Постанова

від 12.12.2016 по справі 4/1155-40/122

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 4/1155-40/122

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

Розглянув апеляційні скарги: 1) Публічного акціонерного товариства В«Нафтопереробний комплекс - ГаличинаВ» від 24.10.2016 №32/16-248; 2) Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.10.2016 №4/1155-40/122

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.10.2016 про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 4/1155-40/122

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД», м. Київ

до відповідача-1 Відкритого акціонерного товариства В«Нафтопереробний комплекс - ГаличинаВ» , м. Дрогобич

до відповідача-2 Дочірнього виробничо-комерційного підприємства В«Торговий дім -ГаличинаВ» , м. Дрогобич

про примусове виконання зобов'язань по договору

та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства В«Нафтопереробний комплекс В«ГаличинаВ» , м. Дрогобич

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД», м. Київ

про стягнення заборгованості на суму 164595,53 грн.,

представники сторін:

- від позивача - ОСОБА_4,

- від відповідача-1 - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

- від відповідача-2 - не з'явились,

- від органу ДВС - ОСОБА_3

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам роз'яснено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 у даній справі апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у складі колегії суддів: Орищин Г.В. - головуючий суддя, судді Галушко Н.А., Данко Л.С.

У зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Данко Л.С. розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 №693 на підставі ст.2-1 ГПК України, п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.2.7.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському апеляційному господарському суді, призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі №4/1155-40/122, якою визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Марко Р.І.

Заяв про відвід складу суду не поступало.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2016 у справі №4/1155-40/122 (суддя Манюк П.Т.) визнано неправомірними: 1) бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України); 2) дії головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України ОСОБА_7 стосовно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.10.2015. Постанову від 16.10.2015 про закінчення виконавчого провадження №3197107 - скасовано та зобов'язано головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України ОСОБА_7 або іншого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України винести постанову про відновлення виконавчого провадження №3197107.

Виносячи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що: 1) рішення Господарського суду Львівської області від 22-27.05.2002 у даній справі фактично не є виконаним, а отже, захист порушеного права позивача (стягувача) не відбувся, що суперечить нормам Конституції України та правовій позиції Європейського суду з прав людини; 2) ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України не звертався до господарського суду із клопотанням чи заявою про направлення йому наказу-дублікату №4/1155-40/122 від 09.07.2002 у зв'язку із винесеною постановою про відновлення виконавчого провадження від 21.05.2014; 3) начальник ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України неправомірно не надав позивачу (стягувачу) відповідь на його скаргу від 11.11.2015 на дії державного виконавця та на його заяву від 11.01.2016.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство (надалі - ПАТ) В«Нафтопереробний комплекс - ГаличинаВ» та ВПВР департаменту ДВС Мін'юсту України оскаржили її в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга ПАТ В«Нафтопереробний комплекс - ГаличинаВ» ґрунтується на тому, що: 1) скарга ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» на дії та бездіяльність органу ДВС не була направлена відповідачу-1 та на момент розгляду справи відповідач-1 її не отримав; 2) ухвалою місцевого господарського суду від 09.09.2016 у даній справі безпідставно та з грубими порушеннями норм чинного законодавства було відновлено строк на подання скарги ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» на дії та бездіяльність органу ДВС. Причини пропуску цього строку носять, на думку скаржника, виключно суб'єктивний характер; 3) на думку скаржника, судом першої інстанції було безпідставно відхилено його клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавило його можливості використати способи захисту своїх прав, передбачені ст.22 ГПК України.

Вимоги, викладені в апеляційній скарзі ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України ґрунтуються на тому, що: 1) постанова про закінчення виконавчого провадження №3197107 від 16.10.2015 винесена відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: на підставі п.13 ч.1 ст. 49, ст.ст. 51, 79 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із непред'явленням місцевим господарським судом до органу ДВС більш, ніж протягом 3 місяців виконавчого документа у даній справі; 2) вважає, що органом ДВС не було порушено порядку направлення стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки стягувач не повідомляв йому про зміну своєї адреси для листування, а направлення здійснювалося за адресою, яка міститься у виконавчому документі; 3) скарга на дії органу ДВС в частині зобов'язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження є безпідставною.

ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» подало до суду відзиви на обидві апеляційні скарги, в яких просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Позивач, серед іншого, звернув увагу на наступне: 1) твердження відповідача-1 про ненаправлення йому примірника скарги на дії органу ДВС необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи; 2) вважає, що при відновленні строку на подання скарги на дії ДВС суд першої інстанції дослідив всі обставини та вірно застосував норми процесуального права; 3) відповідач-1 не заперечує той факт, що рішення суду від 22-27.05.2002 ним фактично не виконане; 4) відповідно до відомостей, що містяться в ЄДРЮОФОПГФ, адресою позивача є: 04210, м. Київ, вул. Тимошенка, 18, а постанова про закінчення виконавчого провадження направлялась на: 01601, м. Київ, вул. Горького, 5. При цьому, в матеріалах виконавчого провадження міститься лист Державного комітету статистики України, де зазначено вірну адресу позивача.

З матеріалів справи та апеляційних скарг вбачається наступне:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22-27.05.2002 у даній справі (а.с. 2-3, том 1 ) було частково задоволено первісний позов ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД», зокрема, зобов'язано ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» в 10-ти денний термін з дня винесення рішення поставити ДВКП «Торговий дім «Галичина» на користь позивача 1758,319 тон бензину А-80, 0,368 тон дизпалива та 5,998 тон мазуту паливного, повністю відмовлено у задоволенні зустрічного позову ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» до відповідача ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» про стягнення заборгованості на суму 164595,53 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02-09.07.2002 у даній справі (а.с. 4-5, том 1 ) змінено пункт 5 рішення місцевого господарського суду: залишено без розгляду по суті зустрічну позовну заяву, в решті - рішення залишено без змін.

На виконання рішення у даній справі Господарським судом Львівської області було видано наказ від 09.07.2002 (а.с. 6, том 1 ) про зобов'язання ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» в 10-ти денний термін з дня винесення рішення поставити через ДВКП «Торговий дім «Галичина» на користь ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» 1758,319 тон бензину А-80, 0,368 тон дизпалива та 5,998 тон мазуту паливного.

За вказаним виконавчим документом державним виконавцем Дрогобицького МУЮ було відкрито виконавче провадження (а.с. 71, том 1 ), яке в подальшому передано на виконання до ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України (а.с.154, том 1 ).

27.12.2013 органом ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу-дублікату у даній справі. Згідно супровідного листа від 30.12.2013 №13-0-34-1820/5-12 (а.с. 92, 93, том 3 ) орган ДВС направив Господарському суду Львівської області вказану постанову та виконавчі документи на 2 аркушах (а.с. 94, 95, том 3 ). З відмітки канцелярії вбачається, що вказаний лист надійшов до суду 09.01.2014.

Постановою в.о. начальника ВПВР ДВС України від 21.05.2014 було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №3197107 від 27.12.2013р. (а.с. 95, том 4 ).

21.05.2014 постановою старшого державного виконавця Кеди М.В. виконавче провадження №3197107 було відновлено. Згідно супровідного листа від 21.05.2014 №13-0-34-1820/5-694/4 (а.с. 74, 75, том 4 ) постанову про відновлення виконавчого провадження було надіслано Господарському суду Львівської області та повідомлено, що відповідно до ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання. З відмітки канцелярії вбачається, що вказаний лист надійшов до суду 27.05.2014.

У зв'язку з відсутністю в матеріалах виконавчого провадження виконавчого документу, 16.10.2015 головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України ОСОБА_7 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу-дублікату у справі №4/1155-40/122. Вказана постанова надійшла до Господарського суду Львівської області 26.10.2015 (а.с. 119, 120, том 6 ).

