Ухвала

від 07.12.2016 по справі 826/1836/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/1836/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.09.2015 №0005522205, №0005532205, №00055422205,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.09.2015 №0005522205, №0005532205, №00055422205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014; за наслідками перевірки складено акт від 04.09.2015 №4357/26-58-22-05/34242657.

Актом перевірки встановлені порушення позивачем зокрема:

- підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, пункту 140.3 статті 140 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 960678,00 грн, в тому числі за 2013 рік - 86595,00 грн; 2014 рік - 874083,00 грн;

- пункту 198.3, 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 399978,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань контролюючий орган, серед іншого, посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «ІМД» та ТОВ «Маркетторг». Так, щодо ТОВ «ІМД» посадовими особами зазначено, що згідно інформації з бази даних ІАС «Податковий блок», ЦБД ДПС України, даних Єдиного реєстру податкових накладних, зазначене товариство відсутнє за місцезнаходженням; товар (пл. вівс. Супергеркулес, пластівці різні в асортименті, суміші в асортименті різні, борошно в/г та суміші борошна в асортименті, олія рафінована Кухар Рішельє в асортименті, майонез різних процентів Кухар Рішельє в асортименті, гірчиця та кетчупи в асортименті), що придбаний у ТОВ «ТД «Королівський смак» за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року не реалізований покупцями по ланцюгу постачання. Стосовно ТОВ «Маркетторг» посадовими особами відповідача зазначено, що зазначене товариство відсутнє за місцезнаходженням; у головного контрагента - постачальника - ТОВ «Грант Тайм», анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, керівник заперечує свою причетність до господарсько - фінансової діяльності товариства. Враховуючи наведене, в акті зроблено висновок про відсутність поставок товарів на адресу ТОВ «Маркертторг» та ТОВ «ІМД», відповідно отримані від останніх кошти з урахуванням податку на додану вартість є безповоротною фінансовою допомогою.

Крім цього, в обґрунтування заниження податкових зобов'язань відповідач посилається на безпідставне віднесення позивачем до складу витрат вартість списаних товарів згідно актів списання товарів.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 25.09.2015 року:

- №0005522205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 499972,50 грн;

- №0005532205 про зменшення розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 109662,00 грн по декларації за грудень 2014 року;

- №0005542205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1200847,50 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України, проте рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 04.12.2015 №18550/10/26.15.10.05-35 та ДФС від 22.01.2016 №1151 скарги залишені без задоволення, податкові повідомлення - рішення - без змін.

У зв'язку із наведеним позивач звернувся до суду про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.09.2015 №0005522205, №0005532205, №00055422205.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеними вище контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи між позивачем (постачальник) та ТОВ «Маркетторг» (покупець) укладений договір від 13 березня 2013 року №330, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити) товар згідно з заявками покупця в асортименті та по цінах, вказаних у додатку 1 до договору. Заявки оформлюються в письмовому вигляді та вважаються належним чином переданими постачальнику, якщо вони відправлені поштою, кур'єрською службою, факсом, електронною поштою на вибір покупця. Партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній. Товар передається постачальником покупцеві на умовах Інкотермс 2000 DDP, Київська область, смт Боярка, вул. 40-річчя Жовтня, 36, корпус 6.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні, згідно яких позивач поставив олію «Чугуїв - продукт», «Королівський смак», майонез 67% «Кулінарний»; рахунки на оплату; товарно - транспортні накладні, згідно яких поставка товарів здійснювалася постачальником автомобільним транспортом ТАТА (державний номерний знак НОМЕР_1), ФОТОН (державний номерний знак НОМЕР_2), Газель (державний номерний знак НОМЕР_3), ФОТОН (державний номерний знак НОМЕР_4), ФОТОН (державний номерний знак НОМЕР_5), звіт по проводкам, згідно яких товар був реалізований Пузатій хаті, Маркетторг.

Оплата за отриманий товар підтверджується виписками по рахунку у банку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач постачав товари на користь мережі швидкого харчування «Пузата Хата»; поставка товарів здійснювалася через посередника, а саме ТОВ «Маркетторг», яке оптом закупало продукцію позивача і постачало її до мережі ресторанів ТОВ «ПХ ГРУП», основним видом діяльності якого є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Також, між позивачем (постачальник) та ТОВ «ІДМ» (покупець) укладений договір поставки від 03 листопада 2014 року №К1109, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар. Товар за даним договором може передаватися як однією так і декількома окремими партіями; партією товару є товар, зазначений в одній податковій накладній. Усі поставки товару по накладним вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) в самій накладній. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах CPT Інкотермс 2000: Києво - Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 10. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару встановлюється у видаткових накладних. В разі, якщо представник покупця прийняв товар та підписав видаткову накладну, вважається, що сторони попередньо узгодили найменування, асортимент, кількість та ціну товару.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткові накладні, згідно яких позивач поставив олію рафіновану «Кухар Рішельє», пл. зародка пшениці суміш, пл. вівс. Супергеркулес карт, інші пластівці та суміші, гірчицю «Русская» «Твіст» Чугуїв - продукт, гірчицю «Європецська лагідна» Королівський смак, гірчицю «Королівська міцна» Королівський смак, гірчицю пікантну з хроном Королівський смак, кетчуп д/п до шашлику Королівський смак, кетчуп лагідний Королівський смак, майонези «Весняний», «Королівський», «Кухар Рішельє», мюслі, борошно; рахунки на оплату; товарно - транспортні накладні, згідно яких поставка товарів здійснювалася постачальником автомобільним транспортом ФОТОН (державний номерний знак НОМЕР_5),

Оплата за отриманий товар підтверджується виписками по рахунку у банку.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 були укладені договори найму транспортних засобів від 06 червня 2012 року (зареєстрований нотаріусом в реєстрі за №3439 та за 3437), згідно яких позивач отримав у тимчасове користування автомобілі ТАТА (державний номерний знак НОМЕР_1), ГАЗ (державний номерний знак НОМЕР_3), ФОТОН (державний номерний знак НОМЕР_2), ФОТОН (державний номерний знак НОМЕР_4), ФОТОН (державний номерний знак НОМЕР_5), які є вантажними фургонами, а ФОТОН (державний номерний знак НОМЕР_4) вантажним фургоном ізотермічним.

Як вбачається з товарно - транспортних накладних, вказані автомобілі були використані позивачем для постачання товарів контрагентам - ТОВ «Маркетторг» та ТОВ «ІДМ».

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

Крім цього, згідно матеріалів справи, позивач є дистриб'ютором олії, майонезу та інших груп товарів торгової марки «Кухар Рішельє», (дистриб'юторський договір від 06 травня 2013 року №06051301, що укладений з ТОВ «Гідросент», додаток до нього від 06.05.2013); олії, майонезу та інших груп товарів торгової марки «Королівський смак», «Королівський смак плюс» та «Чугуєв продукт» (дистриб'юторський договір від 02 січня 2013 року №02011340, що укладений з ПП «Віктор і К», додатки до нього від 02.01.2013 №2, від 30.03.2015 №2), інших товарів (дистриб'юторський договір від 28.04.2011 №473/2н), хлоп'я, зокрема «Пластивців вівсяних Супер геркулес», суміші різних, крупи, гороху, круп та муки (дистриб'юторський договір від 02 червня 2014 року №02/06/2014-9ДСТ, додаток до нього від 01 грудня 2014 року №1, №2).

Наявність у позивача складських приміщень за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28А, з яких контрагентам постачався товар, підтверджується договорами зберігання від 01 лютого 2012 року, від 01 квітня 2013 року №13-26-64-ВМ, договорами надання робочого місця від 01 лютого 2013 року, від 01 квітня 2013 №13-26-65-ВМ, актами обстеження.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Пунктом 135.1 та пунктом 135.2 статті 135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу про те, що отримані від ТОВ «ІМД» та ТОВ «Маркетторг» кошти з урахуванням податку на додану вартість є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Крім цього, в акті перевірки встановлено заниження податку на прибуток та податку додану вартість в результаті безпідставного віднесення позивачем до складу витрат вартість списаних товарів згідно актів списання товарів.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, у 2013 році позивачем задекларовано у складі доходів вартість цінностей, що виявилися у надлишку при пересортиці, у загальному розмірі 240523,81 грн, а також задекларовано у складі витрат вартість цінностей, що виявилися у нестачі пересортиці, у загальному розмірі 219834,89 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що таке завищення витрат та доходів не призвели до фактичної недоплати податку на прибуток та донарахувань сум податкових зобов'язань.

Також, у 2014 році позивачем задекларовано у складі доходів вартість цінностей, що виявилися у надлишку при пересортиці, у загальному розмірі 2122248,49 грн., а також задекларовано у складі витрат вартість цінностей, що виявилися у нестачі при пересортиці, у загальному розмірі 2069911,21 грн.

Згідно пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач неправомірно визначив завищення позивачем витрат без встановлення завищення доходів, у зв'язку з чим позивачу протиправно збільшено зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та, як наслідок, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 12.12.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.