Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/18494/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа № 910/18494/16 За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва"

до Приватного малого підприємства "Співдружність"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Солом’янська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 77 507,49 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Сидоренко М.В. (представник за довіреністю № 38-7614/03 від 28.12.2015р.);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного малого підприємства "Співдружність" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором № 294 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 09.10.2012р. в розмірі 77 507,49 грн., з яких 75 295,54 грн. сума основного боргу, 1 508,23 грн. інфляційних втрат та 703,72 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Третьою особою подано для долучення до матеріалів справи письмові пояснення, відповідно до яких остання з посиланням на норми чинного законодавства України та умови договору просить суд задовольнити позовні вимоги та розглянути справу за відсутності її представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 15.11.2016р. Крім того, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Солом’янську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.11.2016р. та від 29.11.2016р. розгляд справи відкладався до 29.11.2016р. та 06.12.2016р. відповідно.

В судове засідання 06.12.2016р. представник відповідача вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 06 грудня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2012 року між Солом’янською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Комунальним підприємством „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Cолом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач) та Приватним малим підприємством "Співдружність" (орендар) було укладено Договір № 294 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), на підставі якого відповідачу було надано в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва(об'єкт оренди), який знаходиться за адресою м. Київ, просп. Повітрофлотський, 18/2 для складських потреб (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 90,40 кв.м. згідно викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток №1).

Комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації перейменоване на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва", відповідно до рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" та віднесено до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до п. 3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 14 таблиці 2 п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради зід 22 вересня 2011 року № 34/6250, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору та на дату підписання договору в цілому становить 4 626,78 грн. за місяць без ПДВ.

Згідно з п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Як передбачено в п. 3.4. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Орендар також компенсує витрати балансоутримувача по платі за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

Відповідно до п. 3.5. Договору орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та інших платежів є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

На виконання умов даного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування приміщення, що розташоване в підвалі та перебуває на балансі позивача, загальною площею 90,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 18/2, про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт прийому-передачі об'єкта оренди від 09.10.2012р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 12.08.2012р. до 11.08.2015р. (п. 9.1. Договору).

У зв'язку з закінченням строку дії Договору листом № 38-5187/03 від 03.09.2015 року позивач звернувся до відповідача, яким, серед іншого, запропонував на підставі статті 785 ЦК України, статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250 "Про затвердження положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" та п. п. 9.2, 9.7 Договору для продовження договору оренди у 20-ти денний термін звернутись у відповідності до встановленого порядку до відділу з питань майна комунальної власності Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації, відділу з питань майна КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва". У випадку відсутності погодження на використання зазначеного приміщення просив звільнити його, передавши по акту прийому-передачі представникам КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" та оплатити орендну плату та інші платежі, які передбачені договором по день фактичної здачі приміщення.

Вказана обставина встановлена в рішенні Господарського суду міста Києва від 29.03.2016р. у справі №910/1408/16, яке набрало законної сили та відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доказування при розгляді даної справи.

При цьому, вказаним судовим рішенням виселено відповідача з нежилого приміщення загальною площею 90,40 кв.м. (підвал) за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 18/2, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 41 764,73 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за період з 01.08.2015р. по 01.01.2016р., 907,22 грн. інфляційних втрат, 166,68 грн. 3% річних та 2 756,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Крім того, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів було встановлено судом під час розгляду справи №910/25846/15.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту державного виконавця від 18.08.2016р. відповідача було в примусовому порядку виселено з орендованого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 18/2.

З урахуванням викладеного та у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди орендодавцю у порядку та строки, передбачені договором, суд приходить до висновку про те, що відповідач використовував орендоване ним приміщення до 18.08.2016р., а тому на підставі п. 3.5. Договору останній зобов'язаний сплатити орендну плату та інші платежі, передбачені договором до дати фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцеві.

Спір у дані справі виник внаслідок того, що відповідач не сплачує орендну плату та інші платежі за користування об'єктом оренди за період з 01.01.2016р. по 18.08.2016р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 75 295,54 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено факт наявності заборгованості з орендної оплати, які в силу п. 3.6. Договору відповідач мав сплачувати позивачу щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу зі сплати орендної плати у відповідача перед позивачем за період 01.01.2016р. по 18.08.2016р. в розмірі 75 295,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 ГПК України не спростований, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 75 295,54 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 508,23 грн. інфляційних втрат та 703,72 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що він здійснений в порушення вказаних вище норм законодавства України, оскільки при його розрахунку, позивачем неправомірно вказано в розрахунку за місяці, в яких мала місце дефляція інфляційні нарахування в розмірі 0,00 грн., а тому за розрахунком суду сума інфляційних втрат за період з 01.05.2016р. по 18.08.2016р. має бути зменшена на 49,83 грн. (травень 2016р.), 59,74 грн. (червень 2016р.), 39,87 грн. (липень 2016р.) та 16,41 грн. (серпень 2016р.).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 1 342,38 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що розрахований позивачем розмір процентів річних відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірним, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 703,72 грн. за заявлений ним період є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/18494/16 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 75 295,54 грн., сума інфляційних втрат в розмірі 1 342,38 грн. та 3% річних в розмірі 703,72 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 375,05 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Співдружність" (код ЄДРПОУ 14279402, адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 18/2) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (код ЄДРПОУ 35756919, адреса: 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, буд. 6) 75 295,54 грн. (сімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 54 коп.) суми основного боргу, 1 342,38 грн. (одну тисячу триста сорок дві гривні 38 коп.) суми інфляційних втрат, 703,72 грн. (сімсот три гривні 72 коп.) 3% річних та 1 375,05 грн. (одну тисячу триста сімдесят п'ять гривень 05 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016р.

Суддя С.М.Морозов