06.02.2016 ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» подало до Господарського суду Львівської області скаргу на дії та бездіяльність органу ДВС, проте, у зв'язку з пропуском строку на оскарження та відсутністю клопотання про поновлення такого строку, ухвалою від 15.02.2016 суд повернув цю скаргу.

07.09.2016 ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» вдруге подало до Господарського суду Львівської області скаргу на дії та бездіяльність органу ДВС із клопотанням про поновлення строку на її подання (а.с. 68-78, том 7 ).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.09.2016 у даній справі (а.с. 62-64, том 7 ) клопотання позивача про відновлення строку на подання скарги на дії та бездіяльність органу ДВС було задоволено, а скаргу - прийнято до розгляду.

Оскаржуваною ухвалою від 17.10.2016 (а.с. 150-159, том 7 ) місцевий господарський суд повністю задоволив вимоги вказаної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційних скарг та, відповідно, часткового скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що відразу після винесення постанови державного виконавця від 21.05.2014 про відновлення виконавчого провадження, вказана постанова, а також постанова в.о. начальника ВПВР ДВС України від 21.05.2014 були оскаржені ВАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" до Господарського суду Львівської області (а.с. 84-87, том 4 ).

Розгляд скарги в Господарському суді Львівської області тривав з 02.06.2014 по 30.07.2014, за наслідками якого вказані постанови органу ДВС були скасовані (а.с. 183-187, том 4 ). За наслідками апеляційного провадження, яке тривало з 31.10.2014 по 21.01.2015 (а.с. 227, том 4; томи 1-2 матеріалів оскарження ухвали ), ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.07.2014 було скасовано та відмовлено в задоволенні скарги ВАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" на дії органу ДВС.

30.01.2015 відповідач-1 подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 (а.с. 25-27, том 2 матеріалів оскарження ухвали ). При цьому, всі матеріали справи на момент прийняття постанови та надходження касаційної скарги перебували у Львівському апеляційному господарському суді та не повертались до суду першої інстанції (а.с. 45, том 5 ).

08.05.2015 Вищий господарський суд України залишив без змін постанову апеляційної інстанції та супровідним листом направив матеріали справи до Господарського суду Львівської області, які були отримані ним 23.04.2015 (а.с. 42-46, 47, том 2 матеріалів оскарження ухвали ).

Після отримання матеріалів справи, 15.05.2015 Господарський суд Львівської області поновив провадження по розгляду заяви ОСОБА_8 «Універсал Юрсервіс» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 10.04.2014 у даній справі, а ухвалою від 03.06.2015 - припинив провадження за вказаною заявою.

У зв'язку із апеляційним та касаційним оскарженням ухвали місцевого господарського суду від 03.06.2015, матеріали справи №4/1155-40/122 у період з 23.06.2015 по 27.08.2015 перебували у Львівському апеляційному господарському суді (а.с. 139, 278, том 5 ), а у період з 02.09.2015 по 12.11.2015 - у Вищому господарському суді України (а.с. 42, 88, том 5 ). При цьому, з суду касаційної інстанції справа надійшла до Господарського суду Львівської області 24.11.2015 .

26.10.2015, під час перебування справи у Вищому господарському суді України, до Господарського суду Львівської області надійшла оскаржувана постанова органу ДВС від 16.10.2015 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу-дублікату у справі №4/1155-40/122.

Чинний на час існування спірних відносин Закон України «Про виконавче провадження» передбачав, що підставою для закінчення виконавчого провадження є непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону, тобто протягом трьох місяців з дня надходження відповідної постанови.

