Рішення

від 08.12.2016 по справі 910/18591/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.12.2016Справа №910/18591/16 За позовом Кооперативного підприємства «Рівненське автопідприємство облспоживспілки» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіта Капітал» Про стягнення 10   500,00 грн. Суддя Ващенко Т.М. Представники сторін: Від позивача: не з'явився Від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Кооперативне підприємство «Рівненське автопідприємство облспоживспілки» (далі – позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіта Капітал» (далі – відповідач) про стягнення 10   500,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.16. порушено провадження у справі № 910/18591/16 та призначено її до розгляду на 10.11.16. В зв'язку з неявкою в судове засідання 10.11.16. представника відповідача та з огляду на невиконання ним вимог ухвали суду від 13.10.16., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 08.12.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу. Позивач в судове засідання 06.12.16. не з'явився, проте 06.12.16. через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі його повноваженого представника. Відповідач в судове засідання 06.12.16. повторно не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. При цьому, відомості про місцезнаходження відповідача були встановлені судом під час прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”). Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, наданий відповідачем до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/18591/16. В судовому засіданні 06.12.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: Між сторонами справи виникли правовідносини щодо надання позивачем послуг по перевезенню вантажовідправнику (відповідачу) за маршрутом Кривий Ріг-Маріуполь, Маріуполь-Кривий Ріг вантажу – труби сталевої , шляхом складання разових транспортних замовлень № б/н від 10.06.16. щодо організації перевезення вантажу автомобільним транспортом. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України). За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України). У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Транспортні замовлення № б/н від 10.06.16. підписані сторонами, скріплені печаткою позивача та відповідача (факсова копія), отже, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги транспортне замовлення № б/н від 10.06.16. за маршрутом Кривий Ріг-Маріуполь на перевезення вантажу – труби сталевої вагою 20 т, з датою відправлення 10.06.16. та датою відвантаження 13.06.16., транспортне замовлення № б/н від 10.06.16. за маршрутом Маріуполь-Кривий Ріг на перевезення вантажу – труби сталевої вагою 10 т, з датою відправлення 13.06.16. та датою відвантаження 43.06.16., як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Спір у справі виник в зв'язку з тим, що за твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату наданих транспортних послуг, що зумовило звернення Кооперативного підприємства «Рівненське автопідприємство облспоживспілки» з даним позовом до суду. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне. Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та  обов'язковим для виконання сторонами. В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1   ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»   транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; Відповідно до ч. 1   ст. 929 Цивільного кодексу України   та   ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»   за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Відповідно до ч. 2 цієї статті положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Відповідно до абзацу 1   ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»   експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. Транспортним замовленням № б/н від 10.06.16. за маршрутом Кривий Ріг-Маріуполь на перевезення вантажу – труби сталевої вагою 20 т, з датою відправлення 10.06.16. та датою відвантаження 13.06.16., встановлено загальну вартість перевезення – 8   000,00 грн. з  ПДВ, та умови оплати: 5 банківських днів після отримання оригіналів документів. Транспортним замовленням № б/н від 10.06.16. за маршрутом Маріуполь-Кривий Ріг на перевезення вантажу – труби сталевої вагою 10 т, з датою відправлення 13.06.16. та датою відвантаження 13.06.16., встановлено загальну вартість перевезення – 5   500,00 грн. з  ПДВ, та умови оплати: 5 банківських днів після отримання оригіналів документів. Факт надання транспортних послуг позивачем відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними. За твердженням позивача, 21.06.16.оригінали документів були направлені ним відповідачу кур'єрською доставкою «Нова Пошта» до філіалу офісу відповідача за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 7а, офіс 8-5. Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек № 1930, які суд приймає як належні докази направлення відповідачу на адресу: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, б. 3, офіс 12, оригіналів документів, а саме: транспортних замовлень № б/н від 10.06.16. на суму  8000,00 грн. та 5500,00 грн., товарно-транспортних накладних, актів про надання послуг на суму 8000,00 грн. та 5500,00 грн., та відповідних рахунків на оплату. Зауважень чи застережень відповідача щодо наданих позивачем послуг матеріали справи не містять. Вказаного відповідачем жодними доказами не спростовано, як і належними доказами не доведено зворотнього. При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання оригіналів всіх чи певного документа. Згідно з абзацом 2   ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»   клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Статтею 931 Цивільного кодексу України   передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Згідно з ч. 1   ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на дати направлення відповідачу позивачем оригіналів документів, строк оплати транспортних замовлень № б/н від 10.06.16. на загальну суму 13   500,00 грн. є  таким, що настав. Відповідно до   ст. 599 Цивільного кодексу України   зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі   ст. 193 Господарського кодексу України   суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,      необхідних      для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. 11.08.16. позивач направив відповідачу вимогу № 16 від 10.08.16. про оплату наданих транспортних послуг. Відповідач оплатив надані позивачем послуги з транспортного експедирування частково на суму 3   000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1056 від 12.08.16. на суму 3   000,00 грн. Проте, 10   500,00 грн. залишились неоплаченими відповідачем. Строк оплати є таким, що настав. Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повної їх вартості, позовні вимоги про стягнення 10   500,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню повністю, що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення. Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еквіта Капітал» (01601, м. Київ, Печерський узвіз, б. 3, офіс 12; ідентифікаційний код 39866503) на користь Кооперативного підприємства «Рівненське автопідприємство облспоживспілки» (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, б. 25; ідентифікаційний код 30504368) 10   500 (десять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. – заборгованості, 1   378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. – судового збору. 3. Після набрання рішенням законної  сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 13.12.16. Суддя                                                                                                                           Т.М. Ващенко