Постанова

від 14.12.2016 по справі 815/4750/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4750/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м.Одеса Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Електросила Ком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2016 року №0000641403, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Електросила Ком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.233-240 т.6) просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2016 року №0000641403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2165127,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 541282,00 грн., яке прийнято на підставі акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного підприємства «Електросила Ком» з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2015 року».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для визначення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області порушення позивачем податкового законодавства слугували хибні припущення перевіряючого стосовно порушень щодо складання податкових накладних, в яких нібито не відображено в повному обсязі номенклатуру отриманих товарів та їх кількість та податкова адреса постачальника, що призвело до визначення відповідачем порушень ПП «Електросила Ком» п.201.1 ст.201 та п.198.6 ст.198 ПКУ та завищення останнім суми ПДВ відображеного у складі податкового кредиту всього у розмірі 2634379,00 грн., а також протиправний висновок перевіряючого щодо розбіжностей між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Електросила Ком» та податкових зобов'язань підприємств - постачальників - ПП «БУД-СИСТЕМС», ТОВ «ЛІЦИНІЯ» та ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», внаслідок чого у позивача не виникло право на податковий кредит з ПДВ у сумі 350875,00 грн.

Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «АКСОН ГРУПП», ТОВ «АНІМУС», ПП «СМАРТТОРГЦЕНТР», ПП «СОФТ ІМПОРТ», ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ», ПП «ВІД СЕРВІС», ПП «ІН КАР», ПП «ЕГОЗ», ПП «ЕДГАЛ», ТОВ «ТК ГЕЛІОС», ТОВ «ВАВИЛОН-2013», ПП «ВІВА ТРЕЙДІНГ», ПП «ВІАПЛАСТ», ПП «НІКОН ТОРГ», ТОВ «ДОННАРСТРОЙ», ТОВ «ОЛДІС КОМПАНІ», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ГАЛС ЛІДЕР», ТОВ «ЛІРЕН ГРУП», ТОВ «СТЕПН ЛТД», ТОВ «СІТІПРАЙС», ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», ТОВ «ДІЛАР КОМПАНІ», що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрації є беззаперечним доказом їх складання у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України. Також, позивач вказує на те, що у всіх деклараціях наявна необхідна інформація про номенклатуру товарів (послуг) та щодо місцезнаходження постачальників, а перевіряючими не наведено переліку податкових декларацій, в яких виявлено помилки, що також свідчить про хибність висновків відповідача. Щодо розбіжностей між сумами податкових зобов'язань, позивач вважає, що жодним законодавчим актом не передбачено обов'язку платників податків щодо перевірки правильності нарахування контрагентами-постачальниками податкових зобов'язань в податкових деклараціях з ПДВ, а ПП «Електросила Ком» не може відповідати за дії своїх контрагентів та відповідальність за виявлені порушення мають нести саме такі контрагенти, оскільки позивач виконав усі зобов'язання за господарськими договорами та сплатив на користь контрагентів суми грошових коштів за поставлені товари з урахуванням сум податку на додану вартість, що дає право на віднесення таких сум до податкового кредиту позивача.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що достовірність декларацій ставиться під сумнів відповідачем з безпідставних тверджень, які спростовуються наявними письмовими доказами, а тому позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів, у зв'язку з чим сума грошового зобов'язання, визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставною.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав до суду заперечення (а.с. 220-225 т.6), в яких зазначив, що на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 25.04.2015 р. № 258, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та направлення від 25.04.2016 року №55/15-54-14-02, відповідно до направлень від 11.08.2016 року №000425/1097, №000426/1098 та від 16.08.2016 року №000878, проведено перевірку позивача.

В ході перевірки встановлено, що в порушення п.201.1 ст.201 та п.198.6 ст.198 ПКУ, ПП «Електросила Ком» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості отриманого електрообладнання, по якому податкові накладні складено із порушеннями, а саме у податкових накладних не відображено в повному обсязі номенклатуру отриманих товарів та їх кількість, не відображено податкова адреса постачальника, крім того при проведенні перевірки повноти декларування сум податку на додану вартість, в результаті опрацювання відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ПП «Електросила Ком» та податкових зобов'язань підприємств - постачальників - ПП «БУД-СИСТЕМС», ТОВ «ЛІЦИНІЯ» та ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», виявлено розбіжності, внаслідок чого у позивача не виникло право на податковий кредит з ПДВ у сумі 350875,00 грн.

Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність порушень з боку позивача у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що в порушення п.-п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, платником податків занижено податок на додану вартість на суму 2982053,00 грн., в тому числі по періодам звітності: грудень 2012 року - 126110 грн., січень 2013 року - 86350 грн., лютий 2013 року - 113391 грн., березень 2013 року - 95856 грн., квітень 2013 року - 122592 грн., травень 2013 року - 89777 грн., червень 2013 року - 96098 грн., липень 2013 року - 86752 грн., серпень 2013 року - 118858 грн., вересень 2013 року - 111577 грн., жовтень 2013 року - 118364 грн., листопад 2013 року - 163580 грн., грудень 2013 року - 105394 грн., січень 2014 року - 51037 грн., лютий 2014 року - 52051 грн., березень 2014 року - 25563 грн., квітень 2014 року - 49933 грн., травень 2014 року - 67985 грн., червень 2014 року - 77227 грн., липень 2014 року - 73138 грн., серпень 2014 року - 15107 грн., вересень 2014 року - 37128 грн., жовтень 2014 року - 84895 грн., листопад 2014 року - 97550 грн., грудень 2014 року - 44940 грн., січень 2015 року - 29234 грн., лютий 2015 року - 37643 грн., березень 2015 року - 63989 грн., квітень 2015 року - 96998 грн., травень 2015 року - 69863 грн., червень 2015 року - 38396 грн., липень 2015 року - 50402 грн., серпень 2015 року - 63802 грн., вересень 2015 року - 32310 грн., жовтень 2015 року - 57277 грн., листопад 2015 року - 84449 грн., грудень 2015 року - 245843 грн.

У зв'язку з встановленим порушеннями відповідачем прийнято оскаржуване повідомлення-рішення, таким чином, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «Електросила Ком» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справу вирішено розглянути в порядку ч.6 ст.128 КАС України .

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Так, у період з 12.08.2016 р. по 22.08.2016 р. на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 25.04.2015 р. № 258, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та направлення від 25.04.2016 року №55/15-54-14-02, відповідно до направлень від 11.08.2016 року №000425/1097, №000426/1098 та від 16.08.2016 року №000878, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту ОСОБА_1, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих платників управління аудиту ОСОБА_2 та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-ревізійної роботи управління податків та зборів з фізичних осіб проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Електросила Ком» з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.08.2016 р. № 4582/15-53-14-03/33139796 (а.с. 37-79 т.1).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ПП «Електросила Ком» п.-п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку чим платником податків занижено податок на додану вартість на суму 2982053,00 грн., в тому числі по періодам звітності: грудень 2012 року - 126110 грн., січень 2013 року - 86350 грн., лютий 2013 року - 113391 грн., березень 2013 року - 95856 грн., квітень 2013 року - 122592 грн., травень 2013 року - 89777 грн., червень 2013 року - 96098 грн., липень 2013 року - 86752 грн., серпень 2013 року - 118858 грн., вересень 2013 року - 111577 грн., жовтень 2013 року - 118364 грн., листопад 2013 року - 163580 грн., грудень 2013 року - 105394 грн., січень 2014 року - 51037 грн., лютий 2014 року - 52051 грн., березень 2014 року - 25563 грн., квітень 2014 року - 49933 грн., травень 2014 року - 67985 грн., червень 2014 року - 77227 грн., липень 2014 року - 73138 грн., серпень 2014 року - 15107 грн., вересень 2014 року - 37128 грн., жовтень 2014 року - 84895 грн., листопад 2014 року - 97550 грн., грудень 2014 року - 44940 грн., січень 2015 року - 29234 грн., лютий 2015 року - 37643 грн., березень 2015 року - 63989 грн., квітень 2015 року - 96998 грн., травень 2015 року - 69863 грн., червень 2015 року - 38396 грн., липень 2015 року - 50402 грн., серпень 2015 року - 63802 грн., вересень 2015 року - 32310 грн., жовтень 2015 року - 57277 грн., листопад 2015 року - 84449 грн., грудень 2015 року - 245843 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Примосрькому районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2016 року №0000641403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2165127,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 541282,00 грн. (а.с. 88).

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, вважає податкове повідомлення-рішення від 13.09.2016 року №0000641403 протиправним та таким, що не відповідає суті виявленого порушення з огляду на наступне.