З аналізу вищевикладених обставин вбачається, що до того, як державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, місцевий господарський суд не мав можливості з об'єктивних причин пред'явити виконавчий документ до виконання у трьохмісячний строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження», така можливість з'явилась в суду після спливу більш, ніж 11-ти місяців.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність порушень норм Закону України «Про виконавче провадження» в бездіяльності органу державної виконавчої служби, а саме, з матеріалів справи не вбачається, що державний виконавець з моменту надіслання постанови про відновлення виконавчого провадження до моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто протягом більш, ніж 16-ти місяців, вживав будь-які заходи, спрямовані на отримання виконавчого документа від органу, який його видав, чи спрямовані на з'ясування причин неподання виконавчого документа у встановлений строк.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. Аналогічна правова позиція викладена і в рішенні Європейського суду, прийнятому у справі «Сорінг проти Сполученого королівства», де зазначалося, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд).

У справі «Півень проти України», Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції.

Беручи до уваги наступне: 1) закріплений в Конституції України та в ГПК України принцип обов'язковості виконання судового рішення; 2) те, що невжиття державними органами необхідних заходів для виконання рішення не може позбавляти особу права на справедливий суд та права отримати виконання судового рішення; 3) фактичні обставини у даній справі підтверджують, що внаслідок винесення органом ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.10.2015 стягувач позбавляється вищезгаданих прав, колегія суддів дійшла висновку про законність скасування місцевим господарським судом постанови органу ДВС від 16.10.2015 про закінчення виконавчого провадження №3197107 та про визнання неправомірними дій державного виконавця органу ДВС у цій частині.

Переглянувши оскаржувану ухвалу в частині зобов'язання державного виконавця винести постанову про відновлення виконавчого провадження №3197107, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Таким чином, вимога заявника у цій частині не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що відповідний обов'язок на державного виконавця покладений Законом України «Про виконавче провадження».

Щодо визнання неправомірною бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, то матеріалами справи дійсно підтверджується та обставина, що ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» зверталося до заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із скаргою від 11.11.2015 на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (а.с. 132-135, том 7 ) та заявою від 11.01.2016 про повторний розгляд скарги (а.с. 137-139. том 7 ). Докази отримання органом ДВС скарги та заяви наявні в матеріалах справи (а.с. 136, 140, том 7 ).

Відповідно до положень ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на момент подання стягувачем скарги), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до положень ч.8 ст. 82 цього Закону, скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

В матеріалах справи відсутні докази того, що начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції розглянув подані стягувачем скаргу від 11.11.2015 та заяву від 11.01.2016 та виніс за результатами їх розгляду відповідні постанови.

Таким чином, в частині визнання неправомірною бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою.

Стосовно поновлення місцевим господарським судом строку на звернення ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» зі скаргою на дії органу ДВС, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як стверджує ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД», про постанову органу ДВС від 16.10.2015 про закінчення виконавчого провадження №3197107 товариство дізналося 03.11.2015 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, оскільки орган ДВС відправляв кореспонденцію за неналежною адресою.

На підтвердження цих обставин стягувач послався на наступні докази: 1) супровідний лист органу ДВС від 16.10.2015, який був надісланий стягувачу на адресу: м. Київ, вул. Горького, 5 (а.с. 108, том 7 ); 2) лист Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 29.11.2007 № 12/1-7/32112, який міститься в матеріалах виконавчого провадження і в якому зазначено адресу стягувача: м. Київ, вул. Тимошенка, 18 (а.с. 119, том 7 ). Дата ознайомлення з виконавчим провадженням, зазначена стягувачем, не заперечується ні боржником, ні органом ДВС.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням, що 10-ти денний строк на оскарження постанови органу ДВС слід вважати таким, що почав перебіг з 03.11.2015.

В межах цього строку стягувачем було вчинено наступні дії: 1) подано адвокатський запит до Господарського суду Львівської області з проханням пояснити причини непред'явлення судом виконавчого документа до виконання (а.с. 124-126, том 7 ); 2) подано скаргу на дії державного виконавця до начальнику відділу, якому безпосередньо він підпорядкований (а.с. 132-136, том 7 ); 3) подано позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання неправомірними про скасування постанови державного виконавця (а.с. 141-144, том 7 ).

Крім того, 06.02.2016 стягувач звернувся зі скаргою на дії органу ДВС до Господарського суду Львівської області, у якій просив скасувати постанову органу ДВС від 16.10.2015. Проте, у зв'язку з пропуском строку на оскарження та відсутністю клопотання про поновлення такого строку, ухвалою від 15.02.2016 суд повернув стягувачу його скаргу.

За результатами вжитих заходів: 1) ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» отримало відповідь від Господарського суду Львівської області про те, що у зв'язку із тривалим перебуванням справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у суду не було можливості пред'явити виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк. Разом з тим, протягом періоду оскарження судових рішень у даній справі та повернення матеріалів справи до Господарського суду Львівської області, орган ДВС не звертався до суду з приводу повернення дубліката наказу (а.с. 127-131, том 7 ); 2) як було зазначено вище, начальником органу ДВС не було розглянуто ні скаргу від 11.11.2015, ні заяву від 11.01.2016; 3) ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2016 (а.с. 83-85, том 7 ) було закрито провадження в адміністративній справі №826/25251/15 у зв'язку з тим, що вона не підлягає до розгляду в порядку адміністративного судочинства. Стягувач зазначив, що вказану ухвалу він отримав 30.08.2016, що вбачається із дати відмітки, що міститься на копії ухвали.

Скаргу, яка є предметом даного розгляду, стягувач подав 01.09.2016 (а.с. 90, том 7 ).

Таким чином, матеріали даної справи не дають підстав вважати, що причини пропуску ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» строку на оскарження дій органу ДВС пов'язані із недобросовісністю чи бездіяльністю стягувача. Колегія суддів наголошує також на тому, що до цього часу органом ДВС не була розглянута скарга стягувача від 11.11.2015 та заява від 11.01.2016, а також на тому, що боржником ще з 2002 року не виконане рішення у даній справі. Зважаючи на вищевказані обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд поновив строк на звернення ОСОБА_8 «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» зі скаргою на дії органу ДВС із врахуванням обставин справи та норм процесуального законодавства.

Інші доводи скаржників (зокрема, про ненаправлення позивачем скарги на дії та бездіяльність органу ДВС на адресу відповідача-1; позбавлення судом першої інстанції відповідача-1 можливості використати способи захисту своїх прав, передбачені ст. 22 ГПК України) колегія суддів вважає необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права в частині визнання неправомірними бездіяльності начальника органу ДВС та дій державного виконавця органу ДВС з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.10.2015, а також про скасування цієї постанови. В частині зобов'язання державного виконавця органу ДВС винести постанову про відновлення виконавчого провадження №3197107 оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно. Зважаючи на те, що на підставі ухвали суду від 04.11.2016 ВПВР Департаменту ДВС Мін'юсту України було відстрочено сплату судового збору до винесення постанови у даній справі, судовий збір у відповідній частині підлягає стягненню з цієї особи в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства В«Нафтопереробний комплекс - ГаличинаВ» та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволити частково.

Скасувати п.4 ухвали Господарського суду Львівської області від 17.10.2016 у справі №4/1155-40/122.

В решті ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.10.2016 у справі №4/1155-40/122 залишити без змін.

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького,13, ідентифікаційний код 34942940) в дохід Державного бюджету України (ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, ідентифікаційний код отримувача 38007620, рахунок 31216206782006) 1033,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, 18, ідентифікаційний код 24088778) в дохід Державного бюджету України (ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, ідентифікаційний код отримувача 38007620, рахунок 31216206782006) 344,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Фірма «ОСОБА_3 ЛТД» (04210, м. Київ, вул. Тимошенка, 18, ідентифікаційний код 24088778) на користь Публічного акціонерного товариства В«Нафтопереробний комплекс - ГаличинаВ» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82, ідентифікаційний код 00152388) 344,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати відповідні накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Р.І. Марко