Рішення

від 14.12.2016 по справі 910/21017/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/21017/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПТИЦЯ"

про стягнення заборгованості 67213,10 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Ткаченко С.М. - представник за довіреністю № 9 від 07.11.2016

від відповідача не з'явились

У судовому засіданні 14.12.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПТИЦЯ" про стягнення заборгованості 67213,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору перевезення птиці № 010316 від 01.03.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 62 639,00 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 961,21 грн. - пені та 612,85 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21017/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 14.12.2016.

У судове засідання, призначене на 14.12.2016, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи для долучення до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03049, м. Київ, вул.. Олексія Шовкуненка, буд. 4.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка наявна в матеріалах справи, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та про можливість розгляду справи за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України , неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 березня 2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП" (надалі - позивач/перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСПТИЦЯ" (надалі - відповідач/замовник) було укладено договір перевезення птиці № 010316 (надалі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого замовник доручає і оплачує, а перевізник бере на себе зобов'язання виконати перевезення птиці транспортними засобами перевізника до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання птиці (отримувачу птиці).

Пунктом 1.6. договору сторони встановили, що після надання послуг перевізник зобов'язується надати замовнику Акт виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортну накладну з відміткою (підпис скріплений відбитком печатки/штампу) вантажовідправника про відправлення птиці протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання відповідальною особою замовника або іншим отримувачем птиці. Сторони погоджуються, що єдиним підтвердженням належного виконання сторонами умов цього договору є підписання уповноваженими представниками сторін Акту виконаних робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість наданих послуг з перевезення в кожному конкретному випадку визначається виходячи з вартості перевезення 1 т/км, згідно тарифу визначеного в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт (надання послуг) обома сторонами. При проведенні замовником розрахунків з перевізником, замовник отримує суму в розмірі вартості відповідно Акту виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.3. договору кінцева загальна вартість наданих послуг визначається сумою всіх підписаних сторонами актів надання послуг, протягом строку дії договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

За доводами позивача, в період з 01.03.2016 по 02.07.2016 ТОВ "ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП" належним чином виконало свої зобов'язання за договором, а саме, здійснило на замовлення відповідача перевезення птиці, що підтверджується підписаними сторонами Актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- № ОУ - 0000059 від 25.03.2016 на суму 109000,00 грн.;

- № ОУ - 0000097 від 14.04.2016 на суму 4000,00 грн.;

- № ОУ - 0000099 від 18.04.2016 на суму 5044,00 грн.;

- № ОУ - 0000122 від 06.05.2016 на суму 46620,00 грн.;

- № ОУ - 0000170 від 02.07.2016 на суму 35575,02 грн.

Відповідач в свою чергу, прийняв надані послуги у повному обсязі та без зауважень, однак оплату здійснив частково на суму 137 800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих. № 0609 від 05.09.2016 щодо сплати заборгованості за договором № 010316 від 01.03.2016 у розмірі 62 639,00 грн., однак вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором, а саме, надані на замовлення відповідача послуги по перевезенню птиці, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками господарюючих суб'єктів, зокрема: № ОУ - 0000059 від 25.03.2016 на суму 109000,00 грн.; № ОУ - 0000097 від 14.04.2016 на суму 4000,00 грн.; № ОУ - 0000099 від 18.04.2016 на суму 5044,00 грн.; № ОУ - 0000122 від 06.05.2016 на суму 46620,00 грн.; № ОУ - 0000170 від 02.07.2016 на суму 35575,02 грн.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов п. 4.2. договору розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт (надання послуг) обома сторонами. При проведенні замовником розрахунків з перевізником, замовник отримує суму в розмірі вартості відповідно Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи строки оплати, зазначені в п. 4.2. договору, строк виконання грошових зобов'язань відповідача по оплаті за надані послуги на момент вирішення спору настав.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг, не здійснив належним чином розрахунку за виставленими позивачем рахунками-фактури: № СФ-0000059 від 25.03.2016 з сумою недоплати 444,000 грн.; № СФ-0000122 від 06.05.2016 з сумою недоплати 26620,00 грн. та № СФ-0000170 від 02.07.2016 на суму недоплати 35575,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього станом на момент вирішення спору становить 62 639,00 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками Актом звірки взаємних розрахунків станом на 06.07.2016, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 010316 від 01.03.2016 у розмірі 62 639,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за надані послуги у розмірі 62 639,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 612,85 грн. - 3% річних та 3 961,21 грн. - пені, нарахованих за загальний період прострочення з 10.06.2016 по 07.11.2016, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, останній Акт виконаних робіт (надання послуг) № ОУ - 0000170 на суму 35575,02 грн. був підписаний сторонами 02.07.2016, тобто з урахуванням п. 4.2. договору останнім днем розрахунку за надані послуги вважається 08.07.2016.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3 % річних за загальний період прострочення з 09.07.2016 по 07.11.2016, суд встановив, що розмір 3 % річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України , суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем, а саме: 612,85 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки сторонами не було викладено в договорі про встановлення штрафних санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо оплати за надані прслуги, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 961,21 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32 , 33 , 44 , 49 , ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСПТИЦЯ" (03049, м. Київ, вул. Олексія Шовкуненка, буд. 4; ідентифікаційний код 39853845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП" (07300, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 10; ідентифікаційний код 38257036) заборгованість у розмірі 62 638 (шістдесят дві тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 612 (шістсот дванадцять) грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 1 296 (одна тисяча двісті дев'яносто шість) грн. 79 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2016

Суддя Пукшин Л.Г.