Рішення

від 05.08.2010 по справі 2-1210/2010

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тростянецький районний суд Сумської області

м. Тростянець, вул. Миру, 9, 42600, (05458) 5-11-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2010 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Линник О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої соціальної допомоги

ВСТАНОВИВ:

04.08.2010р. до суду звернувся позивач, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус дитини війни і, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказане підвищення до пенсії позивач отримує із січня 2008 року у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, всупереч вимогам ЗУ „Про соціальний захист дітей війниВ» . Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р. були визнані неконституційними норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» відповідно, якими було зупинено підвищення до пенсії «дітям війни». Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Постановою Тростянецького районного суду від 19.11.08 р., яка набрала законної сили, відповідача було зобов'язано нарахувати і сплатити позивачеві допомогу до пенсії, як дитині війни з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., із 22.05.2008 р. по день винесення постанови суду. Згідно наведеного позивачем розрахунку відповідач повинен був сплатити позивачці за період із листопада 2008 р. по серпень 2010 р. - 2777,10 грн. Вказану суму, а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу, позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, подав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав письмову заяву, у якій просив розглянути справу у відсутності відповідача. Позовні вимоги не визнав, подав письмове заперечення проти позову, де зазначив, що дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війниВ» , який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки за рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється, тому для стягнення сум з коштів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави. У процесі формування бюджету Пенсійного фонду України було закладено фіксований розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни у 2007 р. у розмірі 20,92 грн., у 2008 р. - у розмірі 48,05 грн. Отже, кошти на виплату у повному розмірі підвищення до пенсії 30% мінімальної пенсії за віком не закладені до видаткової частини Держбюджету у 2007-2010 р.р. Крім того, відсутній механізм врахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватись дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Відповідач вважає, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлено відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень до пенсії, тому виконання задекларованих норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» для відповідача є неможливим.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм обставини.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера (а.с.6).

Відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війниВ» , дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.7 ЗУ В«Про соціальний захист дітей війниВ» , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно ч.ч.2,3 ст.22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У 2009 році прийнятим Законом України «Про Держаний бюджет на 2009 рік» не встановлювались обмеження щодо підвищення пенсії дітям війни.

Відповідно до Закону України В«Про Державний бюджет України на 2010 рікВ» у 2010 році виплати дітям війни нормами цього закону також не обмежувались.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст.6 ЗУ В«Про соціальний захист дітей війниВ» та ст.22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачеві не виплачувалась.

Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Ст.8 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй. Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.

Згідно ч.2 ст.3 ЗУ В«Про соціальний захист дітей війниВ» державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п.31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану (ст.64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до ЗУ В«Про соціальний захист дітей війниВ» із огляду на наступне.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, передбаченому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає також безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, і те, що такий розмір не може бути визначений згідно ст.28 ЗУ В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» . З огляду на принцип законності, закріплений ст.8 ЦПК України, відповідно до ч.8 якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Таким чином, мінімальний розмір пенсії необхідно визначати відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму щорічно встановлюється ЗУ В«Про Державний бюджет УкраїниВ» на відповідний рік.

Отже, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до Постанови Тростянецького районного суду від 19.11.2008 р., яка набрала законної сили, було прийняте рішення зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі нарахувати на користь позивача доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» із 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 р. по день постановлення рішення суду (а.с.12-13).

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» та провести відповідні виплати за період з 20.11.2008 р. по 12.08.2010 р.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» позивачу у 2008 році підлягають виплаті кошти у розмірі 298,80 грн. (в тому числі з листопада по грудень - 498х30%=149,40 грн. щомісяця)

Згідно ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» позивачу у 2009 році підлягають виплаті кошти у розмірі 493,20 грн.(в тому числі за жовтень 498х30%=149,40 грн. щомісячно, листопад і грудень 573х30%=171,90 грн. щомісячно).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» позивачу у 2010 році підлягають виплаті кошти у розмірі 1686,30 грн. (в тому числі із січня по березень 695х30%=208,50 грн. щомісячно, з квітня по червень 706х30%=211,80 грн., з липня по серпень 709х30%=212,70 грн.)

З урахуванням того, що позивач із листопада 2008 року щомісячно отримує добавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність (а.с.7), суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести нарахування позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , з урахуванням фактично виплачених коштів.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної допомоги до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення В«Про Пенсійний фонд УкраїниВ» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

Судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суд вважає, відповідно до ст.88 ЦПК України за необхідне покласти на відповідача, та стягнути 37 грн. в доход держави та 50 грн. правової допомоги на користь позивача. Витрати позивача на оплату судового збору відшкодуванню не підлягають, так як відповідно до Декрету КМУ В«Про державне митоВ» п. 34 ст.4 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи, організації звільнені від сплати держаного мита, а порядок компенсації за рахунок держави судового збору Кабінетом Міністрів України не встановлений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої соціальної допомоги задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії з 20.11.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 12.08.2010 року з урахуванням фактично виплачених коштів.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_2 50 грн. повернення судових витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області на користь держави 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя