Рішення

від 07.12.2016 по справі 910/20248/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016Справа №910/20248/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН СОЛЮШНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС ТРАСТ"

про стягнення 1 064 793,45 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Кікоть А.В. - директор

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН СОЛЮШНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС ТРАСТ" про стягнення 1 064 793,45 грн., у тому числі 832 637,28 грн. основного боргу, 207 130,82 грн. пені та 25 025,35 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання продукції № 6 від 17.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20248/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 07.12.2016 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2016 надав суду оригінали документів, для огляду у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 07.12.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 07.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН СОЛЮШНС" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС ТРАСТ" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір про постачання продукції №6 від 17.03.2015 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю вироби з гофрокартону (гофроящики та/або гофрокоробки, та/або гофролотки і т.п.), іменовані в подальшому «продукція», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2. договору, продукція поставляється партіями в терміни, в кількості та асортименті згідно письмових заявок покупця, переданих по електронній пошті або факсимільним зв'язком.

Відповідно до п. 2.1. договору, найменування продукції, її кількість за одиницю і по позиціях та загальна вартість продукції, вказується в рахунках-фактурах та накладних, які постачальник надає покупцю. Крім цього, ціна продукції постачасльника включає вартісь виготовлення кліше і штанц-форму, за допомогою яких наноситься дизайн (малюнок, макет) на продукцію, та які оплачуються покупцем. Вартість виготовлення кліше і штанц-форму указуються в рахунку-фактурі та накладній окремим рядком і підлягає оплаті постачальнику покупцем. Покупець дозволяє постачальнику самостійно, від свого імені, укладати договори із третіми особами щодо виготовлення кліше та штанц-форму, за допомогою яких на продукцію буде наноситься дизайн (малюнок, макет) тощо.

Пунктом 2.3. договору, сума цього договору визначається відповідно поставленої продукції згідно накладних чи рахунку-фактур.

Згідно п. 2.4. договору, оплата за поставлену продукцію, проводиться банківськими переказами покупці на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів після отримання партії продукції. Під партією продукції розуміється обсяг, що потставляється в один день. Платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. договору, всі дані по кількості й ассортименту продукції та адреси доставки вказуються в письмовій заявці переданій постачальнику, шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою за електроною адесою постачальника, яка надається покупцем на поставку простого чотирьох клапанного гофрокороба за 7 банківських днів, на поставку гофролотка складної висічки за 7-10 банківських днів до дати поставки.

Постачальник здійснює поставку покупцеві продукції за адресою: Житомирська обл., м. Житоми, вул. Щорса, 67.

Відповідно до п. 8.1. договору, даний договір набирає чиності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. У разі, якщо жодна із сторін не заявить письмово за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору, про припиненя дії договору, він вважається пролонгованим (продовженим) на кожен наступниу календарний рік на тих самих умовах.

Позивач пояснив суду, що протягом строку дії договору обидвома сторонами вчиналися дії на виконання вказаного договору, позивач здійснював поставку продукції відповідачу на умовах постачання продукції за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 67, а відповідач приймав продукцію та здійснював за нього оплату, що підтверджується наступними накладними: №61 від 27.04.2015 на суму 171 594,72 грн., №39 від 09.04.2015 на суму 161 952,00 грн., №32 від 09.04.2015 на суму 167 520,00 грн., №40 від 27.06.2015 на суму 72 354,24 грн. №58 від 08.07.2015 на суму 100 504,32 грн., №2 від 01.08.2015 на суму 173 712,00 грн., №.

Станом на 01.08.2016 загальна сума відвантаженої за договором продукції складає 847 637,28 грн. при цьому оплати за продукцію здійснена лише у сумі 15 000,00 грн., а отже заборгованість на 01.08.2016 становить 832 637,28 грн.

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачуваної продукції за кожен день прострочення платежу.

Всупереч положенням договору та нормам чинного законодавства покупець не здійснив вчасні розрахунки за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість по розрахункам за поставлений товар на суму 1 064 793,45 грн., з яких: 832 637,28 грн. основного боргу, 207 130,82 грн. пені та 25 025,35 грн. трьох відсотків річних

Представник позивача пояснив суду, що оскільки відповідач так і не виконав зобов'язання за договором та товар у встановлений строк не поставив, то Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН СОЛЮШНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС ТРАСТ" про стягнення 1 064 793,45 грн., з яких: 832 637,28 грн. основного боргу, 207 130,82 грн. пені та 25 025,35 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання продукції № 6 від 17.03.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання за договором та не оплатив за поставлений товар на загальну суму 832 637,28 грн. , у зв'язку з чим виникла заборгованість.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС ТРАСТ" 832 637,28 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 207 130,82 грн. за період з 25.05.2015 по 01.08.2016, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання продукції № 6 від 17.03.2015.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачуваної продукції за кожен день прострочення платежу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 207 130,82 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 25 025,35 грн. трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних, суд встановив, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 25 025,35 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він виконав належним чином свої зобов'язання за договором про постачання продукції № 6 від 17.03.2015, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставки товару за даним договором не виконав належним чином.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН СОЛЮШНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС ТРАСТ" обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю в сумі 1 064 793,45 грн., у тому числі 832 637,28 грн. основного боргу, 207 130,82 грн. пені та 25 025,35 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС ТРАСТ" (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2 літера А, ЄДРПОУ 34415593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН СОЛЮШНС" (01011, м. Київ, вул. Грушевського, 10, ЄДРПОУ 39272049) 832 637 (вісімсот тридцять дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 28 коп. основного боргу, 207 130 (двісті сім тисяч сто тридцять) грн. 82 коп. пені, 25 025 (двадцять п'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 35 коп. трьох відсотків річних та 15 971 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 13.12.2016.

Суддя І.О. Андреїшина