Рішення

від 08.12.2016 по справі 922/3761/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р.Справа № 922/3761/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків до Приватної фірми "Вега", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 18.05.2016

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватної фірми "Вега" 22094,86 грн. заборгованості, 2753,74 грн. річних, 16338,64 грн. інфляційних та 40,54 грн. 0,2 % від суму заборгованості. В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №1/01-11 від 01.01.2011 щодо поставки позивачу продукції.

Ухвалою суду від 07 листопада 2016 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21 листопада 2016 року.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі не виконав.

Розгляд справи було відкладено на 08 грудня 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Ухвала про порушення провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача, повернулася до суду з поштовою відміткою "за закінченням строку зберігання".

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ХЗБМ Астор" (позивач/покупець) та приватною фірмою "Вега" (відповідач/постачальник) було укладено договір поставки № 1/01-11, у відповідності до п. 1.1 якого продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує гранітну продукцію (товар), на умовах зазначеного договору.

Згідно п. 3.1 Договору, відповідач зобов'язаний здійснити поставку (передачу) товару протягом 7 банківських днів з дня здійснення попередньої оплати та письмової заявки покупця.

Строк дії договору було встановлено до 31грудня 2011 року.

22 березня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ХЗБМ Астор" (позивач/покупець) та приватною фірмою "Вега" (відповідач/постачальник) було укладено договір поставки № 5/22-12, у відповідності до п. 1.1 якого продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує гранітну продукцію (товар), на умовах зазначеного договору.

Згідно п. 3.1 Договору, відповідач зобов'язаний здійснити поставку (передачу) товару протягом 7 банківських днів з дня здійснення попередньої оплати та письмової заявки покупця.

Положеннями ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених договорів позивач здійснив передоплату на пото чний рахунок відповідача в розмірі 25 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №305 від 09.04.2012 р., №342 від 13.04.2012 р. №363 від 18.04.2012 р. №370 від 19.04.2012 р.,

Як вказує позивач в своїй позовній заяві, відповідачем було поставлено продукцію лише на суму 4732,14 грн.

07.04.2015 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 06.04.2015 щодо поставки передплаченого товару або повернення покупцеві попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 20.04.2015 було погоджено графік погашення заборгованості в який було включено й заборгованість за договорами поставки № 1/01-11 та № 5/22-12.

Таким чином, відповідачем були здійснені дії що свідчать про визнання ним свого боргу перед позивачем за вказаними вище договорами, що є підставою для переривання строку позовної давності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і ви магати відшкодування збитків.

Як вказує позивач та, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, грошові кошти останнім повернуті не були.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 20 267,86 грн. попередньої оплати обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1827,00 грн. решти заборгованості суд відмовляє в її задоволенні, як необґрунтованої та такої, що не підтверджується наданими суду доказами.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, відтак вказаною нормою встановлено виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини, як підставу відповідальності боржника. Застосування до боржника відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання передбачає можливість стягнення з нього сум, право на які виникають у кредитора в силу закону за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - індексу інфляції та відсотків річних.

Приймаючи до уваги, що у відповідача згідно правовідносин, що склалися з позивачем відсутнє було саме грошове зобов'язання, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 2753,74 грн. річних та 16338,64 грн. інфляційих.

Відповідно до статей 546, 547, 549 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу чи пені вчиняється у письмовій формі з наслідком нікчемності у разі її недотримання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України).

Застосовуючи передбачені договором штрафні санкції за порушення відповідачем обов'язку щодо поставки товару, позивач не довів суду належними та допустимими доказами порушення відповідача виникло саме під час дії договору, а тому, враховуючи, що строк дії договорів на які вказує позивач як на підставу своїх вимог скінчився, в суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 40,54 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної фірми «ВЕГА» (61106 м. Харків, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 31064221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів Астор» (61106 м. Харків, вул. Індустріальна, 3, Код ЄДРПОУ 32359553) - 20267,86 грн. попередньої оплати та 677,43 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 13.12.2016 р.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_1