Ухвала

від 12.12.2016 по справі 814/1510/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1510/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОС 2011" до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС 2011" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі ДФС) про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення № 0000061400 від 21 червня 2016 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року позовні вимоги було задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем з 16 травня 2016 року по 03 червня 2016 року на підставі наказу від 27 квітня 2016 року №74 було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 24/14/03763980 від 10 червня 2016 року «Про результати проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ «КОЛОС 2011» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 по 30 квітня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2016 року.

Перевіркою повноти нарахування суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, по декларації зі спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року встановлено його заниження у загальній сумі 193289 грн. в тому числі: заниження на загальну суму 210 164 грн. в т. ч. по періодах: січень 2013 року у сумі 16 291 грн., березень 2013 року у сумі 12 138 грн., квітень 2013 року у сумі 42 518 грн., травень 2013 року у сумі 19 921 грн., червень 2013 року у сумі 24 053 грн., липень 2013 року у сумі 31 402 грн., серпень 2013 року 17 114 грн., вересень 2013 року у сумі 9 968 грн., жовтень 2013 року у сумі 12 грн., грудень 2013 року у сумі 368 грн., січень 2014 року у сумі 10 грн., лютий 2014 року у сумі 31 410 грн., березень 2014 року у сумі 25 грн., липень 2014 року у сумі 29 грн., серпень 2014 року у сумі 4 550 грн., вересень 2014 року у сумі 240 грн., вересень 2015 року у сумі 115 грн..

21 червня 2016 року на підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 184 813,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 50 422,00 грн. за порушення п. 44.1 ст. 44 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.2, 209.3 Податкового Кодексу України.

Винесення вказаного повідомлення-рішення і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідних податкових періодів за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних контрагентами. Суд врахував, що позивачем надано документи, підтверджуючі пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «АГРО ЗАПОРІЖЖЯ» 17 лютого 2014 року був укладений договір поставки №17/02-02, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити Товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно до умов даного договору на підставі специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. Також, 16 вересня 2013 року між ТОВ та ПП «АГРОТЕХ-ДНІПРО» був укладений договір. 01 липня 2013 року між ТОВ та ТОВ «ПЕРША ПРОТЕЇНОВА КОМПАНІЯ» був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №301072013, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця шрот соняшниковий, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату. Крім того, 05 вересня 2012 року між ТОВ та ТОВ «УКРАГРОЛІДЕР» був укладений договір поставки № 050912, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату. Також, 25 квітня 2013 року між ТОВ та ТОВ «БЕРТА-ГРЕЙН» був укладений договір поставки № 25/04-3.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджують оформлені видаткові накладні № 95 від 21 лютого 2014 року, № 432 від 24 травня 2014 року, № АД-0000158 від 23 вересня 2013 року, № 2 від 02 липня 2013 року, № 109 від 09 вересня 2013 року, № 28 від 26 квітня 2013 року, № 29 від 26 квітня 2013 року, № 32 від 26 квітня 2013 року, № РН-0000010 від 11 січня 2013 року, № РН-0000105 від 18 березня 2013 року, № РН-0000151 від 11 квітня 2013 року, № РН-0000178 від 07 травня 2013 року, № РН - 0000211 від 04 червня 2013 року, № РН-58 від 26 лютого 2014 року та рахунки-фактури № СФ-0000010 від 11 січня 2013 року, № СФ-0000151 віл 11 квітня 2013 року, № СФ-0000178 від 07 травня 2013 року, № СФ-0000211 від 04 червня 2013 року, № СФ-0000058 від 26 лютого 2014 року.

Також, на вимогу ТОВ та з метою формування останнім податкового кредиту контрагентами позивача були виписані податкові накладні, зокрема, № 63 від 21 лютого 2014 року, № 83 від 24 травня 2015 року, № 159 від 20 вересня 2013 року, № 2 від 02 липня 2013 року, № 31 від 22 липня 2013 року, № 27 від 22 серпня 2013 року, № 17 від 09 вересня 2013 року та № 30 від 17 вересня 2013 року, № 10 від 11 січня 2013 року, № 20 від 18 березня 2013 року, № 19 від 11 квітня 2013 року, № 3 від 07 травня 2013 року, № 6 від 04 червня 2013 року, № 24 від 26 лютого 2014 року та № 14, 15,32 від 26 квітня 2013 року.

Проведення оплати за поставлені товари підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ (т.1 а.с.114-117, 160-168, 202-220, т.2 а.с.19-21).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності та оскільки договори позивача з контрагентами судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що весь товар (крім підшипників), використовувався безпосередньо ТОВ в якості кормів для власних господарських потреб, а саме для годування великої рогатої худоби. Водночас підшипники придбавались для поточного ремонту трактору.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ТОВ про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №0000061400 від 21 червня 2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук