Рішення

від 08.12.2016 по справі 911/3118/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа № 911/3118/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН-ТЕКО»

про стягнення 51 165,99 грн

За участю представників:

від позивача не з'явились;

від відповідача не з'явились.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН-ТЕКО» (далі - відповідач) про стягнення 51 165,99 грн боргу за надані послуги згідно договору транспортного експедирування та перевезення (ТЕП) №142 від 15.07.2016 та замовлення №142 від 15.07.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортного експедирування та перевезення (ТЕП) №142 від 15.07.2016 та замовлення №142 від 15.07.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2016 порушено провадження у справі № 911/3118/16, розгляд справи призначено на 20.10.2016.

10.10.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду (вх. №21061/16) з доданими до неї документами та клопотання про розгляд справи за наявними документами без участі представника позивача (вх. №21062/16).

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2016 розгляд справи відкладено на 24.11.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2016 розгляд справи відкладено на 08.12.2016.

07.12.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду з доданими документами (вх. №25413/16) та клопотання про розгляд справи без участі позивача за наявними в ній матеріалами (вх. №25414/16).

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання 08.12.2016 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ван-Теко» (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір №142 транспортного експедирування та перевезення (ТЕП), згідно якого виконавець зобов'язався перевозити належним йому автомобільним транспортом вантажі експедитора та/або надавати експедитору від власного імені, за плату, в інтересах та за рахунок експедитор апослуги виконання або організації виконання перевезення вантажів експедитора автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, а експедитор зобов'язується оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, надані послуги в порядку та на умовах договору.

Відповідно до п. 1.3 договору конкретні умови кожного окремо взятого перевезення вантажу експедитора можуть бути узгоджені сторонами по формі додатку до цього договору замовленнями (далі - Замовлення).

Згідно п. 2.1.6 договору експедитор зобов'язаний своєчасно сплачувати виконавцю узгоджену сторонами в замовленні плату після надання останнім в повному обсязі документів, що підтверджують виконання останнім своїх зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.2 виконавець зобов'язаний забезпечити перевезення вантажу транспортними засобами, що відповідають зазначеним в замовленні вимогам, санітарним, технічним та іншим вимогам країн маршруту перевезення, а також виключають, з урахуванням характеристики вантажу, можливість перевантаження транспортного засобу по тоннажу як в цілому, так і за осями; забезпечувати подачу транспортного засобу в пункт навантаження та доставку вантажу в місце розвантаження у встановлений замовленням строк.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що плата виконавцю узгоджується сторонами в замовленні, що є невід'ємною частиною даного договору.

Узгоджена в замовленні плата: 1) в разі виконання перевезення вантажів належним виконавцю автомобільним транспортом - є платою за перевезення вантажу; 2) в разі залучення до перевезення вантажів належного третім особам автомобільного транспорту та/або надання пов'язаних з перевезенням додаткових послуг з виконання та організації виконання перевезення вантажів становить суму витрат виконавця з транспортного експедирування (виконання та організації виконання перевезення, надання пов'язаних з перевезенням додаткових транспортно-експедиторських послуг) перевезення вантажу та розмір плати (винагороди) виконавця за належне виконання замовлення.

Сторони мають право додатково, до плати виконавцю, узгодити в замовленні чи в окремій угоді умови відшкодування виконавцю окремих витрат з виконання чи організації виконання перевезення вантажу та/або додаткову плату за окремі транспортно-експедиторські послуги у зв'язку з виконанням окремого замовлення та/або договору в цілому.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата наданих послуг за договором здійснюється за рахунок отриманих коштів від замовника та на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі послуг після дати надання послуг.

Згідно п. 7.1 договору договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.

15.07.2016 між сторонами складено замовлення №142, згідно якого експедитор доручив перевізнику виконати перевезення за маршрутом Мілан (Італія) - Дніпропетровськ (Україна).

Згідно зазначеного замовлення №142 від 15.07.2016 сума перевезення становить 2 100 євро. Строк оплати: б/н по оригнілам документів 7-10 днів по курсу НБУ на дату вивантаження.

Зазначений договір сторони уклали у спрощений спосіб, шляхом обміну електронними листами.

Відповдіно до ч.1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №142 від 15.07.2016 та замовлення №142 від 15.07.2016 позивач надав відповідачу послуги перевезення, а саме здійснив перевезення за маршрутом Мілан - Дніпропетровськ, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товаро-транспортною накладною CMR №003895.

Відповідно до міжнародної товаро-транспортної накладної CMR №003895 датою розвантаження товару є 26.07.2016. Відтак, враховуючи положення замовлення №142 від 15.07.2016 сума оплати в гривні за надані послуги становить 57 165,99 грн (курс євро на 26.07.2016 становив 27,2219 грн за 1 євро, 2 100 євро х 27,2219 = 57 165,99 грн)

Усі необхідні документи були направлені відповідачу рекомендованим листом №3302818658289 та були отримані відповідачем 09.08.2016, що підтверджується поштовим повідомленням від 30.07.2016, відтак враховуючи умови оплати визначені в замовленні №142 від 15.07.2016 кінцевим строком оплати наданих послуг є 19.08.2016.

Однак, відповідач свій обов'язок з оплати наданих йому послуг не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 57 165,99 грн.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з перевезення вантажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 57 165,99 грн боргу за надані послуги згідно договору №142 від 15.07.2016 та замовлення №142 від 15.07.2016 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 716,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір доручення 12.09.2016, квитанцію до прибуткового касового ордера №04/09 від 20.09.2016 на суму 5 716,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг №04/09 від 20.09.2016, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013, передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який адвокат витратив на підготовку матеріалів у даній справі та задоволення позовних вимог, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 716,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН-ТЕКО» (07300, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, буд. 16; ідентифікаційний код 39046519) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35306, Рівненська обл., Рівненський район, с. Колоденка, вул. Красногірська, буд. 81; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 57 165 (п'ятдесят сім тисяч сто шістдесят п'ять гривень) 99 коп. боргу за надані послуги згідно договору №142 від 15.07.2016 та замовлення №142 від 15.07.2016; 5 716 (п'ять тисяч сімсот шістнадцять гривень) 00 коп. витрат на адвокатські послуги та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 16.12.2016

Суддя В.М. Антонова