У періоді, що перевірявся податковим органом, ПП «Електросила Ком» мало господарські відносини з ТОВ «АКСОН ГРУПП», ТОВ «АНІМУС», ПП «СМАРТТОРГЦЕНТР», ПП «СОФТ ІМПОРТ», ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ», ПП «ВІД СЕРВІС», ПП «ІН КАР», ПП «ЕГОЗ», ПП «ЕДГАЛ», ТОВ «ТК ГЕЛІОС», ТОВ «ВАВИЛОН-2013», ПП «ВІВА ТРЕЙДІНГ», ПП «ВІАПЛАСТ», ПП «НІКОН ТОРГ», ТОВ «ДОННАРСТРОЙ», ТОВ «ОЛДІС КОМПАНІ», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ГАЛС ЛІДЕР», ТОВ «ЛІРЕН ГРУП», ТОВ «СТЕПН ЛТД», ТОВ «СІТІПРАЙС», ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», ТОВ «ДІЛАР КОМПАНІ» та відобразило податковий кредит по вказаним контрагентам - постачальникам на суму 4815146 грн.

Так, висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.-п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, пов'язується з включенням ПП «Електросила Ком» до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості отриманого електрообладнання, по якому податкові накладні складено із порушеннями, а саме у податкових накладних не відображено в повному обсязі номенклатуру отриманих товарів та їх кількість, не відображено податкова адреса постачальника, крім того при проведенні перевірки повноти декларування сум податку на додану вартість, в результаті опрацювання відхилення між сумами податкового кредиту по податку на додану вартість ПП «Електросила Ком» та податкових зобов'язань підприємств - постачальників - ПП «БУД-СИСТЕМС», ТОВ «ЛІЦИНІЯ» та ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», виявлено розбіжності, внаслідок чого у позивача не виникло право на податковий кредит з ПДВ у сумі 350875,00 грн., у зв'язку з вищенаведеним, на думку перевіряючого, платником податків занижено податок на додану вартість на суму 2982053,00 грн., в тому числі по періодам звітності: грудень 2012 року - 126110 грн., січень 2013 року - 86350 грн., лютий 2013 року - 113391 грн., березень 2013 року - 95856 грн., квітень 2013 року - 122592 грн., травень 2013 року - 89777 грн., червень 2013 року - 96098 грн., липень 2013 року - 86752 грн., серпень 2013 року - 118858 грн., вересень 2013 року - 111577 грн., жовтень 2013 року - 118364 грн., листопад 2013 року - 163580 грн., грудень 2013 року - 105394 грн., січень 2014 року - 51037 грн., лютий 2014 року - 52051 грн., березень 2014 року - 25563 грн., квітень 2014 року - 49933 грн., травень 2014 року - 67985 грн., червень 2014 року - 77227 грн., липень 2014 року - 73138 грн., серпень 2014 року - 15107 грн., вересень 2014 року - 37128 грн., жовтень 2014 року - 84895 грн., листопад 2014 року - 97550 грн., грудень 2014 року - 44940 грн., січень 2015 року - 29234 грн., лютий 2015 року - 37643 грн., березень 2015 року - 63989 грн., квітень 2015 року - 96998 грн., травень 2015 року - 69863 грн., червень 2015 року - 38396 грн., липень 2015 року - 50402 грн., серпень 2015 року - 63802 грн., вересень 2015 року - 32310 грн., жовтень 2015 року - 57277 грн., листопад 2015 року - 84449 грн., грудень 2015 року - 245843 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання договорів в межах господарської діяльності між ПП «Електросила Ком» та його контрагентами ТОВ «АКСОН ГРУПП», ТОВ «АНІМУС», ПП «СМАРТТОРГЦЕНТР», ПП «СОФТ ІМПОРТ», ПП «ТОП ТРЕЙДІНГ», ПП «ВІД СЕРВІС», ПП «ІН КАР», ПП «ЕГОЗ», ПП «ЕДГАЛ», ТОВ «ТК ГЕЛІОС», ТОВ «ВАВИЛОН-2013», ПП «ВІВА ТРЕЙДІНГ», ПП «ВІАПЛАСТ», ПП «НІКОН ТОРГ», ТОВ «ДОННАРСТРОЙ», ТОВ «ОЛДІС КОМПАНІ», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ГАЛС ЛІДЕР», ТОВ «ЛІРЕН ГРУП», ТОВ «СТЕПН ЛТД», ТОВ «СІТІПРАЙС», ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», ТОВ «ДІЛАР КОМПАНІ» та податкові накладні виписані вказаними контрагентами (а.с.89-249 т.1, 1-112 т.2, 43-42 т.6) не містять наведених в акті недоліків, з огляду на наступне.

