Рішення

від 12.12.2016 по справі 922/4079/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р.Справа № 922/4079/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Харків) до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Печенізької РДА (смт. Печеніги, Харківська область) про стягнення 9485,29 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність №1990 від 28.12.2015);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №02-20/2912/2 від 08.12.2016)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Укртелеком" в особі ХФ ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Печенізької РДА на свою користь 9485,29 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання вимог умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про відшкодування витрат на надання підприємством зв’язку пільг населенню за період з жовтня 2015 р. по січень 2016 р. (включно) позивачем були надані послуги зв’язку на пільгових умовах населенню смт. Печеніги та Печенізького району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України В«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України В«Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захистВ» , ч. 5 ст. 12 Закону України В«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейВ» , п. 4 ч. З ст. 13 Закону України В«Про охорону дитинстваВ» . Проте, в порушення умов Договору, а також вищезазначених вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 року №20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 р. №64 В«Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсаційВ» ), відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв’язку пільговим категоріям населення, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення: 8929,67 грн. - залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення, 410,76 грн. - залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення, інфляційні нарахування, 144,86 грн. - три відсотки річних. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2016 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №922/4079/16 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 12.12.2016 об 11:20 год.

07.12.2016 на електронну адресу суду (inbox@hr.arbitr.gov.ua) від представника відповідача надійшли заперечення проти позову про стягнення заборгованості за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення, в якому зазначив про те, що згідно даних зведеного реєстру актів звіряння за телефонізацію та користування телефонами громадян пільгових категорій між центром обслуговування абонентів №26 (Печеніги) Харківської філії ПАТ "Укртелеком" з ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Печенізької РДА згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 (в редакції 27.02.2015) станом на 01.01.2016 року обліковувалася заборгованість станом на 01.01.2015 року в сумі 10010,58 грн., нараховано протягом року на суму 54691,09 грн., профінансовано протягом року на суму 55772,00 грн., заборгованість станом на 01.01.2016 року становить 8929,67 грн. Як зазначає представник відповідача, фінансування компенсації збитків по наданню пільг окремим категоріям громадян з послуг зв'язку в сумі 55772,00 грн. було здійснене шляхом проведення взаєморазрохунків за використані енергоносії по нарахованих субсидіях та наданих пільгах у відповідності до пункту 4 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 (в редакції 27.02.2015), на підставі розподілу Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для фінансування через органи Державного казначейства та зведених реєстрів актів звіряння за телефонізацію та користування телефонами громадян пільгових категорій між центром обслуговування абонентів №26 (Печеніги) Харківської філії ПАТ "Укртелеком" і ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Печенізької РДА.

08.12.2016 року до канцелярії суду (вх.№42068) від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів на виконання вимог Ухвали суду від 28.11.2016 року.

Суд, дослідивши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи додаткових документів, вирішив за можливе задовольнити його.

08.12.2016 року до канцелярії суду (вх.№42013) від представника відповідача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд прийняти документи згідно додатку до справи №922/4079/16, розгляд якої призначено о 11-20 год.

Суд, дослідивши клопотання представника відповідача про долучення документів згідно додатку до матеріалів справи, вирішив за можливе задовольнити його.

12.12.2016 року до канцелярії суду (вх. №42388) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення, в якій просить суд в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртелеком" відмовити у повному обсязі, замінити первісного відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Печенізької РДА на належних відповідачів: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державну казначейську службу, фінансові управління Харківської облдержадміністрації та Печенізької районної державної адміністрації.

Дослідивши надане клопотання представника відповідача про заміну первісного відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Печенізької РДА на належних відповідачів: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державну казначейську службу, фінансові управління Харківської облдержадміністрації та Печенізької районної державної адміністрації, суд не знаходить правових підстав для його задоволення через необгрунованість.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2016 року заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2016 року проти позову заперечив посилаючись на відсутність бюджетного фінансування компенсаційних виплат за спірний період, але телекомунікаційні послуги позивачем надавались, а відповідачем отримувались в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство В«УкртелекомВ» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України В«Про телекомунікаціїВ» , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. З ст. 63 Закону України В«Про телекомунікаціїВ» телекомунікаційні послуги (послуги зв’язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв’язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України В«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантіїВ» , який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

16.04.2015 року між позивачем - Харківською філією ПАТ В«УкртелекомВ» та відповідачем - ОСОБА_1 соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації було укладено Договір про відшкодування витрат на надання підприємством зв’язку пільг населенню № 18-25/48 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1 якого, позивач (виконавець) зобов'язався надати послуги зв'язку громадянам, які підпадають під дію п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України В«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України В«Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захистВ» , ч. 5 ст. 12 Закону України В«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейВ» , п. 4 ч. З ст. 13 Закону України В«Про охорону дитинстваВ» , в межах сум, виділених бюджетом, а відповідач (платник) прийняв зобов'язання, відповідно до Порядку використання коштів, виділених та затверджених бюджетом, відшкодувати протягом 2015 року цільові витрати виконавця на надання телекомунікаційних послуг громадянам смт. Печеніги та Печенізького району, які підпадають під дію вказаних законів.

Так, на виконання умов вищевказаного Договору, у період з жовтня 2015 року по січень 2016 року (включно) позивачем були надані послуги зв’язку на пільгових умовах населенню смт. Печеніги та Печенізького району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України В«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистуВ» , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України В«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України В«Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захистВ» , ч. 5 ст. 12 Закону України В«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейВ» , п. 4 ч. З ст. 13 Закону України В«Про охорону дитинстваВ» .

Відповідно до п. 3.2 зазначеного вище Договору, відповідач зобов’язаний був до кінця місяця, наступного за звітним, узгоджувати та підписувати акти здачі - приймання наданих послуг, здійснювати перерахування коштів на відшкодування витрат за надані послуги на підставі форми В« 2-пільгаВ» та акту здачі-приймання наданих послуг.

Згідно з вимогами ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова № 256), якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно з п.З Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач, за рахунок державних субвенцій, зобов’язаний відшкодувати витрати понесені позивачем внаслідок надання населенню смт. Печеніги та Печенізького району Харківської області послуг зв’язку на пільгових умовах.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору, а також вищезазначених вимог законодавства та положень Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 року №20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 року №64 В«Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсаційВ» ), відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування позивачу наданих послуг зв’язку пільговим категоріям населення, на підставі чого, станом на 01.01.2016 р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 9485,29 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 222 Господарського Кодексу України учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії або звернення до суду.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення смт. Печеніги та Печенізького району району Харківської області, зобов’язаний був здійснювати відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

При цьому, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем та не може бути підставою для звільнення відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Більш того, про існування наявної заборгованості свідчать наявні в матеріалах справи: копії актів звіряння розрахунків за надані послуги зв’язку населенню пільгових категорій, зведені реєстри звіряння за телефонізацію та користування телефонами громадянами пільгових категорій станом на 01.01.2016 р., підписаний сторонами та завірений печатками, розрахунком заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв’язку та не відшкодованих відповідачем своєчасно.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 8929,67 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення - обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 144,86 грн. суд зазначає таке.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 144,86 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 410,76 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 410,76 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Печенізької районної державної адміністрації (62801, Харківська обл., Печенізький р-н., смт. Печеніги. вул. 1 Травня, 1; код ЄДРПОУ 22683672) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, р/р 26005010194901 в ПАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ: 21560766) 8929,67 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення; 410,76 грн. інфляційних нарахувань; 144,86 грн. 3 % річних та 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_4