Ухвала

від 14.12.2016 по справі 805/555/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Аляб'єв І.Г.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року справа №805/555/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Ханової Р.Ф.

Казначеєва Е.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі № 805/555/16-а за позовом Донецького відокремленого підрозділу Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідслужби України» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 03 листопада 2015 року № 0000201740/2178 про застосування штрафних санкцій в сумі 8 010,663 грн. та нарахування пені в сумі 6 639,99 грн. за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2016 року Донецький відокремлений підрозділ Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідемслужби України» (далі - позивач, Донецький ВП «Лабораторний центр», відокремлений підрозділ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Слов'янська ОДПІ) в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 03 листопада 2015 року № 0000201740/2178 про застосування штрафних санкцій в сумі 8 010,663 грн. та нарахування пені в сумі 6 639,99 грн. за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року (арк. справи 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року вищенаведений адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 03 листопада 2015 року № 0000201740/2178 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 8 010,63 гривень та пені в сумі 6 639,99 гривень за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня по 26 грудня 2014 року (арк. справи 38-40).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в доводах якої зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що на виконання пункту 9-3 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиною підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань у відповідності до статті 10 ЗУ № 1669 - VII є Сертифікат Торгово-промислової палати України та заява про звільнення від виконання своїх обов'язків, які повинні бути подані до контролюючого органу. Проте відповідної заяви та Сертифікату ТПП позивачем до контролюючого органу не надано, а тому немає підстав для звільнення позивача від виконання його зобов'язань щодо своєчасності сплати єдиного внеску за спірний період (арк. справи 56-57).

На адресу суду від сторін надійшли клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні без участі їх представників, з урахуванням чого справа у відповідності до статті 197 КАС України розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Донецький відокремлений підрозділ Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідемслужби України» є юридичною особою (ідентифікаційний код 38547526) спочатку здійснювало свою діяльність у м. Донецьку, вул. вул. Сіверська, буд. 18, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 755906, копія якої наявна а матеріалах даної справи (арк. справи 32-33).

На даний час зареєстроване за адресою: м. Красний Лиман, вул. Кірова, буд. 13, що підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також Наказом директора Донецького ВП Державної установи «Лабораторний центр на залізничному транспорті Держсанепідемслужби України» від 10 вересня 2014 року про затвердження змін до Положення відокремленого підрозділу в частині зміни місцезнаходження (арк. справи 13-15, 34-35).

Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку у Слов'янській ОДПІ ГУ ДФС.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року, відповідачем на підставі пункту 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» винесено рішення від 03 листопада 2015 року № 0001241740/2178, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 8 010,63 грн. та нарахована пеня у сумі 6 639,99 грн. (арк. справи 8).

Не погодившись з вказаним рішенням позивач скористався наданим йому правом позасудового оскарження та звернувся зі скаргами на вказане рішення до ГУ ДФС та ДФС, проте скарги були залишені без задоволення, а рішення без змін (арк. справи 10-12, 13-15, 16-18, 19-21), з урахуванням чого позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

При цьому з матеріалів адміністративної справи та аналізу оскаржуваного рішення вбачається, що вищенаведене рішення винесено відповідачем саме у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року, таким чином спірним питанням даної справи є наявність підстав для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за спірний період, та як наслідок наявність підстав для звільнення суб'єкта господарювання від несвоєчасності сплати своїх зобов'язань з єдиного внеску.

При цьому не є спірним питання, що позивачем єдиний внесок сплачений, але несвоєчасно (арк. справи 104).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-УН до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VІ його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VІ).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

До того ж, наведеним Законом внесено зміни до Закону № 2464-VІ та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464-VІ, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VІІ, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

При цьому підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вказувалось колегією суддів вище, позивач здійснював свою діяльність на непідконтрольній Україні території у м. Донецьку, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 755906, та тільки у вересні 2014 року підприємство перереєструвалося до м. Красний Лиман, проте, як вбачається з пояснень позивача до жовтня 2014 року підприємство було включено до Єдиного реєстру розпорядника та одержувача бюджетних коштів УДКСУ Київського району м. Донецька, що унеможливлювало вчасну сплату останнім єдиного внеску.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Донецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Тобто з наведеного вбачається, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період мають усі законні права для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати єдиного внеску (штрафів та пені) з 14 квітня 2014 року, за наявності поданої ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі заяви про звільнення від сплати, або несвоєчасної сплати платежів (не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення АТО).

Отже позивач не позбавлений права подати до контролюючого органу не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення АТО заяву про звільнення останнього від своєчасної сплати своїх зобов'язань.

При цьому податковим органом в обґрунтування апеляційної скарги, окрім відсутності у контролюючого органу вищенаведеної заяви позивача неодноразово зауважувалось на тому, що єдиною підставою для звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов'язань у відповідності до статті 10 ЗУ № 1669-VІІ є Сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення його від своєчасної сплати єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року (арк. справи 91), але 28 листопада 2016 року отримано відповідь про відсутність підстав для звільнення від відповідальності щодо своєчасної сплати ЄВ за вказаний період (арк. справи 101-102).

Крім того позивач звертався до ТПП з заявою про засвідчення ТПП форс-мажорних обставин за вказаний період щодо своєчасної сплати єдиного внеску у цей період (арк. справи 87-90), за результатами розгляду якої ТПП Сертифікатом № 6981 від 07 листопада 2016 року засвідчила позивачу форс-мажорні обставини, які унеможливлюють своєчасну сплату єдиного внеску підприємством за період з 20 червня 2014 року по 14 жовтня 2014 року (арк. справи 103).

3 урахуванням викладеного суд вважає, що позивач виконав усі вимоги законодавства, що є підставою для звільнення останнього з 14 квітня 2014 року від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо своєчасної сплати єдиного внеску,а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 8 010,663 грн. та пені в сумі 6 639,99 грн. за несвоєчасну сплату останнім єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 26 грудня 2014 року, а отже судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнята постанова з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 200, 205, 197, 198, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі № 805/555/16-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі № 805/555/16-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Ханова Р.Ф.

Казначеєв Е.Г.