Рішення

від 29.11.2016 по справі 911/2570/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51 РІШЕННЯ

Іменем України

"29" листопада 2016 р. Справа № 911/2570/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літера-Друк», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Поліграфінко», м. Обухів про стягнення 76521,43 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1В - керівник відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Літера-Друк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Поліграфінко» (далі - відповідач) про стягнення 76521,43 грн., з яких 46884 грн. основний борг, 14478,74 грн. інфляційні втрати, 1966,32 грн. 3% річних та 13192,37 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на виготовлення поліграфічної продукції від 21.01.2011 № 2 щодо здійснення розрахунку за виготовлену продукцію у строк встановлений договором.

На електронну адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій він просить суд зупинити провадження у даній справі, з мотивів того, що позивач не надіслав відповідачу актів звіряння взаєморозрахунків.

Положеннями ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Підстава, за якою відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі не передбачена положеннями ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої суд має право зупинити провадження у справі, а відтак у суду відсутні правові підставі для зупинення провадження у даній справі, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у даній справі.

На адресу суду від позивача надійшов лист від 29.11.2016 № 110, в якому він зазначає, що 19.09.2016 відповідачем здійснена часткова оплата суми основного боргу в розмірі 9684 грн., у зв'язку з чим, за відповідачем рахується борг в розмірі 37200 грн.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахування здійсненої відповідачем часткової оплати основного боргу, зазначеної у вказаному вище листі позивача від 29.11.2016 № 110 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції від 21.01.2011 № 2 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає, а позивач - виконавець зобов'язується виготовляти продукцію у відповідності з її описом, і на умовах, які викладаються в додаткових угодах до цього договору, що є невід'ємними додатками (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість та ціна продукції викладається в додаткових угодах.

Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата відбувається шляхом переказу коштів виконавцю з розрахункового рахунку замовника. Порядок взаєморозрахунків визначається додатковими угодами (п. 3.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору передача-прийняття продукції за якістю і кількістю здійснюється шляхом оформлення і підписання сторонами акту виконаних робіт.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання його умов сторонами (п. 12.1 договору).

Додатками від 19.01.2015 №№ 108, 109, 110, від 30.01.2015 № 111, 112, від 27.02.2015 № 113 до договору (далі - додатки до договору) сторони погодили продукції, яку необхідно виготовити, її кількість, ціну тощо.

Пунктом 1.3 додатків до договору визначено умови оплати продукції: оплата 30% після передачі оригінал-макету і отримання рахунку-фактури на протязі 2х банківських днів та 70% протягом 5 банківських днів з моменту отримання продукції на склад замовника та підписання акту прийняття-передачі.

На виконання умов договору позивачем було виготовлено передбачену договором продукцію, а відповідачем її було прийнято на загальну суму 46884 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 23.01.2015 № ОУ-ЛД-0008 на суму 21672 грн., від 31.03.2015 № ОУ-ЛД-0055 на суму 7764 грн., від 01.04.2015 № ОУ-ЛД-0056 на суму 7764 грн., від 21.05.2015 № ОУ-ЛД-0095 на суму 9684 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками сторін, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Факт передачі відповідачу виготовленої позивачем продукції також підтверджується наступними видатковими накладними: від 23.01.2015 № РН-ЛД-0031 на суму 21672 грн., від 31.03.2015 № РН-ЛД-0153 на суму 7764 грн., від 01.04.2015 № РН-ЛД-0155 на суму 7764 грн., від 31.05.2015 № РН-ЛД-0242 на суму 9684 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Для оплати виготовленої та переданої продукції позивач виставив відповідачу наступні рахунки-фактури: від 12.01.2015 № СФ-ЛД-0007 на суму 21672 грн., від 16.02.2015 № СФ-ЛД-0094 на суму 15528 грн., від 30.03.2015 № СФ-ЛД-0183 на суму 9684 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу наступні рахунки-фактури: від 08.09.2014 № 0809-01 на суму 45344 грн., від 16.09.2014 № 1609-05 на суму 48178 грн., від 22.09.2014 № 2209-01 на суму 31174 грн., від 30.09.2014 № 3009-01 на суму 25506 грн., від 02.02.2015 № 0202-05 на суму 4140 грн., від 03.02.2015 № 0302-11 на суму 4140 грн., від 04.02.2015 № 0402-07 на суму 4140 грн., від 07.02.2015 № 0702-04 на суму 4140 грн., від 09.02.2015 № 0902-04 на суму 4140 грн., від 10.02.2015 № 1002-05 на суму 4689,79 грн., від 11.02.2015 № 1102-06 на суму 4689,79 грн., від 12.02.2015 № 1202-01 на суму 4689,79 грн., від 13.02.2015 № 1302-09 на суму 4689,79 грн., від 17.02.2015 № 1702-04 на суму 5100,48 грн., від 18.02.2015 № 1802-08 на суму 5100,48 грн., від 19.02.2015 № 1902-06 на суму 5100,48 грн., від 20.02.2015 № 2002-01 на суму 5100,48 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом досліджені вищеперелічені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткові накладні та встановлено, що в них зазначені вказані вище рахунки-фактури, що дає підстави дійти висновку про їх наявність у відповідача.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виготовлену та поставлену продукцію не виконав, в зв'язку з чим, за ним на час звернення позивача з даним позовом рахувався борг в розмірі 46884 грн.

Після звернення позивача з даним позовом до суду, під час розгляду справи відповідачем частково сплачена сума основного боргу в розмірі 9684 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 19.09.2016 № 772_9J025/230 на суму 9684 грн.

Оскільки відповідачем сплачена частина основної суми боргу в розмірі 9684 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі про стягнення з відповідача на користь позивача 9684 грн. основного боргу припинити.

Таким чином, за відповідачем на час розгляду даної справи рахується борг за переданий товар в розмірі 37200 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю продукції.

Оскільки укладений між сторонами у справі договір є змішаним та має ознаки договору підряду та поставки, то суд до спірних правовідносин застосовує законодавство, яке регулює правовідносини підряду та поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду - це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами п. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за виготовлену та передану продукцію, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 37200 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 37200 грн. заборгованості за виготовлену та передану продукцію.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виготовлену та передану продукцію, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 31.01.2015 по 09.08.2016 складають 14478,74 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 31.01.2015 по 09.08.2016 складають 1966,32 грн.

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відповідають вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 7.3 договору, просить суд за порушення термінів сплати вартості продукції стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язань, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочки з 31.01.2015 по 29.11.2015 складає 13192,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірними, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача в сумі 37200 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 37200 грн. основного боргу, 14478,74 грн. інфляційних втрат, 1966,32 грн. 3% річних та 13192,37 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за вимоги, які були предметом розгляду у даній справі та по яким не припинено провадження у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 9684 грн. основного боргу.

2. Решту позову задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Поліграфінко» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 127, ідентифікаційний код 20597052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літера-Друк» (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 15/3, офіс 110, ідентифікаційний код 32979649) 37200 (тридцять сім тисяч двісті) грн. основного боргу, 14478 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 1966 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят шість) грн. 32 коп. 3% річних, 13192 (тринадцять тисяч сто дев'яносто дві) грн. 37 коп. пені, 1203 (одну тисячу двісті три) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 14.12.2016.