Постанова

від 07.12.2016 по справі 926/2319/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р. Справа № 926/2319/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Матущака О.І.

ОСОБА_1

при секретарі Лагдан Ю.О.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) В«НОВА ЕРА -ОСОБА_2В» (вх. № 01-05/5069/16 від 27.10.2016р.)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016 р.

у справі № 926/2319/16 (суддя Дудка В.В.)

за позовом: ТОВ В«НОВА ЕРА -ОСОБА_2В» , м. Київ

до відповідача: Новоселицького районного споживчого товариства, м. Новоселиця, Чернівецька область

про стягнення 76704,38 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача : ОСОБА_4 - голова правління; ОСОБА_5 - представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2016р. прийнято до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 22.11.2016р.

У судовому засіданні 22.11.2016р. у розгляді справи оголошено перерву до 07.12.2016р.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016р. у справі №926/2319/16 (суддя Дудка В.В.) за позовом ТОВ В«НОВА ЕРА -ОСОБА_2В» до Новоселицького районного споживчого товариства про стягнення 76704,38 грн. відмовлено у задоволенні позову повністю.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 207, 639, 901, 903 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 181 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), ст.1 Закону України В«Про теплопостачанняВ» від 2 червня 2005 року № 2633-IV (надалі - Закон № 2633-IV), В» , п.п. 4, 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р,. і зроблено висновок, що недоведеним з боку позивача є факт укладення між сторонами Договору №30 про надання послуг з централізованого опалення, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 75695,12 грн. за надані послуги з опалення. Відтак, у відповідача не виникав та відсутній обов'язок щодо оплати наданих послуг по постачанню теплової енергії за договором у жовтні 2015 р. - березні 2016р. згідно опалювальної площі об'єкта нерухомості райспоживспілки, а тому відповідно позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 75695,12 грн. заборгованості є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України та суперечить встановленим обставинам справи, оскільки вартість послуг спожитого опалення оплачена відповідачем згідно платіжних доручень, що знаходяться у справі, відповідно до показів лічильника, який пройшов повірку згідно з вимогами чинного законодавства.

ТОВ В«НОВА ЕРА -ОСОБА_2В» не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що відповідач в порушення вимог законодавства не підписав договір щодо теплопостачання з позивачем, не надав заперечень чи пропозицій щодо проекту договору, однак недодержання письмової форми правочину для договору теплопостачання не тягне його недійсності, а судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач вчинив дію, а відповідач підтвердив її вчинення шляхом прийняття виконання, що свідчить про укладення договору. Вказує на відсутність передбаченого абз. 8 пп. 7.2.31 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики №71 від 14.02.2007р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 5 березня 2007 р. за №197/13464, Акту допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії, а тому обліковуватись теплова енергія має залежно від площі опалювального приміщення. Скаржником здійснено перерахунок суми основного боргу та процентів за користування чужими грошовими коштами, тобто збільшено вимоги в апеляційному суді. Апелянт просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016р. у справі №926/2319/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення законним, а апеляційну скаргу безпідставною, стверджує про відсутність у матеріалах справи будь-яких письмових доказів укладення між сторонами господарських договорів, а актом від 01.10.2004р. засвідчено факт прийняття лічильника в експлуатацію. Станом на 18.08.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем повністю погашена.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані докази по справі, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Рішенням Новоселицької міської ради Чернівецької області від 15.10.2015р. №49/4 визначено ТОВ В«НОВА ЕРА -ОСОБА_2В» надавачем послуг з виробництва, транспортування та реалізації теплової енергії, з використанням альтернативного палива природному газу. Надано дозвіл ТОВ В«НОВА ЕРА -ОСОБА_2В» на використання тарифів з виробництва, транспортування та реалізації теплової енергії затверджених для КП В«Новоселицька міська тепломережаВ» до затвердження власних тарифів (а.с. 24).

Рішенням виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецької області від 04.11.2015р. №168 затверджено наступні тарифи на теплову енергію для ТОВ В«ОСОБА_6 групаВ» : для населення -18,53 грн. за 1м2 загальної площі або 895,17 грн. за 1 Гкал; для бюджетних установ - 43,05 грн. за 1м2 загальної площі або 1942,00 грн. за 1 Гкал; для інших споживачів - 43,05 грн. за 1м2 загальної площі або 1942,00 грн. за 1 Гкал (а.с. 23).

Позивач звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Новоселицького районного споживчого товариства про стягнення 76704,38 грн., з них 75695,12 грн. основного боргу, 1009,26 грн. 3% річних (за період з 25.11.15 р. по 25.04.16 р.) за послуги централізованого теплопостачання надані з жовтня 2015 року по березень 2016року.