Так, правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, а саме податкових накладних, які слугували підставою для складання висновків перевіряючими, суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) та містять всі необхідні реквізити, встановлені Законом.

Поряд з цим, у періоді, що перевірявся податковим органом, ПП «Електросила Ком» мало господарські відносини з ТОВ «АРТ СВІТ СТАР», ТОВ «ЛІЦИНІЯ» та ПП «БУД-СИСТЕМС» (а.с.113-117, 149-151, 160-162 т.2) відповідно до наступних договорів:

договір купівлі-продажу від 02.11.2015 р. № 0211, згідно з яким ТОВ «АРТ СВІТ СТАР» (постачальник) зобов'язується поставляти і передавати у власність ПП «Електросила Ком» (покупцю) товар, визначений договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с.113-117 т.2), на підтвердження виконання якого позивачем надано видаткові накладні (а.с.118-126 т.2), податкові накладні з квитанціями про прийняття та їх реєстрацію в податковому органі (а.с.127-148 т.2);

договір поставки №1505/1 від 15.05.2015 року, згідно з яким ТОВ «ЛІЦИНІЯ» (постачальник) зобов'язується поставляти і передавати у власність ПП «Електросила Ком» (покупцю) товарно-матеріальні цінності (товар) в порядку та на умовах, визначених договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с.149-151 т.2), на підтвердження виконання якого позивачем надано видаткові накладні (а.с.152-153 т.2), податкові накладні з квитанціями про прийняття та їх реєстрацію в податковому органі (а.с.154-159 т.2);

договір поставки №0206/14-2 від 02.06.2014 року, згідно з яким ПП «БУД-СИСТЕМС» (постачальник) зобов'язується поставляти і передавати у власність ПП «Електросила Ком» (покупцю) товарно-матеріальні цінності (товар) в порядку та на умовах, визначених договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (а.с.160-162 т.2), на підтвердження виконання якого позивачем надано видаткові накладні (а.с.163-165 т.2), податкові накладні з квитанціями про прийняття та їх реєстрацію в податковому органі (а.с.166-171 т.2);

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд доходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ПП «Електросила Ком» та його контрагентами-постачальниками, по відносинам за якими здійснювалась перевірка.

В той час як в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Також, відповідачем в акті перевірки не наведено переліку податкових накладних, щодо яких саме у перевіряючих існували зауваження і які слугували підставою для складання висновків акту.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства, як і не покладено обов'язку відповідати за дії своїх контрагентів. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Отже, оскільки позивач виконав усі зобов'язання за господарськими договорами та сплатив на користь контрагентів суми грошових коштів за поставлені товари з урахуванням сум податку на додану вартість та відповідно до вимог законодавства задекларував їх (а.с.184-250 т.2, 1-250 т.3, 1-200 т.4), дані обставини дають право на віднесення таких сум до податкового кредиту позивача.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, позивачем надано до суду докази реалізації придбаних у постачальників товарів на адресу інших контрагентів, а саме видаткові накладні, виписані ТОВ «Фірма Лайт-Тек», ТОВ «ВТП «Вєда», ТОВ «Інжинірінгова компанія «Нова Лайт», ТОВ «Вік «Хітлайн», ПП «Полтава-Паритет», ТОВ «Електрум-Харків», ТОВ «Група компаній «Елотек», ТОВ «Есполайтбуд Компані», ТОВ «ІП «Лінк», ТОВ «АСТ-Світлотехніка», ТОВ «Асоціація «Світлотехніка», ПП «Ведас-Дніпро», ТОВ «Компанія Електролюкс», ПП «Галиченерго», ТОВ «Сила Світла», ПП «Светолюкс Нколаев», ПП «Група компаній «Світоч»,, ТОВ «Грін Пауер», ТОВ «Баєр Електро», ТОВ ТД «Електричні системи», ТОВ «Електро-пульс», ТОВ «Леп», ТОВ «Проф-енерго», ТОВ «НРП» (а.с.2-260 т.7)

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесене відповідачем без дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є не законним і підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Електросила Ком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2016 року №0000641403 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 13.09.2016 року №0000641403.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин