Рішення

від 14.12.2016 по справі 910/20879/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/20879/16 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВДНІПРО" доПублічного акціонерного товариства "Київенерго" простягнення 263162,68 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Байрамов В.А. (директор - витяг з ЄДР); від відповідача:не з'явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВДНІПРО" (надалі - ТОВ "КИЇВДНІПРО", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - ПАТ "Київенерго", відповідач) про стягнення 263162,68., з яких: 260064,00 грн. заборгованість за договором поставки та 3098,68 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2016р. порушено провадження у справі №910/20879/16, розгляд справи призначено на 30.11.2016р.

29.11.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та повернення суми сплаченого судового збору.

Судом відхилено клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду у зв`язку із відсутністю підстав передбачених ст. 81 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2016р. у зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 14.12.2016р.

14.12.2016р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити позов.

Відповідач по справі - ПАТ "Київенерго" повторно на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

При цьому, необхідно зазначити, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 16.11.2016р. отримана уповноваженою особою відповідача 21.11.2016р. та про відкладення розгляду справи від 30.11.2016р. отримана уповноваженою особою відповідача 05.12.2016р., що підтверджується відповідними записами у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, тобто відповідач мав достатній час для підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву та/або для забезпечення явки у судове засідання одного зі своїх представників.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/20879/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

26.02.2016р. між ТОВ "КИЇВДНІПРО" (постачальник) та ПАТ "Київенерго" (покупець) було укладено Договір постачання №299/ДМТЗ-16 (надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, 08.99.1 «Бітум та асфальт природні: асфальти та асфальтові породи (фольгоізол) (далі - товар), в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі Специфікацією (таблиця):

Найменування товару: Фольгоізол ФГ;

Виробник товару (назва, місцезнаходження): ТДВ «ЖЗ КІМ»;

Вимоги до якості та комплектності товару (ГОСТ, ДСТУ, ТУ, креслення, тощо): ГОСТ 20429-89;

Одиниця виміру: кв.м.;

Кількість: 3625;

Ціна за одиницю грн. без ПДВ: 84,00 грн.

ПДВ: 60900,00 грн.

Загальна сума грн. з ПДВ: 365400,00 грн.

За умовами п. 3.1 договору, сума цього договору становить 304500,00 (триста чотири тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 60900,00 грн. Разом з ПДВ - 365400,00 грн. (триста шістдесят п`ять тисяч 400 грн., 00 коп.).

Згідно п. 3.2 договору ціна товару вказується в специфікації (п.1.1 цього договору) та є незмінною протягом строку дії цього договору крім випадків, встановлених діючим законодавством України.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару з 100% відтермінуванням платежу протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.

Відповідно до п. 4.7 договору сторони дійшли згоди датою оплати товару вважати дату списання грошових коштів із поточного банківського рахунку покупця.

У п. 5.4 договору сторони погодили, що товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки №299/ДМТЗ-16 здійснив поставку товару на загальну суму 260064,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідач в умов договору у визначений сторонами строк, не здійснив оплату товару, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень товару на загальну суму 260064,00 грн., про що свідчать видаткові накладні №241 від 22.03.2016р. на суму 20160,00 грн., №243 від 22.03.2016р. на суму 3024,00 грн., №244 від 22.03.2016р. на суму 11088,00 грн., №245 від 22.03.2016р. на суму 10080,00 грн., №364 від 20.04.2016р. на суму 113904,00 грн., №365 від 20.04.2016р. на суму 67536,00 грн., №366 від 20.04.2016р. на суму 5040,00 грн., №367 від 20.04.2016р. на суму 5040,00 грн., №368 від 20.04.2016р. на суму 4032,00 грн., №369 від 20.04.2016р. на суму 20160,00 грн., які підписані уповноваженими особами представників сторін та завірені печатками товариств; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №КТМ238 від 17.03.2016р., №КТМ352 від 14.04.2016р.; податковими накладними та сертифікатами якості №55 від 22.03.2016р. і №79 від 20.04.2016р.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №299/ДМТЗ-16 від 26.02.2016р. зобов'язання не виконав, товар у визначений договором строк в повному обсязі не оплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п. 4.1 договору сторони визначили, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару з 100% відтермінуванням платежу протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи те, що ПАТ "Київенерго" прийнято товар та підписано видаткові накладні на суму 260064,00 грн. без зауважень та заперечень та з урахуванням п. 4.1 договору розрахунок відповідач повинен був здійснити:

- за видатковими накладними №241, №243, №244, №245 від 22.03.2016р. на загальну суму 44352,00 грн. у строк до 24.05.2016р. ;

- за видатковими накладними №364,00 грн., №365, №366, №367, №368, №369 від 20.04.2016р. на загальну суму 215712,00 грн. у строк до 20.06.2016р.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки суду щодо приймання відповідачем товару на загальну суму 21890,40 грн., враховуючи умови спірного договору щодо строків оплати прийнятого товару, господарський суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати настав.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи станом на 15.11.2016р. (день звернення ТОВ "КИЇВДНІПРО" до суду з позовом) відповідачем не здійснено оплату отриманого товару в розмірі 260064,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на користь позивача 260064,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.11.2016 року по рахунку №26007700147503 на вказану суму, копія якої надана позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першоїстатті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 260064,00 грн. на підставі п.1-1, ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3098,68 грн. за період з 25.05.2016р. по 09.11.2016р., як це передбачено ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку з тим, що відповідачем прострочено зобов'язання щодо оплати товару та з урахуванням встановлених судом обставин щодо сплати заборгованості відповідачем лише 28.11.2016р., господарський суд приходить до висновку щодо правомірності стягнення з відповідача 3% річних.

Відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. за №14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши розрахунок позивача про стягнення 3% річних, судом визнано його арифметично вірним та обґрунтованим, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі - 3098,68 грн.

У п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. за №7 " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

З урахуванням того, що погашення заборгованості у розмірі 260064,00 грн. здійснено відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВДНІПРО" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВДНІПРО" (01010, м. Київ, вулиця Миколи Гайцана, будинок 6, ідентифікаційний код 31988144) 3% річних у розмірі 3098 (три тисячі дев'яносто вісім) грн. 68 коп., 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 260064,00 грн. основного боргу - провадження припинити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

У судовому засіданні 14.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення буде складено - 15.12.2016 року.

Суддя В.В. Князьков