Рішення

від 08.12.2016 по справі 922/3716/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р.Справа № 922/3716/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Інсайт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЕлектроПромКомплект", смт. Васищеве про стягнення 604 890,60 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.01.2016 р.

відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.11.2016 р.,

ОСОБА_3, довіреність б/н від 28.11.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Інсайт" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЕлектроПромКомплект" (відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 364 998,00 грн., 3% річних в розмірі 23 028,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 216 864,29 грн. за договором №23-10/41/1 від 23.10.2014 р. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 9 073,36 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги визнає в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні визнають позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 364 998,00 грн. та просять відмовити в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат з підстав, викладених у поясненнях до відзиву на позовну заяву (вх. № 42150 від 08.12.2016 р.), в яких зазначено, що відповідачем не прострочено сплату основного боргу за договором, оскільки позивач отримав лист відповідача від 25.10.2014 р. вих. № 00263 (а.с. 70) і відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 205 ЦК України надав згоду щодо погашення суми основного боргу відповідно до запропонованого відповідачем графіку.

У судовому засіданні 29.11.2016 р. було оголошено перерву до 08.12.2016 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

23.10.2014 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір №23-10/14/1, відповідно до умов п. 1.1. договору якого підрядник зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту під'їзних залізничних колій - 0,3 км та двох стрілочних переводів СП Р65 1/9 та СП Р65 1/11 на об'єкті замовника, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Балаклія, проммайданчик, відповідно до кошторисної документації та здати замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

За умовами п.8.1. договору вартість робіт складає 1 499 998,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п.8.3. договору після завершення робіт замовник зобов'язаний підписати наданий підрядником Акт приймання виконаних робіт на протязі 3-х днів з моменту його отримання або на протязі цього строку письмово надати мотивовану відмову із зазначенням недоліків виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору позивач виконав обумовлені у договорі ремонтні роботи на загальну суму 1 499 998,00 грн. та передав їх відповідачеві, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим печатками Актом №1 приймання виконаних робіт за грудень 2014 року від 02.12.2014 р. (а.с. 11).

Відповідно до п.8.2. договору розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в наступному порядку:

- протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання рахунку на загальну суму авансу - 800 000,00 грн., замовник перераховує підряднику - 500 000,00 грн.;

- до 31.10.2014 року замовник перераховує підряднику - 300 000,00 грн.;

- остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в та КБ-3).

Згідно з п.3.5 договору замовник зобов'язався вчасно, у встановленому договором і законодавством порядку, прийняти та оплатити виконані роботи.

Проте відповідач в порушення умов п. 8.2. договору оплатив виконані позивачем ремонтні роботи на загальну суму 1 135 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 28.10.2014 р. на суму 500 000,00 грн., від 31.10.2014 р. на суму 80 000,00 грн., від 26.12.2014 р. на суму 250 000,00 грн., від 17.01.2015 р. на суму 100 000,00 грн., від 20.02.2015 р. на суму 45 000,00 грн., від 12.03.2015 р. на суму 60 000,00 грн. та від 25.03.2015 р. на суму 100 000,00 грн. (а.с. 13-19).

24.03.2016 року позивач направив відповідачу претензію від 24.03.2016 р. вих. №24-03/01 з вимогою перерахувати на рахунок позивача заборгованість за договором №23-10/14/1 від 23.10.2014 р. в розмірі 364 998,00 грн. (а.с. 30-31).

Листом від 01.06.2016 р. вих. №0027 відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором №23-10/14/1 від 23.10.2014 р. в розмірі 364 998,00 грн. (а.с. 22), однак заборгованість не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стосовно доводів відповідача про те, що відповідачем не прострочено сплату основного боргу, оскільки позивач отримав лист відповідача від 25.10.2014 р. вих. № 00263 (а.с. 70) і відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 205 ЦК України надав згоду щодо погашення суми основного боргу відповідно до запропонованого відповідачем графіку суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4-3 та ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

По-перше, відповідачем не надано доказів отримання позивачем листа відповідача від 25.10.2014 р. вих. № 00263.

По-друге, відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У даному випадку зміни до договору №23-10/14/1 від 23.10.2014 р. належить вчиняти у тій самій формі, у якій даний договір укладався.

Традиційно сторони оформлюють зміни до договору як окрему додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною договору. Зміни до договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, укладеному договорі або чинному законодавстві. Для господарських договорів установлений ст. 188 ГК України порядок внесення змін до договору.

У даному випадку додаткова угода про зміну умов пункту 8.2. договору №23-10/14/1 від 23.10.2014 р. щодо порядку оплати робіт сторонами не укладалась.

Таким чином, порядок оплати виконаних позивачем робіт визначено у п. 8.2. договору №23-10/14/1 від 23.10.2014 р.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про надання позивачем відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 205 ЦК України згоди щодо погашення відповідачем суми основного боргу відповідно до запропонованого відповідачем у листі відповідача від 25.10.2014 р. вих. № 00263 (а.с. 70) графіку.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором №23-10/14/1 від 23.10.2014 р. в розмірі 364 998,00 грн. (1 499 998,00 грн. - 1 135 000,00 грн. = 364 998,00 грн.), яка залишається непогашеною.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, приписи закону і те, що суму заборгованості відповідачем не сплачено і не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №23-10/14/1 від 23.10.2014 р. в розмірі 364 998,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 23 028,31 грн. за період з 13.12.2014 р. по 31.10.2016 р. та інфляційних втрат в розмірі 216 864,29 грн. за період з 13.12.2014 р. по 30.09.2016 р., суд дійшов таких висновків.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

За результатами проведеного судом перерахунку, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 22 154,68 грн. 3% річних за період з 17.12.2014 р. по 31.10.2016 р. та в розмірі 198 938,91 грн. інфляційних втрат за період з 17.12.2014 р. по 30.09.2016 р. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 873,63 грн. та інфляційних втрат в розмірі 17 925,38 грн. слід відмовити.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 364 998,00 грн., 3% річних в розмірі 22 154,68 грн. за період з 17.12.2014 р. по 31.10.2016 р. та інфляційних втрат в розмірі 198 938,91 грн. за період з 17.12.2014 р. по 30.09.2016 р. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 627, 628, 629, 654, 875, 879, 882 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4-3, 12, 32-34, 43, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЕлектроПромКомплект" (62495, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32583464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Інсайт" (61093, м. Харків, вул. Рилєєва, 60, код ЄДРПОУ 38494270) основний борг в розмірі 364 998,00 грн., 3% річних в розмірі 22 154,68 грн., інфляційні втрати в розмірі 198 938,91 грн. та судовий збір в розмірі 8 791,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 12.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_4