ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2016Справа №910/19102/16
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН"
про стягнення 498 488,04 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Гайдай Т.В. - представник за довіреністю № 69 від 12.05.16
від відповідача не з'явився
У судовому засіданні 14.12.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН" про стягнення 498 488,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 150 від 16.03.2012 за умовами якого позивач як орендодавець передав в орендне користування відповідачу як орендарю нерухоме майно (частину переходу) визначену відповідно до проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) орендаря), загальною площею 111,9 кв.м., за адресою: станція метро "Мінська" (вестибюль № 2) для торгівлі непродовольчими товарами. За доводами позивача, відповідачем не належно виконувались зобов'язання по оплаті орендних платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 492 311,66 грн., з яких: 441 652,91 грн - основна сума боргу, 45 932,58 грн - пеня та 4726,28 грн - 3% річних.
Крім того, позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-87-10 від 16.07.2010, за яким у відповідача утворилась заборгованість за несвоєчасну оплату рахунків у розмірі 5 089,99 грн, а також пеня у розмірі 1 010,67 грн. та 3% річних у розмірі 75,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19102/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 16.11.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 суд вирішив відкласти розгляд справи у зв'язку з неявкою представників сторін на 30.11.2016.
28.11.2016 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач стверджує, що крім періоду з 20.11.2015 по 20.09.2016 (зазначений у позовній заяві), відповідачем також не сплачувалися орендні платежі з вересня 2016 по листопад 2016 у розмірі 121 795,50, на підставі чого, позивач збільшує свої позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду та відклав розгляд справи на 14.12.2016.
У судове засідання, призначене на 14.12.2016, з'явився представник позивача, який надав додаткові докази для долучення до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення та надав пояснення по суті спору.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 14.12.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .
16 березня 2012 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Олан" (надалі - орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (надалі - підприємство, позивач) укладено договір № 150 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір).
Відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменоване у Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 07.02.2012 № 108 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Мінська" (вестибюль № 2), б/н, для торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно з п. 2.1 договору об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 111,9 кв.м., та зазначена у викопіюванні з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Згідно з п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".
Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме - Комунального підприємства "Київський метрополітен", яке знаходиться за адресою: 03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі про повернення об'єкта оренди орендодавцеві.
Даний договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 16.03.2012 до 14.03.2015. У разі якщо законом передбачене нотаріальне посвідчення і державна реєстрація договір є укладеним з моменту державної реєстрації (п. 9.1. договору).
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 у справі № 910/27960/15 за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виселення та зобов'язання вчинити дії, яким встановлено факт припинення дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 150 від 16.03.2012 року , виселено відповідача з займаного орендованого приміщення та зобов'язано демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться в частині переходу станції метро "Мінська". Вказані судові рішення були залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 року.
Відповідно до п 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
З огляду на те, що встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 у справі № 910/27960/15 обставини мають преюдиціальне значення, то в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребують.
Як вбачається із матеріалів справи, 07.11.2016 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено акти на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/27960/15 від 23.03.2016 про виселення ТОВ "ОЛАН" та про демонтаж тимчасових конструкцій, що належать останньому.
За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів за жовтень 2015 року - листопад 2016 року до моменту фактичного повернення майна, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 563 448,31 грн.
Крім того, 16.07.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-87-10 (надалі - договір № В-87-10), відповідно до п.1.1 якого балансоутримувач (позивач) забезпечує утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1) за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а орендар (відповідач) відшкодовує балансоутримувачу зазначені витрати.
Відповідно до п. 2.2. договору № В-87-10 орендар здійснює платіж по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди щоквартально не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом на підставі виданих балансоутримувачем розрахунків.
Розмір відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди визначається відповідно до затвердженого узагальнення розрахунку витрат баланоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, який є невід'ємною частиною цього договору, і який переглядається балансоутримувачем у випадку офіційних змін, тарифів, заробітної плати, тощо та загальної площі об'єктів оренди, вказаній додатку № 1 до цього договору і фактичного використання орендарем об'єктів оренди (п. 2.3. договору № В-87-10).
Згідно пункту 3.2. договору № В-87-10 орендар зобов'язується: до 05 числа місяця наступного за звітним кварталом самостійно отримувати рахунок (розрахунок) по відшкодуванню витрат не пізніше 20 числа здійснювати платіж на поточний рахунок балансоутримувача (п. 3.2.1.) та самостійно отримувати Акти про надання послуг з утримання об'єктів та протягом двох робочих днів повертати їх підписаними балансоутримувачу ( п. 3.2.2.).
Відповідно до п. 6.1. договору № В-87-10 цей договір укладено строком на календарний рік і діє по « 31» грудня 2010 року включно.
Пунктом 6.4. договору № В-87-10 встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором № В-87-10 від 16.07.2010 щодо відшкодування витрат позивача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, внаслідок чого в період з квітня 2015 року по грудень 2015 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5 089,99 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 4.1. договору оренди орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкта оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі майна в оренду за актом приймання-передачі нерухомого майна від 16.03.2012, що підписаний та скріплений печатками представників орендодавця, орендаря та балансоутримувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частина 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме - Комунального підприємства "Київський метрополітен", яке знаходиться за адресою: 03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі про повернення об'єкта оренди орендодавцеві.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 договору, строк виконання грошових зобов'язань відповідача по сплаті орендних платежів на момент вирішення спору настав.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача по орендній платі (з урахуванням заяви про збільшення) за період користування майном з жовтня 2015 року по листопад 2016 року становить 563 448,31 грн., що підтверджується розрахунками заборгованість по договору № 150 від 16.03.2012 та довідкою № 744-НДФ від 09.12.2016, яка підписана фінансовим директором та головним бухгалтером позивача.
Крім того, як вбачається з розрахунку по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування об'єктів оренди за 2015 рік: за ІІ квартал відповідачу нараховано 1934,33 грн.; за ІІІ квартал - 1934,33 грн.; за IV квартал - 1934,33 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати орендних платежів та платежів по відшкодуванню витрат з утримання об'єкта оренди, не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості по орендній платі за договором № 150 від 16.03.2012 у розмірі 563 448,31 грн. та в частині стягнення основної заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендного нерухомого майна № В-87-10 від 16.07.2010 у розмірі 5 089,99 грн. є обґрунтованими, належним чином доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 806,96 грн. -3 % річних та 46 702,07 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 150 від 16.03.2012, а також 75,72 грн. - 3 % річних та 1 010,67 грн. - пені за договором № В-87-10 від 16.07.2010.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований, з останнього підлягає стягненню 4 806,96 грн. - 3 % річних за договором № 150 від 16.03.2012 та 75,72 грн. - 3% річних за договором № В-87-10 від 16.07.2010, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, наданому в додатках до позовної заяви.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені за договором № 150 від 16.03.2012 у розмірі 46 702,07 грн. та за договором № В-87-10 від 16.07.2010 у розмірі 1 010,67 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.
Згідно з п. 6.2. договору № 150 від 16.03.2012, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідно до п. 5.2 договору № В-87-10 від 16.07.2010 за несвоєчасно перераховані платежі орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки, але не більше розміру встановленого законодавством України.
Оскільки, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2015 у справі № 910/27960/15, яке набрало законної сили 10.03.2016, встановлено факт припинення дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 150 від 16.03.2012 року з 14.03.2015, то відповідно у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені з 15.03.2015 року.
Крім того суд звертає увагу, що відповідно до п. 6.5. договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-87-10 від 16.07.2010, дія цього договору припиняється внаслідок :
- закінчення строку, на який його було видано;
- загибелі об'єкта;
- закінчення терміну оренди;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з листопада 2015 по листопад 2016 за договором № 150 від 16.03.2012 у розмірі 46 702,07 грн. та в період з січня 2016 по вересень 2016 за договором № В-87-10 від 16.07.2010 у розмірі 1 010,67 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 150 від 16.03.2012 у розмірі 563 448,31 грн., 3 % річних у розмірі 4 806,96 грн. та заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-87-10 від 16.07.2010 у розмірі 5 089,99 грн., 3 % річних у розмірі 75,72 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається пропорційно на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-
ВИРІШИВ:
1. Позов Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН" (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 26, ідентифікаційний код 19029466) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 150 від 16.03.2012 у розмірі 563 448 (п'ятсот шістдесят три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 31 коп. та 3 % річних у розмірі 4 806 (чотири тисячі вісімсот шість) грн. 96 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН" (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 26, ідентифікаційний код 19029466) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-87-10 від 16.07.2010 у розмірі 5 089 (п'ять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 99 коп. та 3 % річних у розмірі 75 (сімдесят п'ять) грн. 72 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛАН" (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 26, ідентифікаційний код 19029466) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35, ідентифікаційний код 03328913) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 601 (вісім тисяч шістсот одна) грн. 31 коп.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.12.2016
Суддя Пукшин Л.Г.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2016 |
Оприлюднено | 19.12.2016 |
Номер документу | 63434312 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пукшин Л.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні