Рішення

від 13.12.2016 по справі 914/2724/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016р. справа№ 914/2724/16

за позовом: регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: науково-виробничої приватної фірми «Зевс», м. Дрогобич, Львівська область

про стягнення заборгованості та виселення з нежитлових приміщень

cуддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача:не з'явився

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до науково-виробничої приватної фірми «Зевс» про стягнення заборгованості, виселення з нежитлових приміщень та повернення майна.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 08.11.2016р. Цією ж ухвалою судом було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по даній справі.

08.11.2016 р. розгляд справи було відкладено на 22.11.2016р. з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судовому засіданні 22.11.2016р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути із науково-виробничої приватної фірми «Зевс» на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області заборгованість по орендній платі у розмірі 308, 26 грн. та неустойку у розмірі 5 011,50 грн., а також виселити відповідача із займаного приміщення.

Господарський суд, розглянувши вказану заяву позивача дійшов висновку її задоволити та розглядати спір з урахуванням зменшених позовних вимог.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду від 22.11.2016р.

В останньому судовому засіданні 13.12.2016р. представник позивача підтримав заявлені раніше позовні вимоги, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача повторно явку свого уповноваженого представника в засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомляв, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу передбачені ст. 22ГПК України права, як сторони в процесі (зокрема неодноразово відкладався розгляд справи для надання можливості реалізації своїх прав відповідачем), а тому суд, в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи та подані докази, судом з'ясовано:

13.05.2013р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (позивачем) та науково-виробничою приватною фірмою «Зевс» було укладено договір оренди нерухомого майна №54, за умовами якого відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі, за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 22 (реєстровий №0070209.1.ХЕЦАХП078).

В п. 10.1 договору сторони погодили термін його дії з 13.05.2013р. по 10.05.2016р.

Відповідно до п. 10.4 договору, останній продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності заяви органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення дії договору, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору оренди.

Як наголошує позивач, 18.05.2016р. відповідачу було рекомендованим листом надіслано заяву №11-03-03060 про припинення договору оренди державного нерухомого майна від 13.05.2013р., відповідно до п.10.1, 10.4 договору.

Згідно п. 10.8. договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Однак, позивач стверджує, що відповідачем протягом вказаного строку орендоване майно повернуто, що і стало підставою про звернення до господарського суду з відповідною вимогою.

Крім того, позивачем, у відповідності до ст. 785 ЦК України, нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час позадоговірного користування майном (з травня по вересень 2016р. ) у розмірі 5 011,50 грн., а також 308,26 грн. заборгованості по орендній платі, яка утворилася у відповідача за час користування майном в межах дії договору оренди - до 10.05.2016р.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач просить суд стягнути з науково-виробничої приватної фірми «Зевс» 5 011,50 грн. неустойки, 308,26 грн. заборгованості по орендній платі, а також виселити відповідача з орендованого державного майна - нежитлового приміщення загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі, за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 22.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору оренди нерухомого майна №54 - нежитлового приміщення загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі, за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 22.

Як було встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи, зобов'язання по вказаному договору припинилися у зв'язку із закінченням строку дії останнього (10.05.2016р.), а на новий термін сторони даний договір не пролонговували, про що була відповідна заява позивача від 18.05.2016р., у відповідності до п. 10.4 договору. (а.с. 18)

Як вбачається зі змісту ч. 4 ст. 361 ЦК України, сторони не звільнені від відповідальності за порушення умов договору, що мали місце під час строку його дії, після закінчення дії договору.

Так, згідно п. 10.8. договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

З огляду на це, враховуючи, що спірний договір оренди припинив свою дію 10.05.2016р., то відповідач зобов'язаний був до 14.05.2016р. за актом прийому-передачі повернути орендований об'єкт балансоутримувачу.

Судом встановлено, що орендоване нежитлове приміщення повернуто балансоутримувачу не було, як і відсутній відповідний акт про повернення майна. Доказів, які свідчили б протилежне суду представлено не було.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що вимога позивача про виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема із розрахунку регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, долученого до матеріалів справи (а.с. 19), станом на 11.05.2016р. (закінчення договору оренди), у відповідача існував залишок заборгованості з орендної плати в розмірі 308,26 грн., що становить відповідно до п. 3.6 договору 70% від суми, що підлягає зарахуванню державного бюджету в якості орендних платежів.

Враховуючи, що матеріалами справи належним чином підтверджено існування у відповідача, станом на момент припинення договору, поточної непогашеної заборгованості перед позивачем у розмірі 308,26грн., а відповідачем не надано суду документів що підтверджували б сплату такої суми, суд дійшов висновку, що відповідна вимога позивача про стягнення заборгованості підлягає до задоволення повністю.

В той же час, за період позадоговірного користування об'єктом оренди з боку відповідача, позивач нарахував неустойку у розмірі подвійної орендної плати в розмірі 5 011,50 грн., вимогу про стягнення якої суд вважає такою, що підлягає до задоволення з наступних мотивів:

В силу приписів ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п. 10.8. договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Об'єкт вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Так як, спірний договір оренди припинив свою дію - 10.05.2016р., а власне, позивач звернувся до суду з вимогою про повернення орендованого майна шляхом виселення 25.10.2016р., то позивач підставно, в порядку ст. 785 ЦК України, нарахував відповідачу 5 011,50 грн. неустойки у розмірі подвійної місячної орендної плати за час позадоговірного користування (з 10.05.2016р. по 25.10.2016р.).

Беручи до уваги наданий позивачем помісячний розрахунок неустойки та перевіривши вихідні дані (зокрема розмір місячної ставки орендної плати за спірний період з урахуванням індексу інфляції - 547,03 грн.), суд прийшов до висновку, що нарахування вказаної суми здійснено позивачем правильно, а тому - вимога про стягнення неустойки підлягає до задоволення повністю.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,75,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.11.2016р., задоволити повністю.

2. Виселити науково-виробничу приватну фірму «Зевс» (82100, м. Дрогобич, вул. Зварницька, 98, код ЄДРПОУ - 22376585) з орендованого державного майна - нежитлового приміщення загальною площею 14,5 кв.м., що знаходиться на другому поверсі чотирьохповерхової будівлі, за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Сагайдачного, 22, (реєстровий №0070209.1.ХЕЦАХП078).

3. Стягнути з науково-виробничої приватної фірми «Зевс» (82100, м. Дрогобич, вул. Зварницька,98, код ЄДРПОУ - 22376585) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (одержувач коштів: Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 23949066, банк одержувача: ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, рахунок:31114092702002, код рахунку: 22080200) 5 011,50 грн. неустойки та 308,26 грн. заборгованості з орендної плати.

4. Стягнути з науково-виробничої приватної фірми «Зевс» (82100, м. Дрогобич, вул. Зварницька,98, код ЄДРПОУ - 22376585) 2 756,00 грн. витрат по сплаті судового збору в дохід Державного бюджету України.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 13.12.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано14.12.2016р.

Суддя Юркевич М. В.