Ухвала

від 14.12.2016 по справі 344/16530/16-к

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16530/16-к

Провадження № 1-кс/344/4888/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Івано-Франківського відділу поліції ГУ НП України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12013060240000027 від 19.02.2013р.,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в якому з метою забезпечення відшкодування шкоди на загальну суму 351392грн., завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), просив накласти арешт на корпоративні права на суму 23125грн., що становить 50% статутного фонду ТзОВ «Індженерна компанія «С» - Пром» (ЄДРПОУ: 30371631, юридична та фактична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 3), належні співвласнику даного товариства ОСОБА_5 , який в свою чергу підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 190 КК України.

Прокурор та слідчий клопотання підтримали, покликаючись на викладені в ньому обставини, просили клопотання задоволити.

Володілець майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України в судове засідання не викликався.

Заслухавши прокурора, слідчого та дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку в тому числі на корпоративні права.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 190 КК України.

Потерпілим від даного кримінального правопорушення є Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця», ЄДРПОУ: 04713033, юридична адреса: м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, 6.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ОСОБА_5 наявні корпоративні права в ТзОВ «Студія «Че» (ЄДРПОУ: 35480836, юридична адреса: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, 10/10, нежиле приміщення 61) та його внесок становить 15180грн., що відповідає 32,9 % статутного фонду товариства.

В той же час 13.12.2016р. прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури в порядку ч. 3 ст. 128 КПК України у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 на суму 351392грн.

В той же час до матеріалів клопотання не додано жодного доказу завдання шкоди і її розміру, а згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України до клопотання мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Крім цього, застосування такого виду забезпечення кримінального провадження може суттєво обмежити права і можливості ТзОВ «Індженерна компанія «С» - Пром» та призвести до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Отже, враховуючи вищенаведене, та те, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу, вважаю, що підстав для задоволення даного клопотання немає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1