Рішення

від 08.12.2016 по справі 910/18488/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2016Справа №910/18488/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руптела Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд»

Про стягнення 19 891,11 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Максименко К.М. адвокат

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Руптела Україна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд» (далі - відповідач) про стягнення 18 145,40 грн., а саме: 9 320,30 грн. - основного боргу, 746,00 грн. - 3% річних, 7 442,23 грн. - інфляційних втрат, 636,87 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.16. порушено провадження у справі № 910/18488/16 та призначено її до розгляду на 10.11.16.

За результатами судового засідання 10.11.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 24.11.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

24.11.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 6 000,0 грн. адвокатських послуг, було подано письмові пояснення по справі та на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Руптела Україна» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19 891,11 грн., а саме: 9 320,11 грн. - основного боргу, 895,56 грн. - 3% річних, 8 881,66 грн. - інфляційних втрат та 794,38 грн. - пені.

Вказану заяву було прийнято судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.16. розгляд справи було відкладено на 08.12.16.

В судовому засіданні 08.12.16. позивачем було подано письмові пояснення по справі та підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання втретє не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 10.11.16. наявне в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/18488/16.

В судовому засіданні 08.12.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.12. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір надання послуг № 0711/12-2 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1 Виконавець зобов'язався надавати Замовнику послуги з моніторингу транспортного засобу (транспортних засобів) Замовника в режимі реального часу, на якому встановлено обладнання GPS/GSM (далі - обладнання), а Замовник зобов'язується оплачувати послуги Виконавця відповідно до Договору.

Вартість послуг (договірна ціна) є вільною, договірною і встановлюється за взаємною згодою сторін. Вартість послуг з моніторингу в роумінгу одного транспортного засобу на місяць становить 372 (триста сімдесят дві) гривні 00 коп. (з ПДВ), що еквівалентно 36 (тридцять шість) євро, вартість послуг з моніторингу на території України одного транспортного засобу на місяць становить 248 (двісті сорок вісім) гривень 00 коп. (з ПДВ), що еквівалентно 24 (двадцять чотири) євро і підлягає сплаті у гривнях, що визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Загальна вартість послуг з моніторингу транспортних засобів визначається як добуток загальної кількості транспортних засобів, щодо яких здійснюється моніторинг в зазначеному місяці, та І вартості послуг з моніторингу одного транспортного засобу на місяць. У випадку коли вартість послуг з моніторингу транспорту за згодою сторін буде змінюватись, то її вартість буде зазначено у додатку до цього Договору. У разі відмінності курсу НБУ на день оплати від курсу від курсу реальної покупки валюти на день оплати більш ніж на 10%, Виконавець залишає за собою право коригування вартості послуг пропорційно курсу. Розрахунки за даним договором між Сторонами здійснюються шляхом проведення безготівкових платежів згідно з чинним законодавством України. Ціни встановлюються у національній валюті України. Датою оплати вважається дата здійснення Замовником перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Замовник зобов'язується щомісяця оплачувати загальну вартість послуг Виконавця в термін до 10 числа місяця, в якому надаються послуги, а якщо Договір укладено після 10 числа відповідного місяця, сплатити вартість послуг за поточний місяць не пізніше 10 днів з моменту підписання договору в розмірі пропорційно часу надання послуг в цьому місяці (п. п. 3.1-3.6 Договору).

Строк дії Договору погоджено п. 7.1 Договору з дати його підписання і діє до 31.12.13. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії письмово не заявила про свій намір припинити дію Договору (п. 7.2 Договору).

Доказів надання сторонами письмових повідомлень про припинення дії Договору не містить, отже судом встановлено, що він автоматично пролонгувався.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті наданих послуг за Договором за грудень 2012 року - жовтень 2013, січень-березень 2014 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Між сторонами підписано та скріплено печатками акти надання послуг за Договором:

№ 46 від 31.12.12. на суму 371,35 грн.,

№ 43 від 31.01.13. на суму 376,20 грн.,

№ 58 від 28.02.13. на суму 200,18 грн.,

№ 75 від 31.03.13. на суму 484,02 грн.,

№ 87 від 30.04.13. на суму 1 000,32 грн.,

№ 105 від 31.05.13. на суму 1 007,04 грн.,

№ 129 від 30.06.13. на суму 1 018,56 грн.,

№ 164 від 31.07.13. на суму 999,36 грн.,

№ 183 від 31.08.13. на суму 1 025,28 грн.,

№ 217 від 30.09.13. на суму 1 019,52 грн.,

№ 264 від 31.10.13. на суму 1 037,76 грн.

Акти за Договором:

№ 12 від 31.01.14. на суму 1 047,36 грн.,

№ 49 від 28.02.14. на суму 1 128,00 грн.,

№ 92 від 31.03.14. на суму 1 231,68 грн.

підписані та скріплені печаткою лише позивача.

Судом враховано, що у відповідності до п. 3.9 Договору не пізніше 27 числа поточного місяця, Виконавець підписує зі свого боку і направляє Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник, отримавши зазначений акт від Виконавця, у триденний строк здійснює приймання послуг і в разі відсутності зауважень підписує акт приймання-передачі наданих послуг зі свого боку і направляє один примірник підписаного акту Виконавцеві.

Разом з тим, судом враховано, що за приписами п. 3.6 Договору Замовник зобов'язується щомісяця оплачувати загальну вартість послуг Виконавця в термін до 10 числа місяця, в якому надаються послуги, а тому, ненадання такого акту чи його не підписання відповідачем не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Платіжні реквізити Виконавця зазначені розділі 9 Договору, а вартість послуг узгоджена контрагентами у Договорі (пункт 3.2).

Жодних зауважень відповідача щодо якості наданих послуг чи їх ненадання до матеріалів справи сторонами не подано.

Отже, судом встановлено, що позивачем обов'язки за Договором виконані в повному обсязі за спірний період (грудень 2012 року - жовтень 2013, січень-березень 2014 року) на загальну суму 11 946,63 грн.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За наявності в Договорі умов оплати послуг відповідачем на підставі Договору, встановлення Договором їх вартості, суд дійшов висновку, що строк оплати за спірними актами на суму 11 946,63 грн. є таким, що настав.

Судом враховано, що позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити наявну заборгованість, направляючи на адресу Замовника претензію від 20.11.15.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять. Зворотнього відповідачем не доведено.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до наявних в матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача, відповідачем було сплачено в погашення заборгованості за Договором за спірний період грошові кошти на загальну суму 2 626,25 грн. наступними платежами: 4 257,55 грн. 20.02.13., 376,20 грн. 18.07.13., 484,00 грн. 18.07.13., 1 018,50 грн. 18.07.13. При цьому, за письмовими поясненнями позивача та за наявними в матеріалах даної справи доказами зі сплачених 20.02.13. 4 257,55 грн. 747,55 грн. було зараховано в погашення заборгованості за надані послуги за грудень 2012 року та січень 2013 року за Договором (371,35 грн. та 376,20 грн. відповідно). Решту грошових коштів в розмірі 3510,00 грн. було зараховано в погашення заборгованості за Договором № 0711/12-1 від 07.11.12.

Таким чином, неоплаченими залишились надані послуги за Договором за спірний період на суму 9 320,38 грн.

Проте, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 320,11 грн. основного боргу. Жодних інших заяв, ніж прийнята до розгляду судом заява від 23.11.16., про збільшення розміру позовних вимог чи виправляння описки від Товариства з обмеженою відповідальністю «Руптела Україна» до суду не надходило. Жодного клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України від заінтересованої сторони так само не надходило.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 9 320,11 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 895,56 грн. - 3% річних, 8 881,66 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Відповідачем не надано контррозрахунку збитків від інфляції.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних з врахуванням настання строку виконання кожного з платежів, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та встановлено, що розмір інфляційних втрат за спірний період становить 8 974,15 грн., проте, позивачем пред'явлено до стягнення 8 881,66 грн. - інфляційних втрат, а тому вказана сума в розмірі 8 881,66 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Далі судом встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 889,80 грн. 3% річних в розмірі 5,76 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 794,38 грн. - пені суд відзначає наступне.

Згідно з п. 4.5 Договору у разі прострочення оплати вартості послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ чинної в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Крім того, судом враховано, що за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 720,83 грн. Пеня в розмірі 73,55 грн. нарахована безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Відповідачем розрахунок пені не оспорено, свого контррозрахунку не подано.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд встановив наступне.

31.08.15. між позивачем (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Аксіо» (далі - Об’єднання) було укладено договір № 1 про надання правової допомоги (далі - Договір № 1), за умовами п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Об’єднання приймає на себе зобов'язання здійснювати захист, представництво Клієнта та надавати інші види правової допомоги, в обсязі та на умовах, визначених Договором № 1. Правова допомога надається адвокатами, які є учасниками Об’єднання та/або адвокатами, залученими Об’єднанням для надання правової допомоги на договірних засадах (п. 1.3 Договору № 1)

Згідно з п. 4.1 Договору № 1 за надання правової допомоги Клієнт сплачує на користь Об’єднання гонорар, розмір якого визначається сторонами в додаткових угодах до даного договору, враховуючи складність справи, кваліфікації, досвіду адвокатів Об’єднання, які залучені до виконання цього договору, витраченого ними часу, та інші істотні обставини.

Додатковою угодою № 1 до Договору № 1 Клієнт та Об’єднання погодили, що дорученням Клієнта є підготувати позовну заяву про стягнення заборгованості з ТОВ «Велес Агротрейд» за договором про надання послуг №0711/12-2 від 03 грудня 2012 року з урахуванням штрафних санкцій інфляційних втрат, трьох відсотків річних (п. 1.1), представляти інтереси Клієнта у судах загальної юрисдикції у справі про стягнення заборгованості з ТОВ «Велес Агротрейд» за договором про надання послуг №0711/12-2 від 03 грудня 2012 року з урахуванням штрафних санкцій інфляційних втрат, трьох відсотків річних. За виконання доручення передбаченого пунктом 1.1. Клієнт сплачує на користь Об'єднання гонорар у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень. За виконання доручення передбаченого пунктом 1.2. Клієнт сплачує на користь Об'єднання гонорар у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень за кожне судове засідання. (п. 2 додаткової угоди № 1 до Договору № 1).

Об’єднанням було виставлено Клієнту рахунок № 1 від 31.08.16. на суму 5 000,00 грн. за виконання п. 1.1 додаткової угоди № 1 до Договору № 1 та рахунок № 5 від 17.10.16. на суму 1 000,00 грн. за виконання п. 1.2 додаткової угоди № 1 до Договору № 1.

Клієнтом у відповідності до платіжного доручення № 1209 від 06.09.16. та № 1303 від 19.10.16. було сплачено Об’єднанню 6 000,00 грн. за Додатковою угодою № 1 до Договору № 1.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Матеріали справи містять Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5412 Максименко Костянтином Миколайовичем, який у відповідності до протоколів судових засідань в даній справі представляв інтереси позивача на підставі Ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 218870.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено на тому, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та затверджених установчим з'їздом адвокатів України 17.11.12., порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи часткове задоволення пред'явлених позовних вимог, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 6 000,00 грн. підлягає задоволенню у сумі 5 976,26 грн.

При цьому судом враховано, що заявою від 08.12.16. позивачем долучено до матеріалів справи докази сплати гонорару Об’єднанню в розмірі 2 000,00 грн. з проханням врахувати даний доказ під час розподілу судових витрат, проте, стягнути додатково адвокатські в розмірі ще 2000,00 грн. (додатково до 6 000,00 грн. заявлених) позивач не просив.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Агротрейд» (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, б. 9; ідентифікаційний код 37716380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Руптела Україна» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 7А, офіс 614, а/с 53; ідентифікаційний код 38014287) 9 320 (дев'ять тисяч триста двадцять) грн. 11 коп. - основного боргу, 8 881 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 889 (вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 80 коп. - 3% річних, 720 (сімсот двадцять) грн. 83 коп. - пені, 1 372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн. 55 коп. судового збору, 5 976 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 26 коп. витрат на оплату послуг адвоката

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.12.16.

Суддя Т.М. Ващенко