У відповідності до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1 Закону ст. № 2633-IV постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони є юридичними особами, а тому договір повинен бути укладений у письмовій формі. Крім того, підписаний обома сторонами договір відсутній у матеріалах справи, а факт його укладення заперечується сторонами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір №30 про надання послуг з централізованого опалення відповідачем не підписаний, доказів надсилання договору відповідачу для підписання суду не подано.

Як зазначає позивач, він надавав послуги з опалення в період з жовтня 2015р. по березень 2016р., що підтверджують надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які не підписані відповідачем (а.с.8-13).

Судом першої інстанції вірно встановлено факт підписання сторонами лише одного акту здачі-приймання робіт №58 від 31.10.2015р., згідно якого надані послуги з опалення за жовтень 2015р. на суму 3313,69 грн. У підтвердження оплати вартості отриманих послуг у жовтні 29015р., відповідачем надано платіжне доручення №170 від 18.11.2015р. на суму 3313,69 грн. (а.с.69,74).

За постачання позивачем теплової енергії відповідачу в жовтні 2015р. і наступних місяцях: листопад 2015р. - квітень 2016р. було сплачено згідно показників лічильника, які відображені у журналі відповідача про облік спожитої теплової енергії, загальну суму 59050,41 грн. (а.с.69-73, 80-81, 113-114).

Як вірно встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем визнається факт постачання позивачем в спірному періоді теплової енергії.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2633-IV цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону № 2633-IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Облік спожитої теплової енергії відповідач здійснював через лічильник марки PolluCom MX №032900/002298, встановлений в будівлі Новоселицької райспоживспілки по вул.Центральна, 31 у м.Новоселиця у 2004р. згідно акту про готовність до експлуатації від 01.10.2004р. (а.с. 67).

Придатність до використання відповідачем вказаного приладу обліку підтверджена свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, виданого 30.10.2014р. та чинного до 30.10.2016р. (а.с. 68), а також Розрахунком витрат тепла на опалення приміщень та витрат теплоносія через лічильник тепла для будівлі Новоселицької районної спілки споживчих товариств, по вул.Центральна, 31 в м.Новоселиця, який виготовлений у 2016р. на замовлення відповідача ТОВ В«ЧернівціагропроектВ» .

Щодо доводів скаржника про відсутність передбаченого абз. 8 пп. 7.2.31 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж затверджених наказом Міністерства палива та енергетики №71 від 14.02.2007р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 5 березня 2007 р. за №197/13464 Акту допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії, то дані правила набрали чинності 06.09.2007р., а лічильник встановлено у 2004р.

За відсутності укладеного між сторонами Договору №30 про надання послуг з централізованого опалення, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 75695,12 грн. за надані послуги з опалення, у відповідача відсутній обов'язок щодо оплати наданих послуг по постачанню теплової енергії за договором у жовтні 2015 р. - березні 2016р. згідно опалювальної площі.

Оскільки, позивач постачав відповідачу теплову енергію, то відповідач повинен був щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію згідно ч. 6 ст. 19 Закону № 2633-IV.

За постачання позивачем теплової енергії відповідачу в жовтні 2015р. і наступних місяцях: листопад 2015р. - квітень 2016р. було сплачено згідно показників лічильника, загальну суму 59050,41 грн. (а.с.69-73, 80-81, 113-114)

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

У порушення умов чинного законодавства України, відповідач не провів своєчасну оплату за постачання теплової енергії за період з жовтня 2015 року по березень 2016р. Згідно позовної заяви позивачем нараховано відповідачу 3% річних з 25.11.2015р. по 25.04.2016р. на суму 1009,26 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку, апеляційний господарський суд суд приходить до висновку про стягнення з відповідача за період з 20.12.2015р. по 25.04.2016р. 249,54 грн. - 3% річних.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 104 ГПК України).

Враховуючи все вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, відтак, рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016р. у справі №926/2319/16 слід частково скасувати в частині відмови в стягненні 249,54 грн. - 3% річних і в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову, а в решті рішення залишити без змін.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Згідно ст. 49 ГПК України суд здійснює розподіл сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача за розгляд справи місцевим господарським судом слід стягнути 4,48 грн. судового збору та за розгляд справи в апеляційному порядку - 4,93 грн. В решті судовий збір покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2016р. у даній справі скасувати частково, в частині відмови в стягненні 249,54 грн. - 3% річних і в цій частині прийняти нове рішення.

2. Позов задоволити частково. Стягнути з Новоселицького районного споживчого товариства (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Центральна, 31; код ЄДРПОУ 01774643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«НОВА ЕРА -ОСОБА_2В» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13Б, оф. 34; код ЄДРПОУ 39278701) 249,54 грн. - 3% річних.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Новоселицького районного споживчого товариства (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Центральна, 31; код ЄДРПОУ 01774643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«НОВА ЕРА -ОСОБА_2В» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13Б, оф. 34; код ЄДРПОУ 39278701) 4,48 грн. судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом та за 4,93 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку.

5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 12.12.2016р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.