Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/17870/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/17870/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Подільський цемент»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаекопром»

Про стягнення 54364,06 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

Від позивача : Антощук О.А. (представник за довіреністю №98 від 28.07.2016)

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Подільський цемент» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаекопром» про стягнення 47 856,30 грн. помилково перерахованих коштів, 4 580,40 грн. інфляційних втрат, 1 927,36 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/1787016 та призначено розгляд справи на 03.11.2016.

Ухвалою від 03.11.2016 судом відкладено розгляд справи на 15.11.2016 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України

15.11.2016 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Ярмак О.М. на лікарняному.

У зв'язку з виходом судді Ярмак О.М. з лікарняного, ухвалою від 21.11.2016 справа призначена до розгляду на 06.12.2016.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак свого представника у судове засідання 06.12.2016 не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Судом оголошено вступну та резолютивну чистину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «Подільський цемент» як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаекопром» як виконавцем було укладено договір про надання послуг №21/13-53 (діл - Договір), предметом якого є надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 26.07.2001 № 915 зі змінами та доповненнями (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору замовник зобов'язується здійснити оплату послуг виконавця шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. У платіжному документі замовник зобов'язаний вказати номер та дату цього Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2015 позивач помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 47 856,30 грн, вказавши у платіжному дорученні в призначенні платежу: «послуги із збирання і заготівлі тари зг.рах № СЧ-0000023 від 01.03.2015 в т.ч. ПДВ 4897,93»

За твердженнями позивача, вказана сума (47 856,30 грн) сплачена на користь відповідача помилково, оскільки рахунок-фактура № СЧ-0000023 від 01.03.2015 виставлений на суму 29 387,58 грн та вже був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 4844692 від 27.03.2015.

Листом-претензією від 13.01.2016 №76-56 позивач звернувся із вимогою повернути помилково сплачені кошти, однак відповідач на лист не відповів, грошові кошти не повернув.

Відповідач подані докази не спростував, заперечень на позов не подав.

Частиною 1 ст. 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) гроші віднесено до об'єктів цивільних прав.

Зокрема, частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Дослідивши подані докази, судом встановлено, що відповідач як одна зі сторін зобов'язання за договором про надання послуг №21/13-53 від 01.10.2013 набув кошти в розмірі 47 856,30 грн за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором про надання послуг №21/13-53 від 01.10.2013, внаслідок їх помилкового перерахування на рахунок відповідача.

Зобов'язання стосовно повернення вказаних грошових коштів за правовою природою є таким, що виникло у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Отже, за наведених позивачем обставин, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на спростувань щодо факту безпідставного набуття або збереження коштів, суд дійшов висновку про набуття відповідачем грошових коштів в оспорюваній сумі без достатніх правових підстав, що в силу ст. 1212 ЦК України зумовлює виникнення у відповідача обов'язку повернути ці кошти та відповідно задоволення позову в частині стягнення 47 856,30 грн.

Поряд з викладеним, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 927,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 580,40 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Тобто, в силу закону нарахування 3% річних та інфляційних збитків є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, обов'язок повернути безпідставно отримані кошти не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів на виконання взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляційних збитків є неправомірним.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат суд відмовляє з підстав, вище наведених.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаекпром» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд.36, корп. Б, оф. 204 А, код ЄДРПОУ 38080412) на користь Публічного акціонерного товариства «Подільський цемент» (32325, Хмельницька обл., Кам'янець - Подільський район, с. Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, 1-А, код ЄДРПОУ 00293091) 47 856 (сорок сім тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 30 коп. основного боргу та 1 202 (одну тисячу двісті дві) грн. 16 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.12.2016

Суддя О.М. Ярмак