Рішення

від 12.12.2016 по справі 910/19509/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016Справа №910/19509/16

За позовом: інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної академії наук України

до : державне підприємство "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ КОНСТРУКЦІЙ І ТЕХНОЛОГІЙ "ТЕХНОЛУЧ" інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної академії наук України

про стягнення 62.800,18 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Тодорович В.П. - за довіреністю від 11.01.2016 № 12-48-67/06;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона національної академії наук України звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ КОНСТРУКЦІЙ І ТЕХНОЛОГІЙ "ТЕХНОЛУЧ" інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної академії наук України про стягнення 48.974,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок по відшкодуванню податку за землю укладеним між сторонами спору договором від 25.02.2015 № 1444. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 48.974,53 грн., з яких: 44.490,58 грн. - основна заборгованість, 4.115,56 грн. - пеня та 368,39 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/19509/16. Розгляд даної справи призначено судом на 28.11.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2016 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог. Згідно даної заяви представника позивача, останній збільшив позовні вимоги до 62.800,18 грн.

Вказана заява представника позивача прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 28.11.2016 відклав розгляд даної справи на 12.12.2016.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.12.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши уповноваженого представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона національної академії наук України, (далі - позивач) та державним підприємством "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ КОНСТРУКЦІЙ І ТЕХНОЛОГІЙ "ТЕХНОЛУЧ" інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної академії наук України, (далі - відповідач) укладено договір від 25.02.2015 № 1444 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених Договором відповідач відшкодовує позивачу плату за землю відповідно до розрахунку (додаток № 1) при користуванні приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боженко, 13, корпус № 3а, загальною площею 1668 м 2 (п. 1.1 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору визначено, що позивач зобов'язується до 15 числа кожного місяця надавати розрахунки по відшкодуванню плати за землю. Відповідач зобов'язується своєчасно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати відшкодування податку за землю згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє в частині грошових зобов'язань до повного виконання його сторонами та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору не поступить заяви однієї із сторін про припинення Договору або його перегляд.

Згідно п. 3.3 Договору, розмір відшкодування плати за землю підлягає перерахунку при зміні цін на землю, передбачених законодавчими актами України.

Положеннями п. 3.4 Договору передбачено, що сума плати відшкодування податку на землю перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до вимог статті 232 Господарського кодексу України, сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених пп. 3.2, 3.3, 3.4 Договору, не обмежується шестимісячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов'язання. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором відшкодування витрат.

Так позивачем направлені на адресу місцезнаходження відповідача розрахунки з відшкодування податку на землю в період з 01.01.2016 по 31.10.2016, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку відшкодування податку на землю, який закріплений у п. 2.2 Договору, відповідач в період часу з 01.01.2016 по 31.10.2016 відшкодування податку на землю на користь позивача не здійснив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 56.049,82 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 6.104,25 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 646,11 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 56.049,82 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 56.049,82 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши поданий позивачем до суду розрахунок пені, заявленої до стягнення суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, однак позивачем при підрахунку загальної суми нарахування пені допущено технічну описку в розрахунку (графа "Сума пені за період прострочення"), а саме вказано суму - 6.104,25 грн., проте, вірною сумою графи "Сума пені за період прострочення" є - 6.017,13 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором підлягає задоволенню в сумі 6.017,13 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 646,11 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ КОНСТРУКЦІЙ І ТЕХНОЛОГІЙ "ТЕХНОЛУЧ" інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Боженка, буд. 13; ідентифікаційний код 31807880) на користь інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Боженка, буд. 11; ідентифікаційний код 05416923) основну заборгованість в сумі 56.049 (п'ятдесят шість тисяч сорок дев'ять) грн. 82 коп.; пеню в сумі 6.017 (шість тисяч сімнадцять) грн. 13 коп.; 3 % річних в сумі 646 (шістсот сорок шість) грн. 11 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 грудня 2016 року

Суддя С.В. Балац