Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/20327/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа №910/20327/16 За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародний центр інституціонального розвитку"

про стягнення 20 510,21 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Яковіщук Я.М. (довіреність № 62-Д від 26.09.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародний центр інституціонального розвитку" (відповідач) про стягнення 20510,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 273 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 01.09.2009 в частині оплати за спожиті комунальні послуги, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 10045,85 грн. Також у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нараховані: 9054,05 грн. - втрати від інфляції, 1410,30 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 порушено провадження по справі № 910/20327/16 та призначено її до розгляду на 24.11.2016.

23.11.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 розгляд справи №910/20327/16 відкладено на 13.12.2016.

07.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо здійснення нарахувань за комунальні послуги та розрахунки заявлених вимог.

В судовому засіданні 13.12.2016 представник позивача зазначив, що згідно із розрахунком поданим до суду 07.12.2016 сума інфляційних втрат становить 9589,25 грн. та 3% річних - 1411,00 грн.

Однак суд зазначає, що оскільки позивачем, у відповідності до ст. 22 ГПК України, не було заявлено письмової заяви про збільшення позовних вимог, суд здійснює розгляд справи за вимогами заявленими у позові.

Представник позивача надав пояснення по суті позову, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 13.12.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), у зв'язку із чим, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 13.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (п.п. 1.1, 1.2 Статуту).

Відповідно до п. 2.1 Статуту Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", підприємство створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

Згідно із п. 2.2. Статуту, основними напрямками діяльності Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" є зокрема: забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг; здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення; здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ "Київенерго", ПАТ "АК "Київводоканал", ПАТ "Київгаз" тощо).

01.09.2009 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, яке в подальшому перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (позивач, сторона 1) в особі директора КП "ЖЕК "Ярославська" Шевченківської районної у м. Києві ради Стеценка Ю.П. та Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародний центр інституціонального розвитку" (відповідач, сторона 2) укладено договір № 273 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників (далі - договір), відповідно до умов якого позивач здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в додатку 1 до договору.

Згідно із п. 1.2. договору, відповідач користується приміщенням загальною площею 31,80 кв.м. за адресою вул. Чапаєва, 4 Б, кв. 21 на підставі договору №264/2 оренди нежитлових приміщень.

В подальшому, згідно із договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 28.01.2010, відповідач набув у власність нежилі приміщення загальною площею 31,80 кв.м. за адресою вул. Чапаєва, 4 (літера Б).

В додатку №1 до договору сторони погодили, що розмір місячної плати за надані послуги за встановленими тарифами та нормами та визначаються згідно із табуляграмами ПАТ "Київенерго", ПАТ "АК "Київводоканал".

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний в 3-денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг.

Згідно із пунктом 3.1.3 договору, у випадку встановлення окремих засобів обліку теплової енергії, холодного водопостачання на комунальні послуги відповідач зобов'язаний укласти договори прямих поставок із виробниками (постачальниками) таких послуг, про що в одноденний термін інформує позивача.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4 договору, цей договір діє з моменту укладання безстроково. У разі закінчення дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.11.2003 між Акціонерною енергетичною компанією "Київенерго" (постачальник) та ЖЕК 01014 Шевченківського КП "Управління житлового господарства" (споживач) укладено договір №320016 на постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Договір №320016 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 14.11.2003 набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.1, 4.3 договору).

Також 20.04.2005 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (абонент) та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05618/2-10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод - приймати від нього стічні води у систему каналізації, а абонент зобов'язався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг.

Відповідно до розрахунку позивача, у період з 25.10.2010 по 31.07.2012 у відповідача за договором № 273 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 01.09.2009 утворилась заборгованість за комунальні послуги у розмірі 10045,85 грн. В підтвердження вказаного боргу позивачем надано облікові картки (табуляграми) та рахунками на оплату за спірний період.

Позивачем зазначено, що протягом всього спірного періоду позивачем направлялись відповідачу рахунки за комунальні послуги, однак оплату направлених рахунків відповідачем не здійснено. Докази направлення рахунків у позивача відсутні, оскільки відповідні рахунки направлялись простою кореспонденцією.

16.07.2015 позивач надіслав на адресу відповідача претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість за спожиті комунальні послуги, долучивши до вказаної претензії рахунки на оплату.

У зв'язку із наявністю прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 1410,30 грн. та втрати від інфляційних процесів у сумі 9054,05 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України №1875-IV від 24.06.2004 "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно із ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Стаття 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами), рахунками на оплату, розрахунками спожитих послуг, у період з 25.10.2010 по 31.07.2012 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 10045,85 грн.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У договорі сторони погодили, що оплата вартості спожитих комунальних послуг здійснюється відповідачем не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, невиконане зобов'язання за спірний період у розмірі 10045,85 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 10045,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також заявлено до стягнення 3% річних у сумі 1410,30 грн. (нараховані за загальний період з 21.08.2011 по 01.11.2016) та втрати від інфляційних процесів у сумі 9054,05 грн. (нараховані за загальний період з вересня 2011 року по листопад 2016 року).

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 1402,22 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, здійсненого позивачем, то суд встановив, що сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 9054,05 грн., що заявлена позивачем до стягнення, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Також, згідно із приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд повертає позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 449,00 грн., про що винесено відповідну ухвалу.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародний центр інституціонального розвитку" (01030 м. Київ, вул. Чапаєва, будинок 4-Б, квартира 21, код ЄДРПОУ 20015469) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, будинок 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) суму основного боргу у розмірі 10045,85 грн., 3% річних у розмірі 1402,22 грн., втрати від інфляційних процесів у сумі 9054,05 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1377,46 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2016.

Суддя С.О. Турчин