Рішення

від 06.12.2016 по справі 920/712/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2016 Справа № 920/712/16 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/712/16

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Суми», м. Суми,

про стягнення 47034,56 грн.

За участю представників сторін:

позивача - Черняк К.М. за довіреністю № 27 від 01.08.2016,

відповідача - Магденка Г.П. за довіреністю № 22 від 30.08.2016.

В судовому засіданні, розпочатому о 10 год. 40 хв. 30.11.2016 року, відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 06.12.2016 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь 80519,83 грн., з яких: 69521,48 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в період з жовтня 2016 року по квітень 2016 року відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення № 72-Т від 01.12.2014 року, 7485,00 грн. пені, 603,64 грн. - 3 % річних, 2909,71 грн. інфляційний збитків, а також 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 03.08.2016 (вх. № 2149 від 04.08.2016) позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 36036,21 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в період з жовтня 2016 року по квітень 2016 року відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення № 72-Т від 01.12.2014 року, 7485,00 грн. пені, 603,64 грн. - 3 % річних, 2909,71 грн. інфляційний збитків, а також 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи, що подана позивачем заява відповідає приписам частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу з урахуванням останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У своєму відзиві на позов відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що нарахування позивачем заборгованості за період з жовтня 2015 по квітень 2016 є неправомірним оскільки в той час опалювальний об'єкт був відключений від теплопостачання у зв'язку з реконструкцією системи теплопостачання.

Відповідач зазначає, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК «Гідросфера» укладено договір на поставку відповідного обладнання та виконання робіт № 15/14-05/2015 від 15.05.2015 року, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК «Гідросфера» виконано відключення об'єкту відповідача (магазин № 2, що розташований за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, буд. 4) від внутрішньодомової системи централізованого теплопостачання, про що складено акт приймання виконаних робіт з реконструкції внутрішньої системи централізованого теплопостачання згаданого об'єкту від 30.09.2015 року.

Також відповідач у відзиві на позов зазначає, що підключення магазину № 2, розташованого за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, буд. 4, до внутрішньодомової системи централізованого теплопостачання до цього часу не здійснено.

Представник позивача заперечуючи проти відзиву відповідача на позов у письмових поясненнях зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, самовільне від'єднання споживача є правопорушенням та не звільняє його від сплати коштів. Відповідно до пунктів 24-27 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Виходячи з вищевикладеного, в разі якщо відповідач більше не потребував надання послуг з теплопостачання, він повинен був звернутися до позивача з письмовою заявою про розірвання договору, оскільки пункт 9.3 договору передбачає, що договір може бути розірваний лише за письмовою згодою сторін. На підставі викладеного позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти пояснення позивача, оскільки вважає, що фактично не отримував теплової енергії та зазначає, що він немає наміру проводити відключення приміщень магазину № 2 у пров. 9-го Травня, буд. 4 у м. Суми від мереж централізованого опалення та немає наміру розривати договір про надання послуг з централізованого опалення № 72-Т від 01.12.2014 року, що ним виконано реконструкцію системи опалення згаданого магазину. Вказана реконструкція, на думку відповідача, передбачала від'єднання магазину відповідача від мереж централізованого опалення споживача (відповідача), а не відокремлення системи.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача зазначає, що у відповідності до вимог частин шостої, восьмої пункту 40 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 «Про затвердження правил користування тепловою енергією», відповідач зобов'язаний звернутися до позивача із заявою про надання технічних умов для відключення/реконструкції теплової системи. Оскільки відповідач не подав доказів здійснення у відповідності до вимог чинного законодавства відключення системи опалення споживача від мереж централізованого опалення, позивач вважає таке відключення самовільним і просить суд стягнути з відповідача вартість наданих послуг теплопостачання пропорційно опалювальній площі відповідно затвердженим тарифам.

Відповідач у письмових додаткових поясненнях б/н, б/д (вх. № 10739 від 28.11.2016) просить суд в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що ним отримано технічні умови позивача № 2300 від 05.0.2014 року та виконано реконструкцію внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку та системи опалення магазину № 2 по пров. 9-го Травня, 4 у м. Суми згідно погодженого з позивачем проекту реконструкції РП № 09-08-2015, яка передбачала відокремлення системи опалення згаданого магазину відповідача від загальної системи опалення житлового будинку за адресою: пров. 9-го Травня, 4, а не відключення системи опалення магазину від централізованої системи теплопостачання.

Відповідач зазначає, що 30.09.2015 року складено тристоронній акт приймання виконаних робіт з реконструкції внутрішньої системи централізованого теплопостачання об'єкта відповідача, який було підписано представником відповідача, підрядною організацією та представником житлово-експлуатаційної організації, яка обслуговує внутрішьобудинкові мережі теплопостачання згаданого житлового будинку. Будь-які зауваження щодо виконаних робіт з реконструкції по відокремленню системи опалення магазину відповідача від загальної системи опалення будинку та з виконання ізоляції лежаків та стояків відсутні. Також відповідач зазначає, що 02.10.2015 року складено акт про комісійне обстеження системи централізованого теплопостачання даного об'єкту (магазин № 2, що розташований за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, буд. 4) представниками сторін, КП «Сумитеплоцентраль» та ТОВ «ІБК «Гідросфера», відповідно до якого зауважень щодо обсягів та якості монтажних робіт не надходило.

Крім зазначеного, посилання позивача у позовній заяві на відомість звірки взаєморозрахунків відповідач вважає некоректним, так як вважає, що вона не ґрунтується на первинних бухгалтерських документах та відображає суб'єктивну позицію позивача. Акт звірки взаєморозрахунків від 01.05.20016 року на думку відповідача відображає справжній стан розрахунків між сторонами, за яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 33485,27 грн. і вказана сума сплачена відповідачем відповідно до платіжних доручень № 3919 від 14.04.2016 року, № 4197 від 15.06.2016 року, № 4192 від 21.06.2016 року та № 4382 від 27.07.2016 року.

Позивач заперечуючи проти такої позиції відповідача у письмових поясненнях б/н, б/д (вх. № 10867 від 30.11.2016) зазначає, що система опалення об'єкта відповідача підключена до трубопроводів централізованого теплопостачання у відповідності з вимогами проекту реконструкції і змонтована відповідно до нормативно-технічної документації, опалення відповідача відбувається через трубопроводи централізованого теплопостачання. Позивач зазначає, що у акті приймання виконаних робіт по реконструкції внутрішньої системи теплопостачання об'єкта від 30.09.2015 року, на який посилається відповідач, помітні виправлення дати з 10-го на 30-те вересня (аналогічний акт, наявний у матеріалах справи № 920/641/16 за позовом ТОВ «Сумитеплоенегро» до ФОП ОСОБА_3, складено 10.09.2015). Також позивач зазначає, що у нього наявний акт приймання виконаних робіт від 03.09.2015 року аналогічний за змістом та номером акту від 30.09.2016 року.

Крім того, представник позивача зазначає у нього наявний акт обстеження системи централізованого теплопостачання об'єкту відповідача від 02.12.2015 року, який складено та підписано представником позивача та представником споживача (відповідача) головним енергетиком ОСОБА_4, згідно якого «реконструкція» виконана не належним чином, стояки не заізольовано в повному обсязі, а також згідно акту від 14.03.2016 року, підписаного з боку відповідача, тим же головним енергетиком вбачається, що недоліки не усунуто. Температура повітря в приміщеннях становить +18 градусів, альтернативних джерел опалення не виявлено. Враховуючи вищенаведене, твердження відповідача про те що він не користувався послугами позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки можна зробити висновок що без приладів опалення в березні не можливо досягти температури в приміщенні +18 градусів.

Тому представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки договір про надання послуг з централізованого опалення № 72-Т від 01.12.2014 року чинний і відповідач не заявив про його розірвання та не відмовився від надання таких послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до позовних матеріалів, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення № 72-Т від 01.12.2014 року (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого позивач зобов'язується надавати відповідачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідач (споживач) зобов'язується вчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору, розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 2.3 договору, розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання договору згідно з нормативами (нормами) споживання - договірними навантаженнями вказаний у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.4 договору визначено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показниками за умови їх підключення та введення в дію у встановленому порядку .

У відповідності з положеннями пунктів 3.2-3.5 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач (відповідач) до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю (позивачу) вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно до 6-го числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого (додаток № 3) є невід'ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані виконавцем послуги. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно пункту 3.6 договору, при виникненні потреби, але не менше одного разу на рік, сторони за цим договором проводять звірку розрахунків за послуги з оформленням акту звірки взаємних розрахунків за договором.

Відповідно до умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю (позивачу) підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (пункт 9 додатку № 2 до договору).

Якщо споживач не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його непідписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (пункт 10 додатку № 2 до договору).

Обов'язок відповідача оплачувати послуги в установлені договором строки передбачений пунктом 4.2.1 договору № 1333-Т від 01.08.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору, укладеного між сторонами, щодо повної та своєчасної оплати вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема, в період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року заборгованість відповідача з оплати зазначених послуг становить 36036,21 грн.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України , за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» , Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 , з урахуванням змін та доповнень, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 , Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 , які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов'язковими для виконання ними (пункти 1, 2 Правил).

Згідно з пункту 4 зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 36036,21 грн., підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії від 31.10.2015 року, від 30.11.2015 року, від 31.12.2015 року, від 31.01.2016 року, від 29.02.2016 року, від 31.03.2016, від 30.04.2016 (а.с. 20-25) та рахунками на оплату наданих послуг № 72 від 31.10.2015 року, від 30.11.2015 року, від 31.12.2015 року, від 31.01.2016 року, від 29.02.2016 року, від 31.03.2016, від 30.04.2016 (а.с. 26-32).

Акти прийому-передачі теплової енергії від 31.10.2015 року, від 30.11.2015 року, від 31.12.2015 року, від 31.01.2016 року, від 29.02.2016 року, від 31.03.2016, від 30.04.2016 не підписані з боку відповідача, але з урахуванням пунктів 9, 10 Умов обліку спожитих послуг (додаток № 2 до договору) послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному у акті.

Документи в підтвердження оскарження (оспорювання) вищезазначених актів та рахунків з боку відповідача в матеріалах справи відсутні.

За змістом пункту 3.6 договору, при виникнення потреби, але не менше одного разу на рік, сторони за договором проводять звірку розрахунків за послуги з оформленням акту звірки взаємних розрахунків за договором.

Наданою до матеріалів справи відомістю звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2015 року по 31.07.2016 року (а.с. 53), яка складена у відповідності до вимог згаданого вище пункту 3.6 договору, позивач підтверджував надання послуг відповідачу з теплопостачання у спірний період.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» та пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктом 20 Правил користування тепловою енергією встановлено, що у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 23 зазначених Правил визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Враховуючи, що прилади обліку, введені в дію у встановленому порядку, у відповідача відсутні, розрахунок вартості теплової енергії було здійснено позивачем розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення та гаряче водопостачання згідно «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року та діючих тарифів на теплову енергію згідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 29.10.2015 року № 2690 та від 28.01.2016 року № 54.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначав, що протягом жовтня 2015 по квітень 2016 послуги за договором № 72-Т від 01.12.2014 року ним не отримувались, оскільки з 30.09.2015 року приміщення, що розташоване за адресою м. Суми пров. 9-го Травня, 4, відключено від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджував наданим до матеріалів справи актом приймання виконаних робіт з реконструкції внутрішньої системи централізованого теплопостачання об'єкту від 30.09.2015 року. (а.с. 67).

Зі змісту згаданого акту приймання виконаних робіт по реконструкції внутрішньої системи теплопостачання об'єкта від 30 вересня 2015 року вбачається, що комісією у складі представників від відповідача - директора Панченка Л.В., від будівельно-монтажної організації ТОВ «ІБК «Гідросфера» Магденка Г.П. за відсутності представника позивача, було підтверджено проведення робіт по реконструкції системи централізованого теплопостачання об'єкту, зокрема зазначено, що:

- система опалення об'єкта відключена від внутрішньодомової системи житлового будинку, точки відключення відповідають вимогам проекту реконструкції;

- система опалення об'єкта підключена до трубопроводів централізованого теплопостачання у відповідності з вимогами проекту реконструкції і в цілому змонтована відповідно нормативно-технічній документації.

Вказані обставини відповідач вважав такими, що підтверджують факт, що з жовтня 2015 року він не міг фактично споживати послуги з теплопостачання за укладеним з позивачем договором у зв'язку із відключенням системи опалення об'єкта, розташованого за адресою м. Суми, пров. 9-го Травня, 4 від внутрішньо будинкової системи житлової будівлі, а тому вважав, що відсутні підстави для сплати заборгованості за отриману теплову енергію за договором № 72-Т від 01.12.2014 року.

З урахуванням наведених заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Порядок та умови відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання передбачені Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 , з урахуванням змін та доповнень, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 , та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з пунктом 1 цих Правил (зі змінами та доповненнями) вони регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з пунктів 24, 25 Правил, споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 року за № 1478/11758 ( із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 ) затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, який згідно з пунктом 1.1 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказаним Порядком передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача, а відключення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Отже, власник нежитлового приміщення не має права самовільно здійснювати відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Крім того, незважаючи на проведені відповідачем роботи з реконструкції системи централізованого теплопостачання шляхом відключення опалення від внутрішньобудинкової системи житлової будівлі у нежитловому приміщенні відповідача, воно опалюється за рахунок опалення усього житлового будинку, оскільки згідно матеріалів справи, нежитлове приміщення відповідача, розташоване за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, буд. 4 знаходиться на першому поверсі житлового будинку.

