (п. п. 5.2., 5.3. Договору).

Відповідно до наявної в матеріалах справи Специфікації (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили, зокрема, назву товару, технічні вимоги, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю з ПДВ 20%, суму з ПДВ 20%, строк поставки - 20 робочих днів після укладання договору (не пізніше 15 червня 2016р.).

Згідно п. 7.3.1. Договору постачальник зобов'язувався забезпечити поставку товару у строки (терміни) та відповідно умовам, що встановлені цим Договором.

Як зазначає позивач, що також не спростовано відповідачем, останнім поставку товару у порядку та строки, що передбачені умовами договору не здійснено.

Листом вих. № 389 від 24.06.2016р. відповідач повідомив позивача про те, що поставку товару не виконано у зв'язку з підвищенням ціни на товар іноземного виробництва та зміною строків поставки такого обладнання, у зв'язку з чим просив позивача анулювати договір поставки у зв'язку з неможливістю виконати його умови.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до п. 8.2. Договору за порушення строків виконання зобов'язань за цим Договором постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вказаної вартості.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача на його користь 14 294,78 грн. пені та 15 537,80 грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару не виконав, в тому числі й станом на час розгляду справи в суді, чим порушив умови укладеного з позивачем договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України , застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 8.2. Договору.

Судом перевірено наведені у позовній заяві розрахунки пені та штрафу за прострочення поставки товару та встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, а відповідачем не подано суду контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми пені та штрафу або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/18675/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 14 294,78 грн. пені та штрафу в розмірі 15 537,80 грн.

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Техно Монтаж Плюс" (код ЄДРПОУ 36676929, адреса: 01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, буд. 4/6, корп. А) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (код ЄДРПОУ 14310862, адреса: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, буд. 7/1) 14 294,78 грн. (чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири гривні 78 коп.) пені, 15 537,80 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять сім гривень 80 коп.) штрафу та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016р.

Суддя С.М. Морозов