Постанова

від 27.04.2007 по справі 4/1979-11/256

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/1979-11/256

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

27.04.07                                                                                           Справа  № 4/1979-11/256

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Еталон Плюс»

на рішення господарського  суду Львівської  області від 26.10.2006 року.    

у справі №4/1979-11/256

за позовом: ТзОВ «Фірма «Оаза»

до: ТзОВ «Еталон Плюс»

про: стягнення 4549,25 грн.

З участю представників :

від позивача –Головацька І.Б. –представник (довіреність №20 від 12.03.2007р.)

від відповідача –Кісик Б.М. –представник (довіреність №б/н від 23.01.2007р.)

                                                                    ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2006р., суддя Сало І.А., позов ТзОВ «Фірма «Оаза»було задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ «Еталон Плюс»на користь позивача 3716,63 грн. основного боргу, 271,19 грн. пені, 61,43 грн. річних, 500 грн. витрат на послуги адвоката, 51 грн. державного мита та 118 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Стягнуто з ТзОВ «Еталон Плюс»в дохід державного бюджету 51 грн. державного мита за розгляд справи в господарському суді.

З даним рішенням не погодився відповідач –ТзОВ «Еталон Плюс»і оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення пені, річних, адвокатських послуг.

В доповненні до апеляційної скарги відповідач просить стягнути з нього 2784,02 грн. основного боргу, 173,62 грн. інфляційних нарахувань та 64,03 грн. 3% річних, а також господарські витрати у розмірі 146,10 грн.

ТзОВ «Фірма «Оаза»подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2006р. у справі №4/1979-11/256 - скасувати частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст..104 ГПК України, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2004-2005р.р. позивач поставляв відповідачу будівельні матеріали. Факт поставки товару підтверджується відповідними накладними та довіреностями на отримання товару, долученими до матеріалів справи (а.с.5-510).

Відповідач розрахувався за отриманий товар несвоєчасно та не в повному обсязі. Заборгованість станом на 01.09.2006р. становила 2884,02 грн.

З метою добровільного врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензії №144 від 23.12.2005р. та №18 від 06.04.2006р., які були залишені останнім без реагування.

Після подання позовної заяви відповідач погасив частину боргу в розмірі 100 грн., в зв'язку з чим позивач в заяві від 26.10.2006р. зменшив суму основного боргу до 2784,02 грн. –а.с.100.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до  звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, пені інфляційних та річних позивач просив суд стягнути з боржника понесені ним збитки, пов'язані з правовою допомогою. На підтвердження суми збитків позивач надав договір доручення на ведення справ в господарському суді (а.с. 7-8). Згідно даного договору позивач поніс збитки в сумі 500 грн., що підтверджується також видатковим касовим ордером (а.с. 9).

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу , інфляційних нарахувань, 3 % річних та збитків.

Разом з тим апеляційний суд визнає недоведеним факт існування між сторонами договірних правовідносин, оскільки в наявних в справі копіях первинних бухгалтерських документах відсутні будь-які посилання на здійснення господарських операцій саме на виконання договору купівлі-продажу від 16.06.2004р. Крім того сам позивач в позовній заяві не посилався на договір як на підставу своїх вимог. Тому такий висновок суду першої інстанції та пов'язаний з ним обов'язок по сплаті пені є помилковим.

Апеляційний суд також зазначає, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення невірно визначено суму основного боргу та відповідно інфляційні нарахування, відсотки річних а також витрати на послуги адвоката. Місцевий господарський суд не звернув увагу на ту обставину, що позивач просив стягнути виключно збитки, пов'язані з наданням правової допомоги, а не витрати на послуги адвоката.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2006р. по справі №4/1979-11/256 частково не відповідає дійсним обставинам справи, винесена з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині стягнення пені. В частині стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань, відсотків річних рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 101,103,104,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Еталон Плюс»задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2006 року у справі №4/1979-11/256 скасувати в частині стягнення пені. В позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути з ТзОВ «Еталон Плюс», м. Трускавець, вул. Сагайдачного, 6/20 (код ЄДРПОУ 31470300) на користь позивача - ТзОВ «Фірма «Оаза», м. Трускавець, вул. Сагайдачного, 2 (код ЄДРПОУ 22408960) 2784,02 грн. основного боргу, 173,62 грн. інфляційних втрат, 64,03 грн. річних, 500 грн. збитків за надання правової допомоги, 51 грн. державного мита та 118 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути із  ТзОВ «Еталон Плюс», м. Трускавець, вул. Сагайдачного, 6/20 (код ЄДРПОУ 31470300) в дохід державного бюджету 51 грн. державного мита за розгляд справи господарським судом.

Стягнути з ТзОВ «Фірма «Оаза», м. Трускавець, вул. Сагайдачного, 2 (код ЄДРПОУ 22408960) на користь ТзОВ «Еталон Плюс», м. Трускавець, вул. Сагайдачного, 6/20 (код ЄДРПОУ 31470300) 51 грн. в повернення державного мита сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                                   О.Л. Мирутенко   

Судді:                                                                                                   Г.М. Гнатюк  

                                                                                                                             Н.М. Кравчук