Таким чином, вказані вище нормативні приписи роблять неможливим відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води окремих квартир та приміщень в багатоквартирному житловому будинку, але надають можливість відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку в цілому, по рішенню загального зібрання та згоди всіх власників приміщень, що знаходяться в житловому будинку.

З наведеного вбачається, що в матеріалах справи відсутні докази, і таких доказів відповідачем не надано, що ним у встановленому законом порядку були проведені роботи з відключення системи опалення та постачання гарячої води у приміщенні, що належить відповідачу та розташовано за адресою: м. Суми, пров. 9-го Травня, 4 (1-й поверх).

З вищезазначеного вбачається, що опалення на об'єкті відповідача відбувається через трубопроводи централізованого теплопостачання, доказів того, що в приміщенні наявне автономне опалення надано не було. Індивідуальні засоби обліку теплової енергії відповідачем введені в дію в установленому порядку не були.

Враховуючи вищезазначене суд виходить з презумпції правомірності договору (стаття 204 Цивільного кодексу України) та обов'язковості його до виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Отже, судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач за надані послуги своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повної оплати отриманих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 36036,21 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання, відповідно до актів прийому-передачі теплової енергії за жовтень 2015 року по квітень 2016 року.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано пеню в сумі 7485,00 грн. за періоди з 11.11.2015 по 17.12.2015, з 18.12.2015 по 28.01.2016, з 29.01.2016 по 03.03.2016, з 04.03.2016 по 11.04.2016, з 11.12.2015 по 17.12.2015, з 18.12.2015 по 28.01.2016, з 29.01.2016 по 03.03.2016, з 04.03.2016 по 21.04.2016, з 22.04.2016 по 11.05.2016, з 11.01.2016 по 28.01.2016, з 29.01.2016 по 03.03.2016, з 04.03.2016 по 21.04.2016, з 22.04.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 11.06.2016, з 11.02.2016 по 03.03.2016, з 04.03.2016 по 21.04.2016, з 22.04.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 22.06.2016, з 11.03.2016 по 21.04.2016, з 24.04.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 22.06.2016, з 11.04.2016 по 14.04.2016, з 15.04.2016 по 21.04.2016, з 22.04.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 22.06.2016, з 11.05.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 22.06.2016.

Умовами укладеного договору (пунктом 5.1.5) сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини п'ятої статті 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 7485,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 603,64 грн. за періоди: з 11.11.2015 по 22.06.2016, з 11.12.2015 по 22.06.2016, з 11.01.2016 по 22.06.2016, з 11.02.2016 по 22.06.2016, з 11.03.2016 по 22.06.2016, з 11.04.2016 по 14.04.2016, з 15.04.2016 по 22.06.2016 з 11.05.2016 по 22.06.2016 та інфляційні втрати у сумі 2909,71 грн. за періоди: з 01.11.2015 по 22.06.2016, з 01.12.2015 по 22.06.2016, з 01.01.2016 по 22.06.2016, з 01.02.2016 по 22.06.2016, з 01.03.2016 по 22.06.2016, з 01.04.2016 по 22.06.2016, з 01.05.2016 по 22.06.2016. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 603,64 грн. за періоди: з 11.11.2015 по 22.06.2016, з 11.12.2015 по 22.06.2016, з 11.01.2016 по 22.06.2016, з 11.02.2016 по 22.06.2016, з 11.03.2016 по 22.06.2016, з 11.04.2016 по 14.04.2016, з 15.04.2016 по 22.06.2016 з 11.05.2016 по 22.06.2016 та інфляційні втрати у сумі 2909,71 грн. за періоди: з 01.11.2015 по 22.06.2016, з 01.12.2015 по 22.06.2016, з 01.01.2016 по 22.06.2016, з 01.02.2016 по 22.06.2016, з 01.03.2016 по 22.06.2016, з 01.04.2016 по 22.06.2016, з 01.05.2016 по 22.06.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на усе вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Суми» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, буд. 26, ідентифікаційний код 39035093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, ідентифікаційний код 33698892) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в сумі 36036,21 грн., пеню в сумі 7485,00 грн., інфляційні втрати в сумі 2909,71 грн., 3 % річних в сумі 603,64 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2016.

Суддя П.І. Левченко