Рішення

від 13.12.2016 по справі 914/3015/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016р. Справа№ 914/3015/16

За позовом: Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Львівський Промбудпроект» державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопакс Інвестментс-Україна», смт. Великий Любінь Городоцьког району Львівської області

про: стягнення 92299,06 грн. заборгованості

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - провідний інженер-економіст (довіреність №01/209 від 09.12.2016 р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 13.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Львівський Промбудпроект» державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопакс Інвестментс-Україна» про стягнення 92299,02 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 28.11.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.12.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору №3988-2 виготовлення детального плану території від 14.12.2011 року в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав довідку (вх.№50150/16 від 13.12.2016 р.) про відсутність у провадженні відсутність у провадженні господарського суду та іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутність рішень цих органів з такого спору, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не подав, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.12.2011 року між Дочірнім підприємством «Проектний інститут «Львівський Промбудпроект» державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біопакс Інвестментс-Україна» (Замовник) укладено Договір №3988-2 виготовлення детального плану території (Договір), відповідно до п.1.1. якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати проектну документацію (роботи): розроблення детального плану території розміщення каналізаційних очисних споруд в смт. В.Любінь Городоцького району Львівської області у відповідності з вихідними даними для проектування, що надаються Замовником, а Замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п.2.1. Договору загальна вартість робіт за даним Договором визначена в Кошторисі (додаток 1), затверджена протоколом погодження договірної ціни (додаток 2) та становить 100140,54 грн. (сто тисяч сто сорок гривень 54 коп.) з ПДВ.

Згідно додатку 3 до Договору «Календарний план робіт на розроблення детального плану території розміщення каналізаційних очисних споруд в смт. В.Любінь Городоцького району Львівської області» початком виконання робіт є дата підписання договору та отримання усіх вихідних даних, а датою закінчення є лютий 2012 р.

Відповідно до п.2.2. Договору Замовник у трьохденний строк починаючи з дня підписання цього договору зобов'язався здійснити авансовий платіж Виконавцю у розмірі 70 % від загальної вартості робіт за цим Договором.

Як зазначив позивач у позовній заяві, враховуючи значний об'єм робіт та стислі терміни їх виконання, позивач відразу приступив до виконання визначених Договором робіт.

Всупереч взятим на себе зобов'язанням Замовник не оплатив аванс в порядку п.2.2. Договору.

30.03.2012 р. представниками сторін підписано Акт №12 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору №3988-2 від 14.12.2011 р.: розроблення детального плану території розміщення каналізаційних очисних споруд в смт. В. Любінь Городоцького району Львівської області (часткове виконання) на загальну суму 50140,54 грн. (п'ятдесят тисяч сто сорок гривень 54 коп.). Сторони претензій одна до одної не мають.

Однак, Замовник не оплатив вартість виконаних Виконавцем робіт. У зв'язку з наведеним, з метою досудового врегулювання спору відповідачу була надіслана претензія №01/268 від 26.08.2014 р. з вимогою оплатити заборгованість за виконані роботи, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу у розмірі 50140,54 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача 35750,15 грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2012 р. по липень 2016 р. та 6408,37 грн. 3 % річних за період з 19.04.2012 р. по 15.08.2016 р.

Відповідач проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав, про наявність таких не повідомив.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі Договору №3988-2 виготовлення детального плану території від 14.12.2011 року.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.4.1. Договору приймання виконаних робіт за цим Договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (Акт), що складається і підписується Виконавцем та передається (надсилається) Замовнику разом із проектною документацією упродовж 7 (семи) днів з моменту фактичного виконання робіт.

30.03.2012 р. представниками сторін підписано Акт №12 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про часткове розроблення детального плану території розміщення каналізаційних очисних споруд в смт. В. Любінь Городоцького району Львівської області на загальну суму 50140,54 грн. (п'ятдесят тисяч сто сорок гривень 54 коп.).

З вказаного Акту вбачається, що сторони претензій одна до одної не мають.

Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (п.1 ч.1 ст. 889 ЦК України)

Відповідно до п.2.3. Договору Замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня фактичного виконання робіт, що засвідчується підписанням акта приймання-передачі робіт, зобов'язався здійснити повну оплату робіт, згідно з пунктом 2.1. Договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Всупереч взятим на себе зобов'язанням за Договором відповідач не оплатив вартість виконаних позивачем робіт, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 50140,54 грн. основного боргу та 6408,37 грн. 3 % річних за період з 19.04.2012 р. по 15.08.2016 р.

Що стосується стягнення 35750,15 грн. інфляційних нарахувань за період з травня 2012 р. по липень 2016 р., то суд звертає увагу позивача, що відповідно до абзацу 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Здійснивши перерахунок розміру інфляційних нарахувань за визначений позивачем період з травня 2012 р. по липень 2016 р. з врахуванням періодів, коли мала місце дефляція, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 32 390,79 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень ст.49 ГПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопакс Інвестментс-Україна» (81555, Львівська область, Городоцький район, селище міського типу Великий Любінь, вулиця Миколайчука, будинок 17; код ЄДРПОУ 37965520) на користь стягувача - Дочірнього підприємства «Проектний інститут «Львівський Промбудпроект» державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» (79070, місто Львів, проспект Червоної Калини, будинок 35; код ЄДРПОУ 33359271) 50140,54 грн. основного боргу, 6408,37 грн. 3 % річних, 32 390,79 грн. інфляційних нарахувань та 1334,09 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3359,36 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.12.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А