Постанова

від 14.12.2016 по справі 927/1043/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа№ 927/1043/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) не з'явився.

від відповідача не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Інтерпромбуд» на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.11.2016 у справі № 927/1043/16 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Інтерпромбуд", м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ЄВРО-БЕТОН", м. Чернігів

про зобов'язання здійснити реєстрацію податкових накладних

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.11.2016 у справі № 927/1043/16 (суддя Лавриненко Л.М.) позовні матеріали повернуто позивачу.

При винесенні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та доказів надіслання копії позовної заяви відповідачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду Чернігівської області, товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК Інтерпромбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу № 927/1043/16 на розгляд до господарського суду Чернігівської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Інтерпромбуд» на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.11.2016 у справі № 927/1043/16 та призначено до розгляду на 14.12.2016.

09.12.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта (позивача) надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника апелянта.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2016 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних сторін у справі.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК Інтерпромбуд» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ЄВРО-БЕТОН» в якому просило суд: здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних за поставку 31.05.2016 в адресу ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» бетонозмішувальну установку МЕКАМІХ-60С на виконання умов договору поставки №2014/3 від 11.08.2014, за платіжними дорученнями, а саме: № 762 від 01.04.2016; № 775 від 13.04.2016; №806 від 23.05.2016; №809 від 26.05.2016; №812 від 30.05.2016; №814 від 30.05.2016; №813 від 30.05.2016; №815 від 30.05.2016; №811 від 27.05.2016 на загальну суму 1935167,80 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в позовній заяві позивачем об'єднано 9 вимог немайнового характеру.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до позовної заяви в якості доказів сплати судового збору подано платіжне доручення № 930 (# 140968166) від 18.10.2016 на суму 1 378,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судів першої інстанцій, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі з огляду на наступне.

Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені положеннями ст. 54-57 ГПК України. Невиконання зазначених вимог тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду.

Зокрема, згідно з пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За приписами ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до неї не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (пункти 4, 6).

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що із позовних заяв немайнового характеру, які подаються до господарського суду, судовий збір сплачується в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Предметом заявленого у даній справі позову є зобов'язання вчинити дії, тобто зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які видані відповідно по кожному платежу, та були здійснені на підставі окремих платіжних доручень, а саме: №762 від 01.04.2016; №775 від 13.04.2016; №806 від 23.05.2016; №809 від 26.05.2016; №812 від 30.05.2016; №814 від 30.05.2016; №813 від 30.05.2016; №815 від 30.05.2016; №811 від 27.05.2016.

Отже, враховуючи приписи ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», позивач при поданні позовної заяви повинен був сплати судовий збір окремо з кожної з таких вимог, тобто за кожною податною накладною та кожним платіжним дорученням.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до позовної заяви в якості доказів сплати судового збору подано платіжне доручення № 930 (# 140968166) від 18.10.2016 на суму 1 378,00 грн. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява підлягала поверненню, оскільки позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, зокрема, позивач, зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до спеціальної норми господарського процесу та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, належним доказом надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів є, зокрема, опис вкладення до цього листа та фіскальний чек.

Судом першої інстанції встановлено, що подана ТОВ «ВБК ІНТЕРПРОМБУД» позовна заява датована 03.11.2016, проте в підтвердження доказів направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів надано фіскальний чек та опис вкладення від 19.10.2016.

Також, як було встановлено судом першої інстанції в п.1 опису вкладення до цінного листа не зазначено яка саме позовна заява та якої дати направлена на адресу відповідача.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем в супереч зазначеним вимогам не надано доказів надіслання примірника позовної заяви відповідачу та представлення відповідних доказів суду першої інстанції.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 99, 101-103, 105,106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Інтерпромбуд» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.11.2016 у справі № 927/1043/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна